Подобовець

село в Закарпатській області, Україна

Подо́бовець — село в Україні, у Закарпатській області, Хустському районі. Входить до складу Пилипецької сільської громади.

село Подобовець
Миколаївська церква, с. Подобовець
Миколаївська церква, с. Подобовець
Миколаївська церква, с. Подобовець
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район Хустський район
Громада Пилипецька сільська
Код КАТОТТГ UA21120210070043324
Основні дані
Населення 407
Поштовий індекс 90011
Телефонний код +380 3146
Географічні дані
Географічні координати 48°40′31″ пн. ш. 23°17′49″ сх. д. / 48.67528° пн. ш. 23.29694° сх. д. / 48.67528; 23.29694Координати: 48°40′31″ пн. ш. 23°17′49″ сх. д. / 48.67528° пн. ш. 23.29694° сх. д. / 48.67528; 23.29694
Середня висота
над рівнем моря
672 м[1]
Місцева влада
Адреса ради с. Пилипець, 75
Карта
Подобовець. Карта розташування: Україна
Подобовець
Подобовець
Подобовець. Карта розташування: Закарпатська область
Подобовець
Подобовець
Мапа
Мапа

CMNS: Подобовець у Вікісховищі

Колишня назва — Подобовець-Середина.

Історія ред.

Перші письмові джерела про нього датуються 1463 роком під .назвою села Подобок. Першими його поселенцями були втікачі з низинних районів та сіл, які ховалися в горах від переслідування мадярських та місцевих феодалів. Основним заняттям перших жителів було скотарство, а побічним — землеробство. Землі, де поселилися люди належали феодалам Урмезеї, потім Довгаї, Липчаї, Телекі.

Релігія ред.

храм св. Миколи Чудотворця. XVII ст., 1785.

 
Вид з гори Гемба

Церква збудували в XVII ст. на протилежному боці долини, а в 1785 р. перенесли на теперішнє місце.

У 1751 р. згадується «церква деревяна, шинґлями крита, добра. Красними образами всіми украшена… Церковні книги всі…»

Миколаївська церква — дуже витончена споруда. Її пропорції вибагливі, об'єми не масивні. З боку західного та східного фасадів церква виглядає захоплююче стрункою, елегантною.

Зрівноважені форми бані і ліхтаря з главкою максимально відповідають компактним формам нави та вівтаря. Споруда складається з двох зрубів, збудованих з дубових брусів, та вежі з випгуканим бароковим завершенням. Всередині нава перекрита коробовим склепінням. Двоярусна дзвіниця вдало доповнює архітектурний ансамбль.

На жаль, дахи обох споруд перекрито бляхою, відкритий ґанок церкви засклено, а в 1994 р. бляхою вкрили і гарну барокову вежу з завершенням. Весь інтер'єр оббито фанерою і пофарбовано.

Докладніше: Церква Святого Миколая (Подобовець)

 
Красоти з гори Гимба

Населення ред.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 472 особи, з яких 234 чоловіки та 238 жінок.[2]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 405 осіб.[3] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[4]

Туристичні місця ред.

 
Водоспад Шипіт
  • Дерев'яний храм св. Миколи Чудотворця, XVII ст., 1785,і дзвіниця
  • За декілька кілометрів від Подобовця знаходиться водоспад Шипіт.
  • Гірськолижна зона: - Є кілька трас довжиною до 2500 м та три витяги - Верхня частина трас розрахована на досвідчених лижників і сноубордистів, для новачків — з середини траси. - Є навчальна траса довжиною 400 м.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Погода в селі
  2. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
  3. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
  4. Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

Посилання ред.