Полкова Микитівка

село в Харківській області, Україна

Полкова́ Мики́тівка — село у Богодухівській міській громаді Богодухівського району Харківської області України. Розташоване у лісостеповій зоні Харківської області і бере свій початок із середини XVII століття, розташувавшись на землях скіфських і слов'янських поселень, про що свідчать численні кургани, розкопках яких, було знайдено чимало предметів тієї епохи.

  • Поштове відділення: Полково-Микитівське
село Полкова Микитівка
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район Богодухівський район
Громада Богодухівська міська громада
Облікова картка Полкова Микитівка 
Основні дані
Засноване 1677 рік
Населення 1095 чоловік
Площа 8,7 км²
Густота населення 126 осіб/км²
Поштовий індекс 62130
Телефонний код +380 5758
Географічні дані
Географічні координати 50°09′04″ пн. ш. 35°18′53″ сх. д. / 50.15111° пн. ш. 35.31472° сх. д. / 50.15111; 35.31472Координати: 50°09′04″ пн. ш. 35°18′53″ сх. д. / 50.15111° пн. ш. 35.31472° сх. д. / 50.15111; 35.31472
Середня висота
над рівнем моря
176 м
Відстань до
районного центру
18 км
Місцева влада
Адреса ради 62130, Харківська обл., Богодухівський р-н, с.Полкова Микитівка,


Щовул.Тельмана,28а

Карта
Полкова Микитівка. Карта розташування: Україна
Полкова Микитівка
Полкова Микитівка
Полкова Микитівка. Карта розташування: Харківська область
Полкова Микитівка
Полкова Микитівка
Мапа
Мапа

Географія ред.

Село Полкова Микитівка знаходиться на правому березі річки Мерла. Вище за течією примикає до села Губарівка. На протилежному березі розташований смт Гути. За 4 км знаходиться залізнична станція Губарівка. Через село проходить автомобільна дорога Р26.

Назва ред.

Село Полкова Микитівка носить ім'я засновника — Уманського полковника Микити Кіндратовича Сененка.

Археологія ред.

На схід від Полкової Микитівки, де зливаються річки Куп'єваха та Мерла, було розташоване скіфське городище середини I тисячоліття до н. е.[1]

Його досліджував протягом 1930-х років археолог Фукс. Протягом 1960—1970-х років городище досліджували археологічні експедиції Харківського університету під керівництвом Бориса Шрамка та Донецького університету під керівництвом Алли Моруженко. Городище мало земляні укріплення з висотою 2 метри. Жителі займались землеробством (вирощували пшеницю, ячмінь, просо) і скотарством (розводили велику та дрібну рогату худобу). Також розвивались ремесла та промисли. (напр., бронзоливарний і залізоробний, гончарний тощо)[2].

Історія ред.

Полкова Микитівка була заснована в 1676 році як козача слобода. Її засновником вважається уманський полковник Микита Сененко (Уманець), який, цього ж року, отримав від царя жалувану грамоту на цю землю і привів сюди 260 переселенців з Правобережної України[3]. Ішли сюди й селяни-втікачі з Росії.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв − 616 людей[4].

У селі загинув у серпні 1943 року та похований Герой Радянського Союзу Євген Матвійович Терезов.

Населення ред.

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:

Мова Відсоток
українська 92,15%
російська 5,57%
вірменська 1,92%
інші 0,66%

Відомі уродженці ред.

Герб села ред.

Зображений у формі декоративного щита, що нагадує розкриту квітку тюльпана, символізуючи історичну готовність його жителів до захисту рідної землі, щирість і відкритість його мешканців, одночасно підкреслюючи мальовничу красу і велич сільських просторів.

Село розташоване в середині лісостепової зони і, практично, повністю обмежоване лісами. Тому зелений фон і дубове листя, у повному обсязі, символізують ліси, зелені насадження, історичну велич і могутність його просторів. Зображення хлібних ланів відтворює історичний розвиток села, де, починаючи від перших поселенців, і по цей час основою виробництва є сільське господарство і садівництво, що базуються на родючих чорноземних ґрунтах, даючи високі врожаї. Козак символізує історичне минуле і походження села. Калина — красу українських земель, а українка з короваєм — щирість і гостинність наших людей, та радість добрим гостям.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Стародавня Україна – Google Мої карти. Google My Maps. Процитовано 27 вересня 2019.
  2. Бєляєв М. С., Чернігова Н. В. Наш край — Богодухівщина. — Х.: РВП «Оригінал», 1993. — С. 6, 15.
  3. К. П. Щелков. Историческая хронология Харьковской губернии, стр. 41, 1882 г.(рос.)
  4. Мартиролог. Харківська область, ст. 377—388 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 4 вересня 2015.
  5. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання ред.