Пилипи-Хребтіївські
Пилипи-Хребтіївські — село в Україні, у Новоушицькій селищній територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
| село Пилипи-Хребтіївські | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Хмельницька область | ||||
| Район | Кам'янець-Подільський район | ||||
| Громада | Новоушицька селищна громада | ||||
| Облікова картка | Пилипи-Хребтіївські | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1735 | ||||
| Населення | 841 | ||||
| Площа | 3,089 км² | ||||
| Густота населення | 272,26 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 32653 | ||||
| Телефонний код | +380 3847 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 48°42′23″ пн. ш. 27°12′56″ сх. д. / 48.70639° пн. ш. 27.21556° сх. д.Координати: 48°42′23″ пн. ш. 27°12′56″ сх. д. / 48.70639° пн. ш. 27.21556° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
270 м | ||||
| Водойми | р.Батіжок | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 32654, Хмельницька обл., Новоушицький р-н, с. Пилипи-Хребтіївські | ||||
| Карта | |||||
  Пилипи-Хребтіївські | |||||
 Пилипи-Хребтіївські | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Символіка ред.
Герб ред.
Щит горизонтально поділений на дві частини. У верхній частині зображено три квітки яблуні на лазуровому фоні. Вони символізують розвиток та процвітання садівництва на території села. У нижній частині, на золотистому фоні, зображено дерево липи – символ назви села.
Прапор ред.
Прямокутне полотнище складається з трьох частин. Верхня половина прапора синього кольору, середня – жовтого кольору, нижня – зеленого кольору. У правій верхні частині зображено цвіт липи, як символ назви села.
Історія ред.
Село Пилипи-Хребтіївські засноване в 1735 російськими старообрядцями-пилипонами (звідки походить назва села), які прийшли сюди з території сучасних Курської та Орловської областей.
У 1835 р. в селі жив 121 старовір, 1857 — 380, 1864 — 402, 1868 — 770. У 2005 році в селі проживало 806 старообрядців. Село Пилипи-Хребтіївські є одним з найзначніших старообрядницьких російських сіл. Жителі села дотримуються звичаїв старообрядців: чоловіки носять бороди, жінки покривають голови хустками. По-старому, у селі, воду носять з колодязів. Крім російських старовірів на околиці села стоїть кілька будинків з українцями-православними і поляками-католиками.
У селі знаходилась школа з російською мовою навчання, одна з будівель якої побудована в 1886 р. і є пам'ятником архітектури[1]. У 1929 році була зруйнована старообрядницька церква, відновлена селянами в 1990 році. У районі села розташована пам'ятка археології всеукраїнського значення — городище періоду Київської Русі.
Часи Голодомору на селі ред.
За даними офіційних джерел (тогочасноих ЗАГСів, які хоч і не завжди реєстрували правдиву кількість померлих, саме від голоду, бо було заборонено вказувати, що людина померла голодною смертю[2]) в селі в 1932–1933 роках загинуло близько 48 жителів села. На сьогодні встановлено імена лише 28 осіб. Мартиролог укладений на підставі поіменних списків жертв Голодомору 1932–1933 років, складених Пилипохребтіївською сільською радою згідно даних місцевого РАГСу (хоча й звіритися з конкретними документальними свідченнями стає майже неможливо, оскільки не всі вони дійшли до наших днів, у силу різних обставин[3] Поіменні списки зберігаються в Державному архіві Хмельницької області.[4]
 Виганяли із хати вночі, — Як сльозою, садок і хатину Обливали журбою сичі. І душа досі ниє і плаче, — Бо була це і дійсність, і яв... (Михайло Пронченко) |
|---|
|
Кількість померлих і їх особисті дані не є остаточними, оскільки не всі дані збереглися і не все заносилося до книг обліку[5] тому є ймовірність, того, що мартиролог Голодомору в селі буде розширений[6] Наразі, згідно попередніх списків уже можна дійти висновків: що серед померлих селян більшість були селянами-односібниками, які не працювали в артілі чи колгоспі, і це є підтвердженням навмисних дій тодішньої влади — на знищення українського незалежного селянства.
Незалежна Україна ред.
З 24 серпня 1991 року в складі незалежної України.
До адміністративної реформи 19 липня 2020 року село належало до Новоушицького району, після його ліквідації село увійшло до складу Кам'янець-Подільського району[7].
Населення ред.
Населення становить 841 осіб станом на 2001 рік.
Відомі люди ред.
- Гевак Антон Леонідович (1994-2022) — український військовослужбовець, учасник російсько-української війни.[8]
Див. також ред.
- Поділля — історико-географічна область.
- Біла Криниця
- Петрашівка
- Соколівка
- Хворосна
Примітки ред.
- ↑ День за днем. Львів. 2002, № 4, грудень. С. 3.
- ↑ http://spetskor.dp.ua/art_1165.php [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] За інформацією Інституту демографії Академії наук України, ці облікові роботи продовжуватимуться на державному рівні, тому що точної цифри ми не знаємо, — зазначала Ольга Шумейко. — До того ж, ЗАГСИ в ті часи не реєстрували правдиву кількість померлих саме від голоду, бо було заборонено вказувати, що людина померла від голоду. Приміром, я маю такий документ під грифом «цілком таємно»: «До Павлоградського райздоровінспектора, особисто. За інформацією начальника спецбюро райвиконкому товариша Набери облздоровідділом одержані відомості про те, що в багатьох селах вашого району спостерігаються випадки смерті з нез'ясованих причин. При чому всі ці випадки в місцевих органах ЗАГСУ не реєструються». Ось зайве підтвердження того, що ми й досі не можемо поставити крапку в цій історії. Для цього Інституту демографії потрібно проводити дослідження за допомогою спеціальних математично-статистичних формул.
- ↑ http://spetskor.dp.ua/art_1165.php [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] До того ж документація тоді велася на неякісному папері, часто не вистачало бланків і писали в простих зошитах, а то й на газетах. А якщо реєстратор потім звільнявся або помирав, то записи могли просто не перенести в книгу. Всіляке траплялося. Також потрібно врахувати, що через десять років була війна й частина книжок могла загинути. Тобто пропуск у документації існує, якби вона вся збереглася, то записів, напевно, було б удвічі більше… (директор Дніпропетровського архіву Ніна Киструська).
- ↑ http://adm.km.ua/doc/doc_holod_list1.doc [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.] Поіменний список жертв Голодомору 1932–1933 років в розрізі сільських рад і населених пунктів Новоушицького району, складений Державним архівом Хмельницької області
- ↑ http://www.archives.gov.ua/Publicat/AU/AU_5_6_2008/22-26.pdf [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.] документальний комплекс книг реєстрації актових записів виявився неповним. У більшості областей відсутні книги повністю по окремих містах і районах: від одного міста в Луганській області до 15-ти районів (найбільше) — у Полтавській області. За окремими районами актові записи про смерть збереглися лише по 2-3-х населених пунктах.
- ↑ http://spetskor.dp.ua/art_1165.php [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] Джерела збереглися невповні і не всі з тих, що мають статистичні дані, взяті дослідниками до розгяду. Зокрема, досвід досліджень показує, що включення до розгляду документів навчальних закладів, педагогічних училищ, шкіл теж може дати певні кількісні показники. Але, безумовно, це грандіозна робота, і зараз на поточному етапі говорити про певну кількість ще дуже рано (історик, к.і.н., Владислав Грибовський).
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Новоушицька територіальна громада
Посилання ред.
- Погода в селі Пилипи-Хребтіївські [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |