Пол Дадлі Вайт
Пол Дадлі Вайт (англ. Paul Dudley White; 6 червня 1886 — 31 жовтня 1973) — видатний американський кардіолог. Автор дванадцяти книг і понад 700 наукових статей. Його найвідоміший підручник «Хвороби серця», був вперше опублікований у 1931 році і став класикою в кардіології. Пол Вайт розглядається більшістю медичних авторитетів як засновник профілактичної кардіології.
| Пол Дадлі Вайт | |
|---|---|
 | |
| Народився |
6 червня 1886[1][2][…] Roxbury[d], Бостон, США[4] |
| Помер |
31 жовтня 1973[1][2][5] (87 років) Бостон, США[4] ·інсульт |
| Країна |
 США |
| Діяльність | лікар, кардіолог, викладач університету |
| Alma mater |
Гарвардська медична школа Гарвардський коледж Roxbury Latin Schoold |
| Заклад | Гарвардський університет |
| Членство | Американська академія мистецтв і наук |
| Війна | Перша світова війна |
| Нагороди | |
 Пол Дадлі Вайт у Вікісховищі | |
З біографії ред.
У 1911 закінчив Гарвардську медичну школу
28 червня 1924 одружився з Іні Хелен Рід (Ina Helen Reid), соціальною працівницею, в подальшому вони усиновили двох дітей.
У 1924 році він був одним із засновників Американської Асоціації Серця, став президентом цієї організації в 1941 році.
У 1930 році разом із Джоном Паркінсоном та Льюїсом Вольфом описав синдром, який отримав назву за їхніми прізвищами.
У 1935 році описав електрокардіографічні зміни при розвитку тромбоемболії легеневої артерії (ознака Макгіна-Вайта)[6]
У 1950 році допоміг організувати перший Всесвітній конгрес кардіологів у Парижі, а в 1954 році головував на другому Всесвітньому конгресі у Вашингтоні.
У 1955 році був лікарем президента США Дуайта Ейзенхауера.
Приклав багато зусиль для створення Міжнародного товариства кардіологів.
14 вересня 1964 президент Ліндон Джонсон нагородив Пола Вайта Президентською медаллю Свободи.