Поздняковська культура
Поздняковска культура, Поздняківська, Подборновська — археологічна культура пізньої бронзової доби. Датується 1600–1200 роками до н. е..
Поширення ред.
Поширення у середньому й нижньому Пооч'ї, Волзько-Окському міжріччю (особливо по Клязьмі), Горішньому Надволжі, Посур'ї, правобережному марійсько-чуваському Надволжі.
Дослідження ред.
Перші поселення були виявлені в 1881 році графом Олексієм Уваровим біля села Поздняково неподалік міста Мурома у Володимирській області. Як самостійну культуру її виділили в 1927 році Б. С. Жуков й Отто Бадер. Виділена Б. А. Куфтином під назвою подборновська культура.
М. Є. Фосс та інші археологи заперечували проти виділення її у самостійну культуру, вважаючи її варіантом зрубної культури.
Походження ред.
Культура сформувалася шляхом експансії в 2000–1750 роках до н. е. лісостепових (й можливо степових) племен зрубної культури Горішнього Подоння у межі місцевих племен волосівської, шагарської та інших місцевих культур.
У Волзько-Окському міжріччі була змінена на фатьянівську культуру.
Назване за поселенням у села Позднякове (Навашинський район Нижньогородської області).
Протягом всього існування поздняківська культура взаємодіяла з культурою текстильної кераміки (культура сітчатої кераміки), що призвело до асиміляції основної частини носіїв поздняківської культури.
Традиції поздняківської культури за часів ранньої залізної доби продовжували існувати в пам'ятках культури текстильної кераміки, а також у дьяковській культурі та городецькій культурі.
Частина носіїв поздняківської культури мігрувала на південний захід у Подесіння, де взяли участь у формуванні бондарихинської культури.
Етнічна належність ред.
Залишається дискусійною. Носії поздняківської культури були європеоїдами з рисами лапоноїдної раси. Припускається зв'язок поздняківської культури з фінськими племенами бронзової доби, що зазнали помітного впливу степових носіїв іранських мов.
Культура ред.
Поздняковська культура представлена невеликими родовими поселеннями, розташованими на корінних і перших надзаплавних річкових й озерних терасах, курганними групами (на ранньому етапі розвитку) та ґрунтовими могильниками (на пізніх етапах).
Житла ред.
Чотирокутні напівземлянки розміром від 9×6 до 18×12 м, заглиблені до 0,8 м. Споруди слабо заглиблені до 0,2 м, стовпової конструкції з плетеними стінами, двосхилим дахом, тамбуром-входом й кількома вогнищами трохи заглиблені у землю. Подібне житло було розкопане у присілку Малі Липки (Вязниковський район Володимирської області).
Могильники ред.
Найбільш досліджені курганні групи поздняковської культури біля присілку Битюкове та села Борисогліб Муромського району Володимирської області.
Могильники — курганні на ранньому етапі й ґрунтові на пізньому. Знаходилися біля поселень та іноді у їх межах.
Під невеликий насипом оточеною канавкою, зазвичай перебували 1-3 (з максимумом до 11) неглибокі чотирокутні ями, з поодинокими (рідше парним) похованнями, шириною 0,85-1,0 м й довжиною до 1,5 м, за винятком Борисоглібського могильника у Володимирській області, де ями були 3-3,8×2,8×2-2,5 м. Іноді ями мали сходи й підстилки з органічних матеріалів.
Поховання переважно скорчені трупопокладення, з орієнтацією голови на північний схід (з деякими відхиленнями).
Біля могил й в насипу курганів знайдені сліди ритуальних багать.
Вироби ред.
Переважно посуд, а також знаряддя, зброя й прикраси.
Кераміка ред.
У вигляді банок й горщиків з плоским (за винятком одного зразка з колісчатим) дном, переважно з домішкою шамоту. У похованнях горщики гострореберні.
Посудини знайдені часто у насипу кургану й поблизу могил.
Орнамент у верхній частині посуду наносився гребінчастим штампом, проведення, різцем, різними відбитками. Зонально розташовані композиції представлені прямими і ламаними лініями, зигзагом, бахромою, меандром, свастиками, прапорцями, сіткою, ромбами, трикутниками, перлинами, ямками тощо.
Металеві вироби ред.
Мідні та бронзові ножі, серпи, сокири-кельти, шила, голки, наконечники копій й дротиків, кинджали, скроневі кільця, браслети (включно жолобчасті), пластинчасті накладки, пронизки, бляхи, персні тощо.
Кам'яні вироби ред.
Кам'яні зернотертки, товкачі, булави, кременеві наконечники стріл, скребки, ножі тощо.
Тканина ред.
У Засіченському могильнику знайдені залишки вовняних тканин забарвлених мареною (Rubia tinctorum).
Господарство ред.
В основі господарства переважно утримання корів з додачею коней та свиней. Важливу підсобну роль грали полювання і рибальство.
Металообробка ред.
Власного бронзового виробництва не існувало, тому бронза доставлялася з Південного Надуралля у виливках.
Традиції металообробки пов'язані з Євразійською металургійною провінцією.
Виявлено залишки бронзоливарних майстерень з численних уламків ливарних форм. У Засіченському могильнику зафіксовано поховання ливарника.
Культура у Пензенській області ред.
Перша група пензенських пам'яток, розташованих у сточищі правої притоки Цни річки Виша близька до класичного Окського варіанту культури. Вона була залишена вихідцями з Середнього Пооччя.[1]
Друга група пам'яток, розташованих у сурсько-мокшанському межиріччі має певну своєрідність: в орнаментації посуду відсутній так званий перловий орнамент, що складається з напівсферичних опуклин. Вона, ймовірно, сформувалася на місцевій основі.[1]
Джерела ред.
- Бадер О. Н., Попова Т. Б. Поздняковская культура //Эпоха бронзы лесной полосы СССР. М., 1987
- [[https://web.archive.org/web/20181013211649/https://bigenc.ru/archeology/text/3150812 Архівовано 13 жовтня 2018 у Wayback Machine.] Большая российская энциклопедия]
- ПОЗДНЯКОВСКАЯ КУЛЬТУРА Бассейн рек Оки, Клязьмы. XV- Х11 вв. до н.э. [Архівовано 7 березня 2018 у Wayback Machine.]
- Ставицкий В. В. Поселение Озименки на р. Мокше //Из истории области. Вып. 2.
- Ставицкий В. В. Пензенские поселения эпохи неолита и бронзы //Из истории области. Вып. 3.