Посольство України в Білорусі
Посо́льство Украї́ни в Білору́сі — дипломатична місія України в Білорусі, розташована в Мінську.
| |||
|---|---|---|---|
 | |||
| Країна |
 Україна | ||
| Посол | Тимуш Ольга Володимирівна (тимчасовий повірений)[1] | ||
| Консульства | Генеральне консульство України в Бресті | ||
| Адреса |
 Білорусь 220002 м.Мінськ, вул. Старовіленська, 51 | ||
| 53°54′51″ пн. ш. 27°33′29″ сх. д. / 53.91427000002777703° пн. ш. 27.558090000028° сх. д.Координати: 53°54′51″ пн. ш. 27°33′29″ сх. д. / 53.91427000002777703° пн. ш. 27.558090000028° сх. д. | |||
| Офіційний вебсайт | |||
 | |||
Завдання Посольства ред.
Основне завдання Посольства України в Республіці Білорусь — представляти інтереси України, сприяти розвиткові міждержавних політичних, економічних, культурних, наукових та інших зв'язків, а також захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб України, які перебувають на території Білорусі.
Посольство сприяє розвиткові добросусідських гармонійних відносин між Україною й Республікою Білорусь на всіх рівнях, а також співробітництва з питань, що становлять взаємний інтерес. Посольство виконує також консульські функції.
Історія дипломатичних відносин ред.
Дипломатичні відносини між Україною та Республікою Білорусь встановлено 27 грудня 1991 року. Посольство України в Республіці Білорусь було започатковано 30 червня 1992 року.
Будинок Посольства урочисто відкрито 1 грудня 2000 року за участю Президента України Леоніда Кучми, Прем'єр-міністра України Віктора Ющенка, Міністра закордонних справ України Анатолія Зленка, а також Прем'єр-міністра Республіки Білорусь Володимира Єрмошина і Заступника Прем'єр-міністра Республіки Білорусь — Міністра закордонних справ Республіки Білорусь Михайла Хвостова.
Керівники дипломатичної місії ред.
- Желіба Володимир Іванович (1992–1998)
- Дронь Анатолій Андрійович (1998–2003)
- Шаповал Петро Дмитрович (2003–2005)
- Наливайченко Валентин Олександрович (2005–2006)
- Ліховий Ігор Дмитрович (2006–2010)
- Безсмертний Роман Петрович (2010–2011)
- Сосюра Олександр Васильович (2011)[2] т.п.
- Тихонов Віктор Миколайович (2011–2012)
- Якубов Віктор Марсумович (2012–2013) т.п.
- Єжель Михайло Броніславович (2013–2015[3])
- Джигун Валерій Миколайович (2015–2017) т.п.
- Кизим Ігор Юрійович (2017-2023)
Генеральне консульство України в Бресті ред.
- Адреса: 224030, Республіка Білорусь, м. Берестя, вул. Воровського,19
- Генеральні консули України в Бресті з 2003:
- Колядин Михайло Сергійович (2003-2007)
- Брюховецький Сергій Олександрович (2007) в.о.
- Баранчик Іван Іванович (2007-2012)
- Мисик Олег Іванович (2012)
Почесне консульство України в Гродно ред.
- Адреса: м. Гродно, вул. Замкова, 7, кабінет 1
- Сайт: www.ukr-consulate-grodno.by
- Почесні консули України в Гродно
Консульства Української Держави ред.
- Мінськ — Анатоль Квасницький (30.05.1918)[5]
- Орша — Пожар Олекса (25.08.1918)
Події ред.
- 20.11.2017 — білоруські спецслужби заарештували українського журналіста Шаройка Павло Якубовича та звинуватили його в шпигунстві[6][7].
- 20.11.2017 — білоруська влада оголосила персоною нон ґрата першого секретаря Посольства України Скворцова Ігоря Васильовича[8].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Тімуш Ольга Володимирівна
- ↑ Александр Сосюра: «Наши противоречия — временные». Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 9 лютого 2014.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 262/2015 «Про звільнення М.Єжеля з посади Надзвичайного і Повноважного Посла України в Республіці Білорусь». Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 14 травня 2015.
- ↑ Почесне консульство України в Гродно. Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 6 травня 2016.
- ↑ До 100 річчя початку Української революції 1917–1921 років
- ↑ Шаройко останніми висвітлював російсько-білоруські навчання «Запад-2017» — Аласанія. Архів оригіналу за 21 листопада 2017. Процитовано 21 листопада 2017.
- ↑ Арест украинского журналиста Павла Шаройко в Беларуси - не первая провокация, чтобы поссорить Минск и Киев, - дипломат. Архів оригіналу за 17 листопада 2017. Процитовано 21 листопада 2017.
- ↑ У Білорусі показали кадри допиту українського журналіста Шаройка. Відео. Архів оригіналу за 26 листопада 2017. Процитовано 21 листопада 2017.