Вікіпедія

Петроострів

село в Кіровоградській області, Україна

Петроо́стрів (колишні назви — хутір Дави́дівка, Третя рота) — село в Україні, у Новомиргородській міській громаді Новоукраїнського району Кіровоградської області.

село Петроострів
Країна Україна Україна
Область Кіровоградська область
Район Новоукраїнський район
Громада Новомиргородська міська громада
Облікова картка Облікова картка 
Основні дані
Засноване до 1745 р.
Колишня назва Давидівка
Населення 734
Поштовий індекс 26015
Телефонний код +380 5256
Географічні дані
Географічні координати 48°42′ пн. ш. 31°18′ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря 		142 м
Водойми р. Велика Вись,
оз. Солоне
Місцева влада
Карта
Петроострів. Карта розташування: Україна
Петроострів
Петроострів
Петроострів. Карта розташування: Кіровоградська область
Петроострів
Петроострів
Мапа
Мапа

CMNS: Петроострів у Вікісховищі

Колишній центр Петроострівської сільської ради.

Населення становить 734 особи.

Географія ред.

 
Петроострів на військово-топографічній карті 1869 року

Село розташоване в західній частині району на кордоні з Черкаською областю. Петроострів лежить в долині річки Велика Вись, на її лівому березі. В межах села в неглибокій улоговині знаходиться Солоне озеро.

Археологія ред.

Поблизу Петроострова, за 500 м від лівого берега річки Велика Вись, на мису, утвореному вигином балки, знаходиться поселення Трипільської культури етапу СІ, відкрите новомиргородським археологом Петром Івановичем Озеровим та обстежене О. В. Цвек у 1987 році. Площа поселення — близько 30-40 га. Тут виявлено кераміку з розписом та антропоморфну пластику.[1]

Історія ред.

Перша церква у селі Петроострові, Преображенська, була побудована в 1745 році. Це була дерев'яна однопрестольна будівля без фундаменту. Першим священиком був Григорій Єремеєв.[2]

У 1752 році в Давидівці проживало 56 сімей.

Станом на 1772 рік, у Петроострівському шанці існувала дерев'яна однопрестольна Преображенська церква, священиком якої з 1772 року був Григорій Федоров. Церква підпорядковувалась Новомиргородському духовному Правлінню.[3]

Протягом 1752–1764 років тут розташовувалась Третя рота новосербського кінного Гусарського полку. Інші назви села: Петроострове, Петро-острів, Петроострівський шанець.

1859 року у селі південних поселенців Єлисаветградського повіту Херсонської губернії, мешкало 1732 особи (865 чоловічої статі та 868 — жіночої), налічувалось 328 дворових господарств, існували православна церква[4].

Станом на 1886 рік у колишньому власницькому селі Надлацької волості мешкало 2309 осіб, налічувалось 492 дворових господарства, існувала православна церква й школа[5].

За даними 1894 року у селі Якимівської волості мешкало 2830 осіб (1412 чоловічої статі та 1418 — жіночої), налічувалось 511 дворових господарств, існували православна церква, земська школа на 132 учні (100 хлопчиків і 32 дівчинки), 8 лавок, шинок[6].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3151 особи (1548 чоловічої статі та 1603 — жіночої), з яких 2956 — православної віри[7].

27 січня 1920 року через Петроострів під час Зимового походу проходила Київська збірна дивізія Армії УНР, очолювана Юрієм Тютюнником, а слідом за ним Кінний полк Чорних Запорожців Армії УНР, який 30 — 31 січня зупинився там на короткий перепочинок[8].

Населення Петроострова в 50-х роках ХХ століття становило близько 5 тисяч чоловік, у школі навчалось 550 учнів (найбільше у Хмелівському районі). На той час у селі діяла МТС — одна з найуспішніших в Україні, що обслуговувала 9 колгоспів. Окрасою її центральної садиби був парк, нині занедбаний.[джерело?]

Населення ред.

Динаміка населення
1859 1886 1894 1897 1950 2001
1732 2309 2830 3151 5000 734
▲ ▲ ▲ ▲ ▼

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 986 осіб, з яких 440 чоловіків та 546 жінок.[9]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 733 особи.[10]

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[11]

Мова Відсоток
українська 95,10 %
російська 3,27 %
молдовська 0,95 %
білоруська 0,41 %
вірменська 0,14 %

Інфраструктура ред.

В селі знаходиться ЗОШ I—III ступенів, лікарняна амбулаторія загальної практики сімейної медицини, будинок культури, бібліотека, відділення зв'язку та 6 магазинів.

Вулиці ред.

У Петроострові налічується 14 вулиць:[12]

  • Гагаріна вул.
  • Сонячна вул. (Жовтнева)
  • Дубівська вул. (Кірова)
  • Центральна вул. (Леніна)
  • Мічуріна вул.
  • Молодіжна вул.
  • Набережна вул.
  • Перемоги вул.
  • Пушкіна вул.
  • Бессарабська вул. (Радянська)
  • Левбальська вул. (Суворова)
  • Чкалова вул.
  • Шевченка вул.
  • Бузкова вул. (Щорса)

Спорт ред.

В селі Петроострів існує однойменна футбольна команда «Петроострів» яка була створена в середині 2000-х років зусилями молоді села. На даний момент ФК «Петроострів» бере участь в чемпіонаті Новомиргородського району з футболу.

 
ФК «Петроострів» в 2012

В 2014 році ФК «Петроострів» став чемпіоном Новомиргородського району з футболу не програвши жодного матчу, і лише раз зігравши в нічию з ФК «Легіон» з міста Новомиргорода.[1]

Також в Петроострові народилася Ковпан Валентина Іванівна заслужений майстер спорту СРСР (1976). Виступала за львівську команду товариства «Буревісник». Чемпіонка світу 1973 і 1975 рр. у командних змаганнях із стрільби з лука. Чемпіонка Європи (1978) в особистих і командних змаганнях. Срібний призер першості світу 1973 і 1975 рр. в особистих змаганнях та срібний призер літніх Олімпійських ігор 1976 року в особистих змаганнях.[2]

Релігія ред.

Перша церква в селі була збудована близько 1745–1749 років на честь Преображення Господнього. В цей період священиками тут були: Григорій Єремеєв (1745), Михайло Степанов (1746–1748), Захарій Іванов (1748–1754) та вікарій Іоан Захарієв (1748–1754). В 1754 році частину церковного майна перенесли до слободи Вись.[13]

Нині петроострівська Преображенська церква[14] розташована у пристосованому приміщенні.

Відомі люди ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Реєстр пам'яток трипільської культури — Кіровоградська область // Енциклопедія Трипільської цивілізації. — К., 2004. — Т. І.
  2. ↑ Жесан А.П., Москаленко Р.В. (2018). Коробчине. Кропивницький: Центрально-Українське в-во. ISBN 978-966-130-146-6.
  3. ↑ Макаревский Ф. Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии. Церквы и приходы прошедшего XVIII столетия. Вып. 1. — Екатеринослав: Типография Я. М. Чаусского, 1880. — С. 1036, 1040.
  4. ↑ рос. дореф. XLVII. Херсонская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. Въ типографіи Карла Вульфа. 1868. LXXX + 191 стор., (код 1908)
  5. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  6. ↑ рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Херсонской губерніи. Статистическія данныя о каждом полесеніи. Изданіе Губернскаго Статистическкаго комитета. Херсонъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1896. XXIV + 544 стор., (код 1816)
  7. ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-259. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  8. ↑ Коваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К.: Видавництво «Стікс», 2012
  9. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  10. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  11. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Кіровоградська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  12. ↑ Вулиці Петроострова на сайті ЦВК. Архів оригіналу за 23 жовтня 2012. Процитовано 3 червня 2012.
  13. ↑ Відомості про церковний устрій задніпрських поселень до утворення Нової Сербії // Пивовар А. В. Поселення задніпрських місць до утворення Нової Сербії в документах середини XVIII століття. — К.: Академперіодика, [[2003]]. — С. 117. Архів оригіналу за 16 грудня 2013. Процитовано 3 лютого 2013.
  14. ↑ Пам'ятки архітектури місцевого значення і просто цікаві місця. Кіровоградська область. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 18 травня 2011.

Посилання ред.

  Це незавершена стаття з географії Кіровоградської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Петроострів&oldid=42156837