Плоскоходи
| Platypodinae | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Плоскохід Шевролá (Dinoplatypus chevrolati Bright & Skidmore, 2002)– мешканець Нової Гвінеї
| ||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||
|
Плоскохóди (Platypodinae Shukard, 1840), або ж амброзієві жуки, платиподіни — підродина жуків надродини довгоносикоподібних[1]. Це комахи невеликого розміру (3,5—8 мм завдовжки), із циліндричним, блискучим зовні, темним тілом. Вони мешкають у мертвій деревині і в екосистемах є важливими редуцентами.
Найдавніші плоскоходи знайдені у бурштині з М'янми і датуються крейдяним періодом [2].
Зовнішній вигляд[3] ред.
Основні ознаки плоскоходів:
- голова і передньоспинка мають однакову ширину;
- вусики клінчасті, 5–8-членикові, з овальною пласкою булавою;
- боки передньоспинки –із трикутними вирізками для вкладання у них стегон передніх ніг;
- зовнішній край гомілок передніх ніг не зазублений;
- усі лапки 5-членикові тонкі й дуже довгі, їх 1-й членик має таку саму довжину, як усі решта, узяті разом, або як гомілка.
Спосіб життя ред.
Дорослі жуки здатні літати, мешкають у мертвій або ослабленій деревині. Вони вигризають у ній тунелі, на стінках яких оселюються гриби з роду Ambrosia. гіфами цих грибів харчуються їх личинки. У багатьох видів самка має мікангій – особливу порожнину (звичайно, у грудях), у якій зберігаються спори грибів. Назовні порожнина відкриваються мікроскопічними отворами, крізь які спори розсіваються. Таким чином, самки «засівають» свої ходи грибами, забезпечуючи личинок їжею[4][5] .
Личинки заляльковуються в тунелі, дорослі жуки вигризають отвори, виходять назовні і розселюються.
Austroplatypus incompertus єдиний вид серед довгоносикоподібних, у якого достеменно встановлена еусоціальність.
Класифікація ред.
Підродину поділяють на три триби і 38 родів [1].
- Триба Mecopelmini Thompson, 1992
- Род: Mecopelmus Blackman, 1944
- Триба Platypodini Erichson, 1847
- Роды: Austroplatypus — Baiocis — Carchesiopygus — Costaroplatus — Crossotarsus — Cylindropalpus — Dendroplatypus — Dinoplatypus — Doliopygus — Epiplatypus — Euplatypus — Megaplatypus — Mesoplatypus — Myoplatypus — Neotrachyostus — Oxoplatypus — Pereioplatypus — Peroplatypus — Platyphysus — Platypus — Teloplatypus — Trachyostus — Treptoplatypus — Triozastus
- Триба Schedlariini Wood & Bright, 1992
- Род: Schedlarius
- Триба Tesserocerini Strohmeyer, 1914
- Подтриба Diapodina Strohmeyer, 1914
- Роды: Diapus — Genyocerus
- Подтриба Tesserocerina Strohmeyer, 1914
- Роды: Cenocephalus — Chaetastus — Mitosoma — Notoplatypus — Periommatus — Platytarsulus — Spathicranuloides — Spathidicerus — Tesserocerus — Tesserocranulus
- Подтриба Diapodina Strohmeyer, 1914
Деякі ентомологи вважають плоскоходів окремою родиною за межами Curculionidae [6].
Географічне поширення ред.
Описано приблизно 1400 видів плоскоходів. Більшість з них мешкає у субтропіках та тропіках. В Західній Палеарктиці мешкає три види плоскоходів >[1], в Україні лише один з них — плоскохід циліндричний (Platypus cylindrus Fabricius, 1792). Його знайдено в Криму та дев’яти областях України[7]:
Значення у природі та житті людини ред.
Подібно до інших видів, плоскоходи є невід'ємною ланкою природних екосистем, споживаючи рослинні тканини і інших комах, а також самі стаючи здобиччю тварин — хижаків та паразитів. Деякі види завдають шкоди лісовому господарству та рослинним запасам та матеріалам, що зберігаються. Ці комахи псують лісоматеріали механічно, а також розносять грибки, які руйнують деревину[8]. Зокрема, в лісах Україны плоскохід на свіжих лісосіках охоче заселює свіжі пні, а коли виходить нове покоління жуків, воно перелітає на найближчі склади деревини і заселяє колоди, вкриті корою [9].
Примітки ред.
- ↑ а б в M. A. Alonso-Zarazaga, H. Barrios, R. Borovec, P. Bouchard, R. Caldara, E. Colonnelli, L. Gültekin, P. Hlavác, B. Korotyaev, C. H. C. Lyal, A. Machado, M. Meregalli, H. Pierotti, L. Ren, M. Sánchez-Ruiz, A. Sforzi, H. Silfverberg, J. Skuhrovec, M. Trýzna, A. J. Velázquez de Castro & N. N. Yunakov. Cooperative Catalogue of Palaearctic Coleoptera Curculionoidea. Monografías electrónicas S.E.A., vol. 8, 729 pp. http://sea-entomologia.org/monoelec.html)
- ↑ Poinar G., Vega F. E., |Legalov, A. A. New subfamily of ambrosia beetles (Coleoptera: Platypodidae) from mid-Cretaceous Burmese amber // Historical Biology, 2018, 1–6
- ↑ Криволуцкая Г. О.. Сем. Platypodidae – Плоскоходы . В : П. А. Лер (ред.). Определитель насекомых Дальнего Востока России. Т.3. Жесткокрылые или жуки. Часть 3. Владивосток: Дальнаука,1996, с. 374–377
- ↑ Malloch, D., Blackwell M. Dispersal biology of ophiostomatoid fungi. In: Wingfield, M. J., K. A. Seifert, and J. F. Webber| Eds., Ceratocystis and Ophiostoma: Taxonomy, Ecology and Pathology. APS, St. Paul.1993, pp. 195—206
- ↑ Farrell B. D. et al., The Evolution of Agriculture in Beetles (Curculionidae: Scolytinae and Platypodinae) 2001. <http://entomology.ucdavis.edu/faculty/ward/omeara/evolutionarticle.pdf [Архівовано 2012-02-08 у Wayback Machine.]
- ↑ Кирейчук А. Г. Некоторые замечания о "семействе" Platypodidae - https://www.zin.ru/Animalia/coleoptera/rus/platyp_1.htm]]
- ↑ Nikulina, T., Mandelshtam, M., Petrov, A., Nazarenko, V., Yunakov, N. A survey of the weevils of Ukraine. Bark and ambrosia beetles (Coleoptera: Curculionidae: Platypodinae and Scolytinae)(Zootaxa, 3912) — Magnolia Press. 2015. — 61 pp.
- ↑ Moon, M.-J., Park, J.-Gu. and KimFine, K. H. Structure of the Mouthparts in the Ambrosia Beetle Platypus koryoensis (Coleoptera: Curculionidae: Platypodinae) // Animal Cells and Systems , 2008, 12 (2):101-108 - https://www.tandfonline.com/doi/pdf/10.1080/19768354.2008.9647162?needAccess=true
- ↑ Плоскоходи - Plstypodidae - http://www.stroitelstvo-new.ru/drevesina/vrediteli/platypodidae.shtml