Петряєв Костянтин Дмитрович
Костянти́н Дми́трович Петря́єв (рос. Константин Дмитриевич Петряев; 19 січня 1917, Березовський, Пермська губернія, Російська імперія — 30 вересня 1987, Одеса, УРСР, СРСР) — радянський історик, педагог, професор.
| Петряєв Костянтин Дмитрович | |
|---|---|
| Петряев Константин Дмитриевич | |
| Народився |
19 січня 1917 м. Березовський, Пермська губернія, Російська імперія |
| Помер |
30 вересня 1987 (70 років) Одеса, УРСР, СРСР |
| Поховання | Друге християнське кладовище |
| Громадянство |
 СРСР |
| Діяльність | науковець |
| Alma mater | Ural State Pedagogical Universityd |
| Науковий ступінь | доктор історичних наук |
| Вчене звання | професор |
| Заклад | ОНУ ім. І. І. Мечникова |
| Нагороди |
         |
Біографія ред.
Костянтин Дмитрович Петряєв народився 19 січня 1917 року у м. Березовський Єкатеринбурзького повіту Пермської губернії Росії в родині службовців.
В 1938 році закінчив історичний факультет Свердловського педагогічного інституту. Одразу був прийняти в аспірантуру Ленінградського педагогічного інституту ім. О. І. Герцена.
У травні 1941 року захистив дисертацію «І та ІІ з'їзди Рад у германській революції 1918—1919 рр.» на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. Після захисту отримав посаду доцента Ленінградського державного педагогічного інституту.
В 1941—1944 роках перебував у лавах Червоної Армії, воював у складі частин Ленінградського та Волховського фронтів. На початку 1944 року був демобілізований та направлений у м. Сиктивкар Комі АРСР, де працював завідувачем кафедри загальної історії педагогічного інституту.
В 1953 році був обраний за конкурсом завідувачем кафедри загальної історії Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова. У 1963—1972 роках завідував кафедрою нової історії зарубіжних країн.
В 1966 році захистив дисертацію «Сучасна історіографія Німеччини 1871—1914 рр.» і здобув науковий ступінь доктора історичних наук. Згодом було присвоєно вчене звання професора.
В подальшому працював професором в Одеському інституті холодильної промисловості, Інституті підвищення кваліфікації керівних працівників та спеціалістів Міністерства морського флоту СРСР (м. Одеса).
Помер 30 вересня 1987 року в Одесі. Похований на Другому християнському кладовищі.
Наукова діяльність ред.
Є автором 300 опублікованих робіт, 120 з яких присвячені історії та історіографії Німеччини, історії Англії. Автор першої в СРСР монографії «Питання методології історичної науки».
В Одеському університеті підготував 19 кандидатів наук, 7 з котрих стали докторами наук, серед яких професор С. Й. Аппатов.
Праці ред.
- Петряев К. Д. Курс лекций по истории Франции, Германии, Англии, Ирландии и США. 1871—1914. — Часть І: 1871—1900 гг. — Киев: КГУ, 1958. — 443 с.
- Петряев К. Д. Курс лекций по истории Франции, Германии, Англии, Ирландии и США. 1871—1914 гг. — Часть ІІ: 1900—1914 гг. — Киев: КГУ, 1960. — 508 с.
- Петряев К. Д. Современная советская историография истории рабочего движения Германии 1871—1914 гг. [Текст]: Конспект лекций для студентов-заочников исторического факультета университета. - Одесса, 1965. — 88 с.
- Петряев К. Д. Вопросы методологии исторической науки [Текст]. — Киев: Вища шк., 1971. — 163 с.
Нагороди ред.
- Ордени Червоної Зірки, Вітчизняної війни ІІ ступеня.
- 10 медалей («За відвгу», «За бойові заслуги» , «За оборону Ленинграда», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», «За доблесну працю», «Ветеран праці» та ін.)
- Почесне звання «Заслужений працівник вищої школи УРСР».
Родина ред.
Брат: Євген Дмитрович Петряєв[ru] (1913—1987) — полковник, мікробіолог, кандидат біологічних наук, письменник, краєзнавець.
Дружина: Євгенія Іллівна Петряєва (Перевалова) (1921—1995) — кандидат філологічних наук, працювала доцентом кафедри російської літератури Одеського держуніверситету.
Дочка: Тетяна Костянтинівна Чурилова (1946 р.н.) — викладач.
Джерела та література ред.
- Историки-слависты СССР: Биобиблиографический словарь-справочник. — М., 1981. — С. 130.
- Не заради слави// За наукові кадри. — 1982. — 23 лютого.
- Аппатов С. Полон творческих сил// Знамя коммунизма. — 1987. — 17 января.
- Професори Одеського (Новоросійського) університету: Біографічний словник. — Т.3: К — П. — 2-е вид., доп./ Відп. ред. В. А. Сминтина. — Одеса: Астропринт, 2005. — С. 460—462.
- Петряєв Костянтин Дмитрович // Українські історики ХХ століття: Біобібліографічний довід.. — Вип. 2 : Ч. 1. - К.; Л. : Ін-т історії України НАН України, 2003. — С. 254.
- Історія Одеського університету за 100 років [1865 -1965]/ Одеський ун-т ім. І. І. Мечникова; Редкол. Н. І. Букатевич, Г. А. В'язовський, І. М. Дузь; Відп. ред. О. І. Юрженко. — К.: КГУ, 1968. — С. 339.
Посилання ред.
- Учеі вузів Української РСР. — К.: КГУ, 1968. — С. 334.
- Гудов В. С. Параллельные пути в исследователи/ В. С. Гудов//По стопам Ерофея. — Березовский: Изд-во «Кривоногов», 2006. — С. 21 — 24. // http://kraeved.berezlib.ru/p_gudov_07.html
- Константин Петряев. / Семейные архивы. //http://www.mybio.ru/zapiski/text/chapter3/page4.html