Попівка (Генічеський район)
Попі́вка (МФА: [popiŭka] (
прослухати)) — село в Україні, у Генічеській міській громаді Генічеського району Херсонської області, підпорядковане Чонгарській сільській раді. Населення становить 106 осіб (2013), налічується 33 двори[2].
| село Попівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Херсонська область |
| Район | Генічеський район |
| Громада | Генічеська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA65040010410020679 |
| Облікова картка | с Попівка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1939 |
| Населення | ▼ 106 (2013) |
| Територія | 74,05 км² |
| Площа | 0,83 км²[1] |
| Густота населення | 1,43 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 75573 |
| Телефонний код | +380 5534 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 46°02′32″ пн. ш. 34°29′46″ сх. д. / 46.04222° пн. ш. 34.49611° сх. д.Координати: 46°02′32″ пн. ш. 34°29′46″ сх. д. / 46.04222° пн. ш. 34.49611° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
9 м |
| Відстань до обласного центру |
223 км |
| Відстань до районного центру |
43 км |
| Найближча залізнична станція | пл. 1334 км |
| Відстань до залізничної станції |
4 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 75570, Херсонська обл., Генічеський р-н, с.Чонгар, вул.Гагаріна,20а |
| Карта | |
  Попівка | |
 Попівка | |
| Мапа | |
| |
Село тимчасово окуповане російськими військами 24 лютого 2022 року.
Першим поселенцем на території села був Попов, на честь якого село отримало свою назву. У 1939 утворене село Попівка шляхом об'єднання хуторів: зокрема, хутора молокан-євангелістів, економії скотаря Івана Васильовича Колембета та єврейської ділянки №11 — хутора Гайди (Гейди).
Географія ред.
Село розташоване у західній частині півострова Чонгар.
Село сполучається ґрунтовою дорогою завдовжки 6 км[2], яка пролягає через село Чонгар, з автошляхом М18 (E105) Харків—Сімферополь, що проходить на схід від села. У селі зупиняється лише автобус Генічеськ—Сиваш[3], який курсує раз на добу[4].
Сусідні населені пункти:
У селі 5 вулиць із житловою забудовою — Зелена, Миру, Південна, Степова та Титова.
Історія ред.
Село Попівка отримало назву на честь свого першого поселенця — Попова. Протягом тривалого часу на місці села була лише одна землянка, у якій жив Попов із своєю великою родиною. Вони не мали худоби, жили бідно, чим заробляли на життя — невідомо[5].
Попівка була створена в 1939 році з низки хуторів. Один з цих хуторів був населений переважно молоканами-євангелістами[6]. Інший був створений на місці поміщицької економії скотаря Івана Васильовича Колембета, який намагався створити комуну, але більшість її мешканців розійшлися. Також до складу Попівки увійшов хутір Гайди (Гейди) — ділянка №11 єврейських поселенців[7].
У 1960-х роках село стрімко розширювалося, до Попівки переселялися нові мешканці, зокрема, й з виселку Степового, який було перевезено до Попівки в 1950-ті—1960-ті роки. Нові поселенці підселялися поміж старої забудови, через що село виглядало неоднорідно, старі хати та землянки з великими садами стояли поруч із новими хатами з молодими садами. У селі вирощували картоплю (два врожаї на рік), пшеницю та ячмінь. Також у 1960-х в Попівці було збудовано новий дитячий садок-ясла[7].
На початку 1990-х власними силами чонгарського колгоспу «Грузія» в селі збудовано нову школу[8].
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 726-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Херсонської області», увійшло до складу Генічеської міської громади.[9]
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації колишнього Генічеського району увійшло до складу новоутвореного Генічеського району[10].
Населення ред.
За даними перепису 2001 року населення села становило 136 осіб, з них 71,32% зазначили рідною мову українську, 11,76% — російську, а 16,92% — іншу[11].
Станом на 2013 рік[2] населення села становило 106 осіб (у 2012 році в селі проживало 108 осіб). Структура жителів села за віком така:
- дітей дошкільного віку — 4;
- дітей шкільного віку — 18;
- громадян пенсійного віку — 22.
Економіка ред.
На території села діють два підприємства[12]:
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Колос-2000» (сільське господарство, вирощування зернових і технічних культур);
- Приватне підприємство «Кварц» (гуртова торгівля електропобутовими приладами).
Політика ред.
Село входить до складу Чонгарської сільської ради (голова — Білецька Тетяна Олександрівна, висунута Комуністичною партією України)[2].
До складу Чонгарської сільської ради входить 20 депутатів, серед яких один депутат обраний від Попівки (висунутий Партією регіонів)[13].
Село Попівка разом з Залізничним приєднане до постійної виборчої дільниці № 650229 в Атамані, яка розташована в приміщенні початкової школи на вулиці Леніна, 41/4[14] (до запровадження в 2012 році постійних виборчих дільниць сільська дільниця також розміщувалася в клубі; у 2004 році Попівка мала власну дільницю, розташовану в магазині). Результати виборів:
- Парламентські вибори 2002 (з Атаманню та Залізничним): зареєстровано 300 виборців, явка 81,00%, найбільше голосів віддано за Комуністичну партію України — 48,15%, за Соціалістичну партію України — 12,76%, за Соціал-демократичну партію України (об'єднану) — 11,93%. В одномандатному окрузі результати виборів невідомі[15].
- Вибори Президента України 2004 (третій тур): зареєстровано 66 виборців, явка 80,30%, з них за Віктора Януковича — 64,15%, за Віктора Ющенка — 35,85%[16].
- Парламентські вибори 2006 (з Атаманню та Залізничним): зареєстровано 292 виборці, явка 68,84%, найбільше голосів віддано за Партію регіонів — 47,76%, за Блок Юлії Тимошенко — 16,42%, за Соціалістичну партію України — 11,44%[17].
- Парламентські вибори 2007 (з Атаманню та Залізничним): зареєстровано 288 виборців, явка 57,99%, найбільше голосів віддано за Партію регіонів — 50,30%, за Блок Юлії Тимошенко — 25,15%, за блок «Наша Україна — Народна самооборона» — 8,98%[18].
- Вибори Президента України 2010 (перший тур; з Атаманню та Залізничним): зареєстровано 268 виборців, явка 63,81%, найбільше голосів віддано за Віктора Януковича — 46,78%, за Юлію Тимошенко — 19,88%, за Сергія Тігіпка — 13,45%[19].
- Вибори Президента України 2010 (другий тур; з Атаманню та Залізничним): зареєстровано 266 виборців, явка 67,67%, з них за Віктора Януковича — 61,11%, за Юлію Тимошенко — 35,56%[20].
- Парламентські вибори 2012 (з Атаманню та Залізничним): зареєстровано 250 виборців, явка 59,60%, найбільше голосів віддано за Партію регіонів — 52,35%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 22,15%, за Комуністичну партія України — 17,45%[21]. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Хлань Сергій Володимирович («Україна — Вперед!») — 33,56%, за Опанащенка Михайла Володимировича (ПР) — 28,86%, за Пінаєва Олександра Вікторовича (самовисування) — 11,41%[22].
- Вибори Президента України 2014 (з Атаманню та Залізничним): зареєстровано 229 виборців, явка 54,59%, найбільше голосів віддано за Петра Порошенка — 30,40%, за Сергія Тігіпка — 21,60%, за Юлію Тимошенко — 10,40%[23].
- Парламентські вибори 2014 (з Атаманню та Залізничним): зареєстровано 246 виборців, явка 45,93%, найбільше голосів віддано за Партію Сергія Тігіпка «Сильна Україна» — 26,55%, за Радикальну партію Олега Ляшка — 10,62%, за «Блок Петра Порошенка» — 9,73%[24]. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Кістечок Олександр Дмитрович (самовисування) — 36,28%, за Хланя Сергія Володимировича (БПП) — 24,78%, за Збаровського Петра Миколайовича («Сильна Україна») — 10,62%[25].
Пам'ятки ред.
Єдиною в державному реєстрі пам'яткою в селі Попівці є група з п'яти курганів III тисячоліття до н. е. — II тисячоліття н. е. заввишки 0,4—3 метри кожен. Відкриті у 1950, 1986 і 2002 роках дослідниками Билковою Валерією Павлівною та Оленковським Миколою Петровичем, вони мають статус пам'ятки археології місцевого значення з 1983 року (охоронний номер 1625).
Також у селі є братська могила загиблих воїнів у роки Другої світової війни[2].
Відомі люди ред.
У селі народився ієромонах Російської православної церкви Нестор (Савчук Микола Іванович) (1960—1993), вбитий у церкві села Жарки Івановської області (Росія), настоятелем якої він був.
Жителька села Ганна Пилипівна Ворожбицька отримала відзнаку «Мати-героїня»[26].
Примітки ред.
- ↑ село Попівка — Геопортал адміністративно-територіального устрою України. Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 13 квітня 2014.
- ↑ а б в г д Паспорт територіальної громади Чонгарської сільської ради. Архів оригіналу за 10 березня 2014. Процитовано 10 березня 2014.
- ↑ Рейс: 3478 АС ГЕНІЧЕСЬК - ОСТ СИВАШ#
- ↑ Расписание АС Геническ
- ↑ Буковский, К. И. На полуострове Чонгар // Из прошлого и настоящего: очерки. — М. : Сов. писатель, 1975. — С. 225. (рос.)
- ↑ Буковский, К. И. На полуострове Чонгар // Из прошлого и настоящего: очерки. — М. : Сов. писатель, 1975. — С. 209. (рос.)
- ↑ а б Буковский, К. И. На полуострове Чонгар // Из прошлого и настоящего: очерки. — М. : Сов. писатель, 1975. — С. 225—226. (рос.)
- ↑ В.Косов: Я люблю Чонгар, и хочу, чтобы лучше там стало… // Приазовська правда, 24 жовтня 2010 (рос.)
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Херсонської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 7 жовтня 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 березня 2014.
- ↑ Організації району «ПОПІВКА» / Довідник адміністративних районів України B2BToday.com.ua. Архів оригіналу за 16 вересня 2013. Процитовано 13 квітня 2014.
- ↑ Чонгарська сільська рада. Результати виборів депутатів ради. Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 13 квітня 2014.
- ↑ Відділ ведення ДРВ Генічеської РДА. Архів оригіналу за 16 березня 2014. Процитовано 13 квітня 2014.
- ↑ Результати голосування по дільницях: № округу 187, № виборчої дільниці 47. Архів оригіналу за 23 квітня 2013. Процитовано 13 квітня 2014.
- ↑ Результати голосування по дільницях ТВО № 189, Херсонська область. Вибори Президента України. Повторне голосування 26.12.2004 (№ виборчої дільниці 54). Архів оригіналу за 16.03.2014. Процитовано 13.04.2014.
- ↑ Результати голосування по виборчих дільницях ТВО № 188, Херсонська область. Вибори народних депутатів України 26 березня 2006 року (№ виборчої дільниці 88). Архів оригіналу за 16 березня 2014. Процитовано 13 квітня 2014.
- ↑ Результати голосування по виборчих дільницях ТВО № 188, Херсонська область. Позачергові вибори народних депутатів України 30 вересня 2007 року (№ виборчої дільниці 88). Архів оригіналу за 16 березня 2014. Процитовано 13 квітня 2014.
- ↑ Результати голосування по дільницях ТВО № 189, Херсонська область. Вибори Президента України 17 січня 2010 року (№ виборчої дільниці 91). Архів оригіналу за 16 березня 2014. Процитовано 13 квітня 2014.
- ↑ Результати голосування по дільницях ТВО № 189, Херсонська область. Повторне голосування з виборів Президента України 07 лютого 2010 року (№ виборчої дільниці 91). Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 13 квітня 2014.
- ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 185, Херсонська область. Архів оригіналу за 16 березня 2014. Процитовано 13 квітня 2014.
- ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 185, Херсонська область. Архів оригіналу за 16 березня 2014. Процитовано 13 квітня 2014.
- ↑ Результати голосування по дільницях ТВО № 189, Херсонська область. Позачергові вибори Президента України 25 травня 2014 року. Архів оригіналу за 27 травня 2014. Процитовано 26 травня 2014.
- ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 185, Херсонська область. Архів оригіналу за 15 грудня 2014. Процитовано 17 листопада 2014.
- ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 185, Херсонська область. Архів оригіналу за 15 грудня 2014. Процитовано 17 листопада 2014.
- ↑ 100 жінок області отримали почесне звання "Матері-героїні" — Херсонська ОДА. Архів оригіналу за 17 квітня 2014. Процитовано 13 квітня 2014.
Література ред.
- Буковский, К. И. На полуострове Чонгар // Из прошлого и настоящего: очерки. — М. : Сов. писатель, 1975. — С. 206—270. (рос.)