Вікіпедія

Плисків

село в Погребищенському районі Вінницької області України

Пли́сків — село в Україні, у Погребищенській міській громаді Вінницького району Вінницької області. Розташоване на берегах річки Роськи, за 22 км від центру громади, за 8 км від залізничної станції Погребище Друге.[2] Через село проходить автошлях Т 0606.[2] Населення становить 1439 осіб.

село Плисків
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Вінницький район
Громада Погребищенська міська громада
Код КАТОТТГ UA05020210380025672
Основні дані
Засноване до 1391 р.
Населення 1439
Площа 22 км²
Густота населення 65,4 осіб/км²
Поштовий індекс 22252
Телефонний код +380 4346
Географічні дані
Географічні координати 49°22′09″ пн. ш. 29°17′05″ сх. д. / 49.36917° пн. ш. 29.28472° сх. д. / 49.36917; 29.28472Координати: 49°22′09″ пн. ш. 29°17′05″ сх. д. / 49.36917° пн. ш. 29.28472° сх. д. / 49.36917; 29.28472
Середня висота
над рівнем моря 		227 м[1]
Водойми р. Роська
Найближча залізнична станція Плисків
Місцева влада
Адреса ради 22200, Вінницька обл., Вінницький район, м. Погребище, вул. Б. Хмельницького, 77
Карта
Плисків. Карта розташування: Україна
Плисків
Плисків
Плисків. Карта розташування: Вінницька область
Плисків
Плисків
Мапа
Мапа

CMNS: Плисків у Вікісховищі

Географія ред.

На південно-східній околиці села річка Безіменна впадає у Роську. На південь від села розташований ліс.

Біля села знаходиться ботанічна пам'ятка природи місцевого значення Плисківські каштани.

Історія ред.

Давні часи ред.

На околиці Плискова збереглися залишки поселення трипільської культури. У 1927—1928 роках директор Бердичівського соціально-історичного музею Мовчанівський Теодосій Миколайович проводив розвідкові розкопки між селами Плисків і Чернявка Погребищенського району Вінницької області (тепер південна околиця с. Плисків). Було закладено 8 розкопів та 5 траншей (загальною площею 370 м²), у яких виявлено кілька різночасових культурних шарів. В поселенні знайдено матеріальні залишки трипільської культури раннього етапу (Трипілля А: близько 5400 — 4600 рр. до н. е.; Трипілля ВІ: 4600 — 4400 рр. до н. е.) та заключної фази пізнього Трипілля (Трипілля СІІ: 3320/3200 — близько 2750 рр. до н. е.), а також білогрудівської культури (XI—IX ст. до н. е.), матеріали ранньоскіфського часу (VII—III ст. до н. е.) та черняхівської культури(І — V ст. н. е.)[3]. Матеріали із розкопок Мовчанівського нині зберігаються в Національному історичному музеї України.[4] Плисківське древнє городище внесене до Реєстру пам'яток трипільської культури Вінницької області[5]

Слов'яни ред.

Далі на древньому городищі продовжують жити люди слов'янських племен(росичі, уличі, поляни), до яких потім приєднались поселенці-алани.

Київська Русь ред.

Продовжують жити слов'яни. Через Плисків проходить давній чумацький шлях на Південь.

Є версія, що княгиня Ольга була родом з Плискова. «…В летописи сказано, что в 903 году Игорь возмужал, и привели ему жену из „Плъскова“ по имени Ольга. Историки разделились на тех, кто под Плъсковом понимал Псков, тех, кто говорил о древней столице Болгарии Плиске, а также тех, кто указывал на необходимость искать данные о потерянном городе в окрестностях Киева. Например, есть в Погребищенском районе Винницкой области большое село (некогда — районный центр) Плисков — а это граница полянских, древлянских и уличских земель, важный стратегический пункт, вблизи которого проходили Змеевы валы и найдены остатки древнего городища.»[6]

У Плискові були язичницькі капища, після прийняття християнства було збудовано церкву («стару»).

Монгольська навала (ХІІІ ст.) ред.

На початку ХІІІ ст. татаро-монголи знищили ряд поселень, така ж доля спіткала і Плисків. Село було знищене майже повністю. Частина населення, яка жила ближче до лісу — сховалась. А оселі безпосередньо над річкою і далі в поле були знищені повністю. Для захисту від набігів була споруджена розгалужена сітка підземних ходів і схованок, яка збереглася досі. Потім, під час польських погромів, ходи постійно поновлювалися.

Доба Речі Посполитої (ХІІІ — XVI ст.) ред.

Перші архівні згадки про село датуються 1510 р. в описах земель Польського королівства, а далі — Речі Посполитої. В середині XVI ст, Плисків став відноситися до земель, які належали поміщикам Речі Посполитої.[7] В 1510 р. поміщики Кошки одержують від поміщиків Ладижинських Плисків у Вінницькому повіті. А в 1586 р. Плисків передано до князів Острозьких. Вся спадщина Острозьких за Катериною відійде в посаг до Замойських.[8]

Козацтво ред.

Збудовано костьол (XVI — XVII ст.)

Доба Російської імперії (XVIII—XIX ст.) ред.

На місці зруйнованої «старої» церкви у 1853 р. було відбудовано нову церкву св. Параскеви. У 1880-х рр.. в Плискові було 1148 чол. православних, 30 — католиків, 551 — євреїв.

21 вересня 1845 р. за завданням Київської археографічної комісії Т.Шевченко вирушив у поїздку по Київщині, Волині та Поділлю. Його маршрут проліг з поштового тракта з Києва через місто Сквиру, Морозівку, Плисків, Брацлав, Шпиків, Джурин, Могилів-Подільський, Яришів, Муровані Курилівці (сучасна Вінниччина), Нову Ушицю, Миньківці, Дунаївці.[9]

Плисків на початку XX століття ред.

На порозі XX століття Плисків був єврейським містечком. У 1900 році тут жило 1,828 євреїв.[10] У часи української революції 1917—1921 у жовтні 1917 року тут було три синагоги, баня на березі річки, цвинтар, дві аптеки, дві корчми, чотири ковальні, три водяні й один паровий млин, дві перукарні, базар.

У XX столітті було збудовано «Панський будинок» який стоїть і донині. А також варварськи знищено палац біля фрузинівського лісу.

Багато хто з жителів села рятуючись від погромів переїхав до США. Більшість з них облаштувалися в районі Піттсбурга. У 1908 році у Піттсбурзі була створена Плисківська асоціація безпроцентної позики з метою надання допомоги співвітчизникам. У 1917 році у Піттсбурзі офіційно сформовано плисківське єврейське кладовище.

Плисків у складі СРСР (1922—1939) ред.

З 7 березня 1923 село було центром Плисківського району.[11]

Плисків в роки Другої світової війни (1939—1945) ред.

Під час Другої світової війни село було окуповане фашистськими військами у другій половині липня 1941 року.

Діяло гетто, куди нацистами насильно зганялися євреї для компактного мешкання та подальших репресій[12]. Єврейська громада Плискова нараховувала до війни близько 790 осіб, лише дехто з них пережили Голокост. У жовтні 1941 року в селі Плискові та в селах Андрушівці і Спичинцях гестапівці заарештували близько 700 людей, яких групами виводили в ліс в урочище Хрузинівка і розстрілювали.[13]

Основним місцем розстрілу євреїв з Плискова й прилеглих територій у 1941–1943 рр. було кладовище для тварин за межами містечка[14]. Обеліск 1976 року не вказує на єврейське походження жертв.

Подальші масові розстріли відбувалися у саду колишньої будівлі НКВС, де жертв і поховали в багатьох ямах. За ініціативи місцевого підприємця частину цього саду було огороджено бетонним парканом, однак його не позначили як пам’ятне місце. Археологічні дослідження підтвердили наявність тут масового поховання.

3 січня 1944 року село зайняли радянські війська.

Плисків у ІІ пол. XX ст. (1945—1999) ред.

30 грудня 1962 Плисківський район ліквідований внаслідок укрупнення районів з передачею території до Погребищенського району.[15] Плисків перестав бути районним центром. Було збудовано нові короварні на фермі. Ковбасний завод, масло завод, сітро цех і т. д.

На початку 1970-х років в селі був колгосп ім. Леніна, за яким було закріплено 2781 га землі, у тому числі 1952 га орної. Господарство вирощувало зернові культури та цукрові буряки. Було розвинуто тваринництво м'ясного напрямку. В селі була середня школа, будинок культури, бібліотека, районна лікарня № 2, поліклініка. Видавалася багатотиражна газета «Колгоспник».[2]

Сучасність ред.

Замість зруйнованої в 30-х рр. XX ст.церкви збудовано ще одну церкву св. Параскеви, але вже в іншому місці. Залишились руїни костьолу, збудованого приблизно у XVI — XVII ст. Плисківські каштани — ботанічна пам'ятка природи місцевого значення. Є школа-одиннадцятирічка, а також інтернат для дітей, лікарня, бібліотека.[16]

 
Плисківська школа
 
Скорботна мати

Транспорт: Плисків (зупинний пункт)

В останні роки Плисків переживав важкий період зміни орендатора основного фонду землі (паїв). Склади з зерном охороняла поліція посеред села, а також силовики були задіяні під час конфлікту[17].

У 2019 році в обох місцях розстрілів євреїв було встановлено й відкрито нові меморіали жертвам Голокосту.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Погребищенської міської громади.[18]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Погребищенського району, село увійшло до складу Вінницького району[19].

 
Мапа с. Плисків

Населення ред.

За даними перепису 2001 року кількість наявного населення села становила 1442 особи,[20] із них 98,33 % зазначили рідною мову українську, 1,46 % — російську, 0,07 % — білоруську, 0,07 % — молдовську, 0,07 % — німецьку.[21]

Населення Плискова в різні роки
Рік 1897 ~1900 ~1902 ~1972[2] 1989[22] 2001[20]
Кількість осіб 2634 2023 1442

Відомі люди ред.

Галерея ред.

  •  
    Making a ceremonial ukrainian Christmas diduch by Olga Balanduik in Plyskiv.
  •  
    Plyskiv Railway station
  •  
    Знак при виїзді з села

Пам'ять ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Погода в селі Плисків
  2. ↑ а б в г Плисків. // Історія міст і сіл Української РСР. Вінницька область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — 630 с. — 15 000 прим. — С. 530.
  3. ↑ http://www.iananu.kiev.ua/privatl/pages/Burdo03/Ceramika/ris/5.html
  4. ↑ Потупчик М. В., Потупчик М. Є. Археологічні дослідження на Вінниччині 20-х — першої половини 40-х років http://muzey.vn.ua/node/198 [Архівовано 2013-01-02 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Реєстр пам'яток трипільської культури Вінницької області http://kosiv.info/index.php/library/encyclopedia-of-tripoli-civilization/73-add-to-book-1/618-register-of-monuments-of-culture-tripoli-vinnytsia-region
  6. ↑ к. ист. н. Бондаренко К. Легенда о княгине Ольге // ж. Профиль, № 9 (28), 15.03.2008 http://profil-ua.com/index.phtml?action=view&art_id=327
  7. ↑ «Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom VIII» http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_VIII/265
  8. ↑ І. Дорош «Землеволодіння української шляхти на Брацлавщині з кінця XIV до середини XVII ст.» http://museum.vn.ua/articles/pod1/_dorosh_zemlevolodnnya_ukra.html
  9. ↑ Баженов Лев Васильович. Поділля в працях дослідників і краєзнавців XIX-ХХ ст.: Історіографія. Бібліографія. Матеріали. — Кам'янець-Подільський, 1993. — 480 с.
  10. ↑ Pliskov, Ukraine(англ.)[недоступне посилання з жовтня 2019]
  11. ↑ Постанова ВУЦВК № 309 від 7 березня 1923 «Про адміністративно-територіяльний поділ Київщини»
  12. ↑ Maryna., Dubyk,; Марина., Дубик, (2000). Dovidnyk pro tabory, ti︠u︡rmy ta hetto na okupovaniĭ terytoriï Ukraïny (1941-1944) = Handbuch der Lager, Gefängnisse und Ghettos auf dem besetzten Territorium der Ukraine (1941-1944). Kyïv: Derz︠h︡avnyĭ komitet arkhiviv Ukraïny. ISBN 9665041886. OCLC 45595209.
  13. ↑ Вінниччина в період Великої вітчизняної війни 1941—1945 рр. Хроніка подій. — К.: Наукова думка, 1965. — С. 23.
  14. ↑ Брандон, Рей (2019). Плисків. Життя та загибель єврейської громади (PDF). www.holocaust.kiev.ua (укр.) (англ.). Київ: УЦВІГ.
  15. ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР № 10/9 від 30 грудня 1962 «Про укрупнення сільських районів Української РСР»
  16. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 16 грудня 2013. Процитовано 27 липня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  17. ↑ Рейдерське захоплення Вінницької обл с Плисків (uk-UA) , процитовано 2 лютого 2022
  18. ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
  19. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  20. ↑ а б Таблиця 19A0501_07_005. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (1,2,3,4) (2001(05.12)) // Кількість наявного населення сільських населених пунктів (1,2,3,4) (2001(05.12)) // Кількість та територіальне розміщення населення. http://ukrcensus.gov.ua. Держстат України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 28 лютого 2019.
  21. ↑ Таблиця 19A050501_02_005. Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область (1,2,3,4) (2001(05.12)) // Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство. // Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство. http://ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 28 лютого 2019.
  22. ↑ Таблиця 19A0501_061_005. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (1,2,3,4) (1989(12.01)). // Кількість наявного та постійного населення сільських населених пунктів (1,2,3,4) (1989(12.01)) // Кількість та територіальне розміщення населення. http://ukrcensus.gov.ua. Держстат України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 28 лютого 2019.

Джерела ред.

  • Plisków // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 265. (пол.)
  • Державний архів Вінницької області. Плисків
  • к. ист. н. Бондаренко К. Легенда о княгине Ольге // ж. Профиль, № 9 (28), 15.03.2008 [1](рос.)
  • Потупчик М. В., Потупчик М. Є. Археологічні дослідження на Вінниччині 20-х — першої половини 40-х років [2](укр.)
  • Реєстр пам'яток трипільської культури — Вінницька область [3](укр.)
  • І. Дорош «ЗемЛеволодіння української шляхти на Брацлавщині з кінця XIV до середини XVII ст.» [4]
  • Баженов Лев Васильович. Поділля в працях дослідників і краєзнавців XIX-ХХ ст.: Історіографія. Бібліографія. Матеріали. — Кам'янець-Подільський, 1993. — 480 с.(укр.)
  • Брандон, Рей. Плисків. Життя та загибель єврейської громади. – Київ: УЦВІГ, 2019.

Література ред.

  • Пли́сків // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.530
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Плисків&oldid=42228226