Вікіпедія

Пол Скоулз

англійський футболіст

Пол Ско́улз (англ. Paul Scholes; нар. 16 листопада 1974, Солфорд, Англія) — англійський футболіст. Усю кар'єру провів у клубі «Манчестер Юнайтед», виступав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Ф
Пол Скоулз
Пол Скоулз
Пол Скоулз
Особисті дані
Повне ім'я Пол Скоулз / англ. Paul Scholes[1]
Народження 16 листопада 1974(1974-11-16) (49 років)
  Солфорд, Велика Британія
Зріст 171 см[2][3][4][5]
Вага 70 кг
Прізвисько Рудий Принц, Мовчазний Герой
Громадянство  Англія
Позиція півзахисник
Номер 22
Юнацькі клуби
1991—1993 «Манчестер Юнайтед»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1994—2011 Англія «Манчестер Юнайтед» 466 (102)
2012—2013 Англія «Манчестер Юнайтед» 33 (5)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1997—2004 Англія Англія 66 (14)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2011–2012 Англія «Манчестер Юнайтед» (резерв, помічник)
2014 Англія «Манчестер Юнайтед» (помічник)
2019 Англія «Олдем Атлетік»
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Скоулз представляв збірну Англії з футболу з 1997 по 2004. Брав участь у Євро 2000 і Євро 2004, а також у ЧС 1998 і ЧС 2002. Зіграв понад 100 матчів за збірну.[6][7]

Скоулз з'явився у стартовому складі «Юнайтед» 676 разів, що робить його 4-им у рейтингу гравців, які найбільше всіх грали за клуб. Після Райана Гіґґза (862), Боббі Чарльтона (759) і Білла Фоулкса (688).

Ранні роки ред.

Скоулз народився у Столфорді, графстві Великий Манчестер. Батьки Стюард і Марина Скоулз. Сім'я переїхала в Ленглі в області Мідлтон, теж у Великому Манчестері, коли йому було 18 місяців.[8] Там вчився у навчальній школі, захоплювався футболом. Дитиною грав за клуб «Ленглі Фурровз». Скоулз також досяг успіху у крикеті. У віці 14 років почав тренуватися з «Манчестер Юнайтед».[8]

Клубна кар'єра ред.

Скоулз не був членом молодіжної команди «Юнайтед», яка виграла молодіжний Кубок Ліги 1992. Та команда включала у себе майбутніх зірок футболу — Девіда Бекхема, Нікі Бута, Гарі Невіла і Раян Ґіґґза. Але він був частиною команди, яка вийшла до фіналу цього турніру наступного року, поряд з Філом Невілом.[9] Скоулз став професіоналом 23 липня 1993 і йому був виданий номер 24. Але він не прорвався до першої команди у сезоні 1994—1995. Хоча зіграв за резерв 17 матчів і забив 5 м'ячів.

Його дебют відбувся 21 вересня 1994, де він забив зразу два м'ячі у матчі проти «Порт Вейл» у Кубку Футбольної Ліги Англії. Його дебют у Прем'єр Лізі відбувся через три дні. Він вийшов у матчі проти «Іпсвіч Таун», який закінчився з рахунком 3-2 і Скоулз забив один гол. Ще 2 голи він записав на свій рахунок 10 грудня у матчі проти «Квінз Парк Рейнджерс». Він забив ще раз у переможному матчі проти «Коверті Сіті» 1 травня.[10]

У 1995-96 після того, як Марк Г'юз перейшов до «Челсі», Скоулз отримав більше можливостей з'являтись у стартовому складі. Скоулз (змінивши номер на 22) забив 14 голів в усіх турнірах, коли «Юнайтед» став першою англійською командою, яка виграла Прем'єр Лігу двічі.[11] Він взяв ще одну медаль чемпіонату 1996—1997 (змінивши ще раз номер своєї футболки на 18), але забив тільки 3 голи у 16 матчах.

Скоулз грав на позиції півзахисника і атакуючого півзахисника у сезоні 1997-98, замість Роя Кіна, який травмував коліно. Тоді «МЮ» залишився без титулу чемпіона. Тільки в другий раз з початку 90-х років.[12]

У сезоні 1998—1998 Скоулз грав ключову роль в команді, яка виграла Прем'єр Лігу, Кубок Англії і Лігу Чемпіонів УЄФА. Він забив один з двох голів проти «Ньюкасла» у фіналі Кубка Англії. І також проти «Інтера» у чвертьфінальному матчі Ліги Чемпіонів. Він вийшов на заміну у півфінальному матчі проти туринського «Ювентуса»[13]. Сер Алекс Фергюсон замінив ним Нікі Бута. У цьому матчі він отримав жовту картку, яка стала другою за 2 матчі, і тому він пропустив фінальний матч з «Баварією (Мюнхен)» через дискваліфікацію.[14]

У 2001-02 «Манчестер Юнайтед» завершив підписання півзахисника Аргентини Хуана Себастьяна Верона.[15] Для того, щоб використовувати Скоулза і Верона, Сер Алекс Фергюсон перейшов на схему складу 4-4-1-1. Скоулз грав роль під нападаючим Рудом ван Ністельроєм, тоді як Рой Кін і Верон у центрі півзахисту.[16] На Євро арені Скоулз змінювався позицією з Кіном і разом з Вероном грав у центрі.[17] Не зважаючи на часту зміну позиції Рудий Принц вдало пристосовувався до такої системи.

Скоулз домігся свого найбільшого показника по забитим голам у 2002-03. Тоді від його ноги у ворота суперника залетіло 20 голів. У наступному році 14. Він допоміг команді потрапити до фіналу Кубка Англії у 2005, але вони втратили перемогу, коли воротар «Арсеналу» Єнс Леманн відбив останній пенальті.

У другій половині сезону 2005-06 був виключений зі складу команди через проблеми з зором. Причиною затуманення очей не було визначено, тому викликало побоювання, що він закінчить кар'єру. Але він подолав проблему по закінченню сезону і з'явився у останньому матчі проти «Чарльтон Атлетик». Як повідомлялось «зір Скоулза не повністю налагодився».[18]

 
Пол Скоулз

22 жовтня 2006 року у матчі проти Ліверпуля, який закінчився 2-0 і в якому він забив 1 гол — Пол Скоулз приєднався до гравців Юнайтед, які зіграли більше 500 матчів. Він став вже дев'ятим таким гравцем.

Скоулз був видалений у матчі з «Ліверпулем» 3 березня 2007 за відмашку рукою. Це було перше видалення з 5 квітня 2005 року.[19] Місяць після цього він був відправлений у роздягальню чвертьфінального матчу ЛЧ з «Ромою».

23 серпня 2007 обирався до Зали Слави англійського футболу, але у кінцевому рахунку глядачі проголосували за Денніса Бергкампа.[20]

 
Скоулз і Оуен Харгрівз.

Скоулз пошкодив зв'язки коліна під час тренування напередодні матчу ЛЧ з київським «Динамо» 23 жовтня 2007 і вибув з ладу до кінця січня 2008. Він повернувся, вийшовши на заміну у переможному матчі проти «Тоттенхем Хотспур». Четвертий раунд Кубка Англія завершився з рахунком 3-1.

23 квітня 2008 Скоулз зіграв свій 100-й матч ЛЧ — проти «Барселони». Цей матч закінчився з рахунком 0-0, але у 101 матчі-відповіді Скоулз забив переможний м'яч з дальньої дистанції і вивів «Юнайтед» до фіналу турніру.[21] У фіналі проти «Челсі» він отримав травму і жовту картку після зіткнення з Клодом Макелеле. Був замінений на Раяна Ґіґґза і не брав участі у серії пенальті, яка завершилась з рахунком 6-5. Перемогу приніс Едвін ван дер Сар відбивши останній пенальті. Ця перемога принесла МЮ третій в історії кубок ЛЧ.

Скоулз все-таки був обраний до Зали Слави англійського футболу у 2008 році.[22][23] У грудні 2008 Скоулз оприлюднив інформацію про те, що завершить свою кар'єру протягом двох років."[24]

24 січня 2009 Пол забив свій перший гол у сезоні проти «Тоттенхема» у Кубку Англії з-за меж штрафного майданчика.[25] А 18 лютого забив перший гол у новому сезоні чемпіонату. Воротар «Фулхема» Марк Шварцер не зміг відбити його дальній постріл.[26] 22 квітня він зіграв шестисотий матч за клуб, зігравши проти Портсмута. Матч завершився перемогою «червоних дияволів» з рахунком 2-0.

27 січня 2010 Скоулз забив свій перший гол за 7 років у Кубку Ліги у матчі проти «Манчестер Сіті».[27] 16 лютого 2010 Скоулз забив свій третій гол у сезоні Ліги Чемпіонів у матчі з «Міланом»; це був перший виїзний гол Юнайтед проти них. Цей матч приніс першу перемогу МЮ над Міланом на виїзді, а також зробив Скоулза першим гравцем, який забив «Інтеру» і «Мілану» на стадіоні «Сан-Сіро». 6 березня 2010 Скоулз став 19 гравцем чемпіонату Англії, який забив 100 голів, а також третім після Раяна Ґіґґза і Вейна Руні у складі «Юнайтед».100 гол він забив у матчі з «вовками» — це був єдиний гол, який приніс перемогу.[28] 16 квітня 2010 Скоулз підписав новий контракт на рік і це означає, що він буде у клубі до кінця сезону 2010—2011.[29] 17 квітня 2010 Скоулз забив гол на останній хвилині проти «МС» і це був чудовий спосіб відзначити підписання нового контракту. Цей гол також був другим у двох останніх матчах-дербі проти своїх міських суперників.[30]

У червні 2010 Скоулз оголосив про свій намір завершити виступи наприкінці сезону 2010-11.[31] Однак, через місяць, сказав, що поновить контракт, якщо він буде показувати гарний футбол і робити вдало те, що вимагає від нього тренер.[32]

Скоулз почав сезон 2010—2011 на високому рівні. Отримав звання Героя Матчу Суперкубка Англії проти «Челсі» 8 серпня.[33] А через 8 днів у першому матчі сезону Прем'єр Ліги проти «Ньюкасла» асистував 2 голи. Матч завершився домашньою перемогою 3-0.[34] Перший м'яч у сітку він відправив у матчі про «Фулхема» 22 серпня і це був його 150 гол за «Юнайтед».[35] За яскравий початок сезону Скоулз був удостоєний винагороди Гравця Серпня.[36]

У 2011 завершив професіональну кар'єру[37]. Але, на прохання сера Алекса Фергюсона, легендарний півзахисник «Манчестер Юнайтед» повернувся до складу Червоних Дияволів, де знову дебютував на 59 хвилині у матчі проти «Манчестер Сіті» у Кубку Англії[38].

Кар'єра у збірній ред.

Скоулз дебютував за збірну Англії у товариському матчі 1997 року проти збірної ПАР, який закінчився з рахунком 2-1 на «Олд Траффорді». І він був включений до складу на Чемпіонат світу 1998. Англія була у групі з Колумбією, Тунісом і Румунією. У першій грі проти Тунісу він забив гол дальнім пострілом у верхній кут.

27 березня 1999 зробив хет-трик у матчі з Польщею. У кваліфікації до Євро-2000 забив обидва голи проти збірної Шотландії, який закінчився 2-1. Це дало Англії участь у турнірі в Бельгії і Нідерландах.

Скоулз став видним гравцем півзахисту, тому першим потрапив до складу на ЧС 2002. Але після турніру Скоулз побачив спад у своїй грі, тому що тренер Свен-Йоран Ерікссон розміщав його на лівому фланзі півзахисту, щоб Стівен Джеррард і Френк Лемпард грали в парі у центрі.[39] Скоулз оголосив про відхід зі збірної в серпні 2004, посилаючись на його сімейне життя і свою футбольну кар'єру за «Манчестер Юнайтед», як важливіші.[40]

Після того, як Ерікссон відійшов від збірної у липні 2006 — пішла розмова про повернення, під новим керівником Стівом Маклареном. Але нічого не вийшло.[41] У травні 2010 Маклерена замінив Фабіо Капелло, який просив Скоулза повернутися напередодні ЧС 2010. Але гравець відхилив пропозицію, кажучи, що він вважав за найкраще провести час зі своєю сім'єю.[42]

Матчі і голи за збірну ред.

 Статистика матчів і голів за збірну —   Англія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
24/05/1997 Манчестер Англія   2 – 1   ПАР товариський матч -
4/06/1997 Нант Італія   0 – 2   Англія товариський матч 1
10/06/1997 Париж Бразилія   1 – 0   Англія товариський матч -
10/09/1997 Лондон Англія   4 – 0   Молдова товариський матч 1
15/11/1997 Лондон Англія   2 – 0   Камерун товариський матч 1
22/04/1998 Лондон Англія   3 – 0   Португалія товариський матч -
23/05/1998 Лондон Англія   0 – 0   Саудівська Аравія товариський матч -
15/06/1998 Марсель Англія   2 – 0   Туніс ЧС 1998 - 1-й етап 1
22/06/1998 Тулуза Румунія   2 – 1   Англія ЧС 1998 - 1-й етап -
26/06/1998 Ланс Колумбія   0 – 1   Англія ЧС 1998 - 1-й етап -
30/06/1998 Сент-Етьєн Аргентина   2 – 2
(4 - 3 п.п.)		   Англія ЧС 1998 - 1/8 фіналу -
5/09/1998 Стокгольм Швеція   2 – 1   Англія Відбір до ЧЄ 2000 -
10/10/1998 Лондон Англія   0 – 0   Болгарія Відбір до ЧЄ 2000 -
14/10/1998 Люксембург Люксембург   0 – 3   Англія Відбір до ЧЄ 2000 -
10/02/1999 Лондон Англія   0 – 2   Франція товариський матч -
27/03/1999 Лондон Англія   3 – 1   Польща Відбір до ЧЄ 2000 3
5/06/1999 Лондон Англія   0 – 0   Швеція Відбір до ЧЄ 2000 -
8/09/1999 Варшава Польща   0 – 0   Англія Відбір до ЧЄ 2000 -
13/11/1999 Глазго Шотландія   0 – 2   Англія Відбір до ЧЄ 2000 2
17/11/1999 Лондон Англія   0 – 1   Шотландія Відбір до ЧЄ 2000 -
23/02/2000 Лондон Англія   0 – 0   Аргентина товариський матч -
27/05/2000 Лондон Англія   1 – 1   Бразилія товариський матч -
31/05/2000 Лондон Англія   2 – 0   Україна товариський матч -
3/06/2000 Валлетта Мальта   1 – 2   Англія товариський матч -
12/06/2000 Ейндговен Португалія   3 – 2   Англія ЧЄ 2000 - 1-й етап 1
17/06/2000 Шарлеруа Англія   1 – 0   Німеччина ЧЄ 2000 - 1-й етап -
20/06/2000 Шарлеруа Англія   2 – 3   Румунія ЧЄ 2000 - 1-й етап -
2/09/2000 Париж Франція   1 – 1   Англія товариський матч -
7/10/2000 Лондон Англія   0 – 1   Німеччина Відбір до ЧС 2002 -
11/10/2000 Гельсінкі Фінляндія   0 – 0   Англія Відбір до ЧС 2002 -
28/02/2001 Бірмінгем Англія   3 – 0   Іспанія товариський матч -
24/03/2001 Ліверпуль Англія   2 – 1   Фінляндія Відбір до ЧС 2002 -
28/03/2001 Тирана Албанія   1 – 3   Англія Відбір до ЧС 2002 1
25/05/2001 Дербі Англія   4 – 0   Мексика товариський матч 1
6/06/2001 Афіни Греція   0 – 2   Англія Відбір до ЧС 2002 1
15/08/2001 Лондон Англія   0 – 2   Нідерланди товариський матч -
1/09/2001 Мюнхен Німеччина   1 – 5   Англія Відбір до ЧС 2002 -
5/09/2001 Ньюкасл-апон-Тайн Англія   2 – 0   Албанія Відбір до ЧС 2002 -
6/10/2001 Манчестер Англія   2 – 2   Греція Відбір до ЧС 2002 -
10/11/2001 Манчестер Англія   1 – 1   Швеція товариський матч -
13/02/2002 Амстердам Нідерланди   1 – 1   Англія товариський матч -
17/04/2002 Ліверпуль Англія   4 – 0   Парагвай товариський матч -
21/05/2002 Согвіпхо Південна Корея   1 – 1   Англія товариський матч -
26/05/2002 Кобе Камерун   2 – 2   Англія товариський матч -
2/06/2002 Сайтама Англія   1 – 1   Швеція ЧС 2002 - 1-й етап -
7/06/2002 Саппоро Аргентина   0 – 1   Англія ЧС 2002 - 1-й етап -
12/06/2002 Осака Нігерія   0 – 0   Англія ЧС 2002 - 1-й етап -
15/06/2002 Ніїґата Данія   0 – 3   Англія ЧС 2002 - 1/8 фіналу -
21/06/2002 Фукурой (Сідзуока) Англія   1 – 2   Бразилія ЧС 2002 - чвертьфінал -
12/10/2002 Братислава Словенія   1 – 2   Англія Відбір до ЧЄ 2004 -
16/10/2002 Саутгемптон Англія   2 – 2   Північна Македонія Відбір до ЧЄ 2004 -
12/02/2003 Лондон Англія   1 – 3   Австралія товариський матч -
29/03/2003 Вадуц Ліхтенштейн   0 – 2   Англія Відбір до ЧЄ 2004 -
2/04/2003 Сандерленд Англія   2 – 0   Туреччина Відбір до ЧЄ 2004 -
22/05/2003 Дурбан ПАР   1 – 2   Англія товариський матч -
3/06/2003 Лестер Англія   2 – 1   Чорногорія товариський матч -
11/06/2003 Мідлсбро Англія   2 – 1   Словенія Відбір до ЧЄ 2004 -
20/08/2003 Іпсвіч (Англія) Англія   3 – 1   Хорватія товариський матч -
11/10/2003 Стамбул Туреччина   0 – 0   Англія Відбір до ЧЄ 2004 -
18/02/2004 Фару Португалія   1 – 1   Англія товариський матч -
1/06/2004 Манчестер Англія   1 – 1   Японія товариський матч -
5/06/2004 Манчестер Англія   6 – 1   Ісландія товариський матч -
13/06/2004 Лісабон Франція   2 – 1   Англія ЧЄ 2004 - 1-й етап -
17/06/2004 Коїмбра Англія   3 – 0   Швейцарія ЧЄ 2004 - 1-й етап -
21/06/2004 Лісабон Хорватія   2 – 4   Англія ЧЄ 2004 - 1-й етап 1
24/06/2004 Лісабон Португалія   2 – 2
(6 - 5 п.п.)		   Англія ЧЄ 2004 - чвертьфінал -
Усього Матчів 66 Голів 14

Кар'єра тренера ред.

Перший досвід тренерської роботи отримав протягом 2011—2012 років, під час паузи в ігровій кар'єрі, працював помічником головного тренера резервної команди «Манчестер Юнайтед». Згодом, протягом частини 2014 року, виконував аналогічну функцію у тренерському штабі основної команди манкуніанців.

11 лютого 2019 року очолив тренерський штаб команди четвертого за силою англійського дивізіону «Олдем Атлетік», в якій пропрацював лише до 14 березня того ж року. За цей час команда встигла провести сім матчів, у яких здобула лише одну перемогу.

Кар'єрна статистика ред.

Клубна ред.

Клуб Сезон Перм'єр-ліга Кубок Англії Кубок Ліги Ліга Чемпіонів Інше[43] Всього
Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи
Манчестер Юнайтед 1994-95 17 5 3 0 3 2 2 0 0 0 25 7
1995-96 26 10 2 1 1 2 2 1 0 0 31 14
1996-97 24 3 2 2 2 1 4 0 1 0 33 6
1997-98 31 8 2 0 1 0 7 2 1 0 42 10
1998-99 31 6 6 1 1 0 12 4 1 0 51 11
1999-2000 31 9 - 0 0 11 3 3 0 45 12
2000-01 32 6 0 0 0 0 12 6 1 0 45 12
2001-02 35 8 2 0 0 0 13 1 1 0 51 9
2002-03 33 14 3 1 6 3 10 2 0 0 52 20
2003-04 28 9 6 4 0 0 5 1 1 0 40 14
2004-05 33 9 6 3 2 0 7 0 1 0 49 12
2005-06 20 2 0 0 0 0 7 1 0 0 27 3
2006-07 30 6 4 0 0 0 11 1 0 0 45 7
2007-08 24 1 3 0 0 0 7 1 0 0 34 2
2008-09 21 2 2 1 3 0 6 0 3 0 35 3
2009-10 28 3 0 0 2 1 7 3 1 0 38 7
2010-11 16 1 1 0 0 0 3 0 1 0 21 1
2011–12 17 4 2 0 0 0 2 0 0 0 21 4
2012–13 16 1 3 0 0 0 2 0 – 21 1
Всього 499 107 49 13 21 9 134 26 15 0 718 155

Статистика на 23 січня 2011[44]

Міжнародна ред.

Збірна Сезон
Матчі Голи
Англія
1997 5 3
1998 9 1
1999 6 5
2000 10 1
2001 10 3
2002 11 0
2003 8 0
2004 7 1
Всього 66 14

[45][46]

Досягнення ред.

Клуб ред.

Манчестер Юнайтед

Міжнародні ред.

Юнацька збірна Англії

Англія

  • Турнір де Франс 1997

Індивідуальні ред.

  • «Джимі Мерфі» Молодий гравець року (1): 1992-93
  • «Гравець Місяця» Прем'єр Ліги (4): Січень 2003, Грудень 2003, Жовтень 2006, Серпень 2010
  • «Команда Року» за версією PFA (3): 2000-01, 2002-03, 2006-07
  • Нагорода за 10 сезонів Прем'єр Ліги (1992-93 до 2001-02): «Команда Десятиліття»
  • Англійський Зал Слави: 2008

Дисципліна ред.

За свою кар'єру Скоулз отримав 84 жовтих і 4 червоних карток у Прем'єр Лізі, що робить його четвертим гравцем у рейтингу штрафників.[6] Він також отримав 26 карток у ЛЧ. Цей показник найбільший в порівнянні з будь-якими іншими гравцями.[7] Арсен Венгер висловлювався на цю тему так:

  Для мене Скоулз ніколи не був чесним гравцем. Він має так звану чорну сторону, яка мені не дуже подобається. Я поважаю його, як гравця високого класу, але мені не подобаються деякі його дії на полі  

Стиль гри ред.

Зінедін Зідан одного разу сказав: «Мій найжорсткіший опонент? Скоулз. Він, безсумнівно, найвеличніший гравець свого покоління». Тьєррі Анрі сказав: «Без сумніву найкращим футболістом Прем'єр Ліги повинен бути Скоулз. Він знає, як робити..все». У той час, як Марчелло Ліппі помітив: «Всебічний півзахисник, який володіє якістю і характером». Нинішній напарник по команді Нані хвалить Скоулза: « Він найкращих півзахисник, якого я коли-небудь бачив. Він може пасувати, забивати лівою, правою, головою — він може робити все, що завгодно».

У лютому 2010 півзахисник «Барселони» Хаві оцінив Скоулза, як найкращого півзахисника двох останніх десятиліть. Він сказав про англійця:

  Він зразок для наслідування, і я дійсно маю на увазі що він найкращий за останні 15, 20 років. Він захоплюючий, він вміє все: робити гольові передачи, забивати,він сильний, він не втрачає м'яч, має гарне бачення поля. Якщо він був іспанцем, можливо, був би оцінений більш високо. Гравці люблять його.  

Особисте життя ред.

Скоулз астматик[47] і страждав від хвороби Осгуда— Шлаттера, проблема з коліном, яка впливає на атлетів.

Одружився зі своєю любов'ю дитинства[48] Клер у лютому 1999 і має трьох діточок: Аррон, Алисія і Айден.[49][50][51] Сім'я живе у Садделворсі.

Скоулза описують як «сором'язливу людину, яка проводить життя футболіста стереотипно». Сам Скоулз описує свій ідеальний день так: «Поїзд вранці, забрати дітей зі школи, пограти з ними, попити чай, покласти їх у ліжко, а потім подивитись трохи телевізор».
У кінці кар'єри сказав

  Я хочу подякувати нашим уболівальникам за ту підтримку, яку вони мені надавали протягом всієї кар'єри, а також хотів сказати спасибі всім тренерам і гравцям, з якими мені довелося попрацювати за ці роки. Але більше всіх я вдячний серу Алексу. З тих пір, як я прийшов клуб, він завжди був дуже відкритий зі мною. Я впевнений, що під його керівництвом команда виграє ще чимало трофеїв.  

Примітки ред.

  1. ↑ Hugman, Barry J. (2005). The PFA Premier & Football League Players' Records 1946–2005. Queen Anne Press. с. 548. ISBN 1852916656.
  2. ↑ Barnes, Justyn; Bostock, Adam; Butler, Cliff; Ferguson, Jim; Meek, David; Mitten, Andy; Pilger, Sam; Taylor, Frank OBE; Tyrrell, Tom (2001). The Official Manchester United Illustrated Encyclopedia. London: Manchester United Books. с. 109, 112. ISBN 0-233-99964-7.
  3. ↑ Hugman, Barry J. (2009). The PFA Footballers' Who's Who 2009-10. Edinburgh: Mainstream Publishing. с. 369. ISBN 978-1-84596-474-0.
  4. ↑ Rollin, Glenda; Rollin, Jack, ред. (2009). Sky Sports Football Yearbook 2009-2010. Headline. с. 502. ISBN 978-0-7553-1948-0.
  5. ↑ Player Profile – Paul Scholes. Архів оригіналу за 16 серпня 2010. Процитовано 28 січня 2011. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка)
  6. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 16 серпня 2010. Процитовано 1 березня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 30 січня 2012. Процитовано 1 березня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  8. ↑ а б Paul Scholes on Langley. BBC. 7 квітня 2002. Архів оригіналу за 3 червня 2021. Процитовано 1 квітня 2022. (англ.)
  9. ↑ Oliver, Pete (12 червня 2003). Old Trafford band of brothers prepare for split. The Scotsman. Процитовано 19 грудня 2008.
  10. ↑ http://sporting-heroes.net/football-heroes/displayhero_club.asp?HeroID=43439
  11. ↑ Maxwell, Ian (17 грудня 2008). Spccoer Milestones. Процитовано 17 січня 2009.[недоступне посилання з квітня 2019]
  12. ↑ Club Trophy Room. ManUtd.com. Manchester United. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 16 квітня 2009.
  13. ↑ United's glorious comeback. BBC News. 21 April 1999.
  14. ↑ Hodges, Vicki (21 травня 2008). Champions League final: Paul Scholes deserves European Cup success, says David Beckham. London: The Daily Telegraph. Процитовано 8 листопада 2008.
  15. ↑ Veron seals £28.1m Man Utd move. BBC News. 12 July 2001.
  16. ↑ Scholes caught in two minds. BBC News. 7 November 2001.
  17. ↑ Winter, Henry (22 October 2001). United aim for right balance. The Daily Telegraph. London.
  18. ↑ Bartram, Steve (1 листопада 2006). Scholes still troubled by vision problems. Manchester United. Процитовано 19 грудня 2008.
  19. ↑ O'Shea stuns Anfield [Архівовано 2007-10-18 у Wayback Machine.]. ESPNsoccernet (3 March 2007). Retrieved on 19 December 2008.
  20. ↑ Hall of Fame. BBC Sport. 29 серпня 2007. Процитовано 29 серпня 2007.
  21. ↑ McNulty, Phil (18 вересня 2008). Man Utd 1–0 Barcelona (agg 1–0). BBC Sport. Процитовано 15 квітня 2009.
  22. ↑ Galvin, Robert (18 вересня 2008). Paul Scholes Hall of Fame Profile. Football Hall of Fame. Архів оригіналу за 8 грудня 2008. Процитовано 16 листопада 2008.
  23. ↑ Austin, Simon (20 травня 2008). Why Scholes is Man Utd's talisman. BBC Sport. Процитовано 13 жовтня 2008.
  24. ↑ McDonnell, David (24 липня 2008). Paul Scholes reveals he plans to retire from Manchester United in two years. The Daily Mirror. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 2 грудня 2008.
  25. ↑ Hughes, Ian (24 January 2009). Man Utd 2–1 Tottenham. BBC Sport. Процитовано 18 February 2009.
  26. ↑ Sanghera, Mandeep (18 February 2009). Man Utd 3–0 Fulham. BBC Sport. Процитовано 18 February 2009.
  27. ↑ McNulty, Phil (27 січня 2010). Man Utd 3–1 Man City. BBC Sport. British Broadcasting Corporation. Процитовано 27 січня 2010.
  28. ↑ Lyon, Sam (6 березня 2010). Wolves 0–1 Man Utd. BBC Sport. British Broadcasting Corporation. Процитовано 06 березня 2010.
  29. ↑ Paul Scholes signs new one-year contract with Man Utd. BBC Sport. British Broadcasting Corporation. 16 квітня 2010. Процитовано 16 квітня 2010.
  30. ↑ McNulty, Phil (17 квітня 2010). Man City 0–1 Man Utd. BBC Sport. British Broadcasting Corporation. Процитовано 17 квітня 2010.
  31. ↑ Paul Scholes to retire at the end of the season. The Guardian. London: The Guardian. 24 червня 2010. Процитовано 24 червня 2010.
  32. ↑ Paul Scholes hints at extending Man Utd playing career. BBC Sport. British Broadcasting Company. 14 липня 2010. Процитовано 14 липня 2010.
  33. ↑ Man Utd boss Alex Ferguson praises Paul Scholes display. BBC Sport. British Broadcasting Corporation. 8 серпня 2010. Процитовано 8 серпня 2010.
  34. ↑ Chowdury, Saj (16 серпня 2010). Man Utd 3-0 Newcastle. BBC Sport. British Broadcasting Corporation. Процитовано 16 серпня 2010.
  35. ↑ Dawkes, Phil (22 серпня 2010). Fulham 2-2 Man Utd. BBC Sport. British Broadcasting Corporation. Процитовано 22 серпня 2010.
  36. ↑ Scholes is Barclays Player of the Month. PremierLeague.com. Premier League. 10 вересня 2010. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 10 вересня 2010.
  37. ↑ http://www.manutd.ru/news/13211/
  38. ↑ Скоулз повертається в Манчестер Юнайтед. «Корреспондент». 8 січня 2012. Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  39. ↑ Dickinson, Matt (4 серпня 2004). Retirement of Scholes adds to England woe. London: Times Online. Процитовано 19 лютого 2009.
  40. ↑ Dickinson, Matt (3 серпня 2004). Scholes quits England. BBC Sport. British Broadcasting Corporation. Процитовано 19 лютого 2009.
  41. ↑ Bernstein, Joe (23 липня 2006). Scholes's England U-turn. Daily Mail. London: Mail Online. Процитовано 19 лютого 2009.
  42. ↑ Fabio Capello makes surprise England World Cup choices. BBC Sport. British Broadcasting Corporation. 11 травня 2010. Процитовано 11 травня 2010.
  43. ↑ Includes other competitive competitions, including the FA Community Shield, UEFA Super Cup, Intercontinental Cup, FIFA Club World Cup
  44. ↑ Paul Scholes. StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 2 жовтня 2010.
  45. ↑ Paul Scholes International. National-Football-Teams.com. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 2 жовтня 2010.
  46. ↑ Paul Scholes International Games. The Rec.Sport.Soccer Statistics Foundation. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 2 жовтня 2010.
  47. ↑ Athletes with asthma. BBC Sport. 21 October 2002. Процитовано 13 жовтня 2008.
  48. ↑ Jackson, Jamie (18 травня 2008). Simply the best. The Observer.
  49. ↑ Rich, Tim (24 July 2008). Manchester United fans have two years to savour Paul Scholes. The Independent. Retrieved on 25 March 2009.
  50. ↑ Northcroft, Jonathon (26 September 2004). New goals for Scholes. The Sunday Times. Retrieved on 25 March 2009.
  51. ↑ Boshoff, Alison (21 травня 2008). The War of the WAGSKIS: The real battle for Moscow. London: The Daily Mail. Процитовано 19 грудня 2008.
Пол Скоулз
у сестринських Вікіпроєктах
  Цитати у Вікіцитатах?
  Пол Скоулз у Вікісховищі?

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пол_Скоулз&oldid=41735133