Вікіпедія

Переробка пластику

Переробка пластику — це процес збирання відходів пластика та їх переробка у корисні продукти, задля зменшення впливу на навколишнє середовище, збереження природних ресурсів та виробництва продуктів з доданою вартістю. Це передбачає збір, сортування, очищення та перетворення викинутих пластикових відходів на нові продукти.[1][2]

Переробка пластику
За годинниковою стрілкою зверху зліва:
  • Сортування пластикових відходів у однопотоковому центрі переробки
  • Відсортовані за кольором використані пляшки в тюках
  • Подрібнений поліетилен високої щільності (ПВЩ) готовий до переробки
  • Лійка з перероблених пляшок

Оскільки пластик не розкладається, то щороку близько восьми мільйонів тон пластикових відходів потрапляють у світовий океан[3], а також забруднюють ґрунти та екосистеми мікропластиком, що сприяє погіршенню здоров'я людей, тварин і екосистем. Переробка пластику допомагає зменшити забруднення пластиком, очистити звалища, та сприяє циркулярній економіці та сталому розвитку.[4][5]

Процес зазвичай починається зі збору, коли різні типи пластику збираються з таких джерел, як побутові сміттєві баки, комерційні установи та виробничі потужності. Після збору пластик сортується за типом смоли, кольором та іншими властивостями, щоб забезпечити його сумісність для переробки. Після сортування очищений пластик переробляється різними методами переробки. Механічна переробка передбачає подрібнення або плавлення пластику з утворенням гранул або пластівців, які потім можна використовувати для виробництва нових продуктів. Хімічна і термічна переробка розщеплює пластик на оригінальні компоненти за допомогою таких процесів, як деполімеризація чи піроліз, що дозволяє створювати нові матеріали без втрати якості. Кожен метод переробки має свої переваги та обмеження, залежно від типу пластику та його стану. Перероблені матеріали можливо використовувати для створення широкого спектру продуктів, таких як упаковка, текстиль, будівельні матеріали[6], паливо тощо.[1][2][4]

Ефективна переробка пластику вимагає співпраці між споживачами, підприємствами, урядами та підприємствами з переробки відходів задля створення ефективних систем збору, розробки інноваційних технологій переробки та сприяння екологічним та відповідальним методам споживання.[4][7][8] Завдяки постійному прогресу та колективним зусиллям переробка пластику робить значний внесок у більш стійке та екологічно свідоме майбутнє, але станом на початок 2020-х забруднення пластиком залишається однією з основних екологіних проблем людства.[9][10]

Процеси ред.

Переробка пластику включає кілька методів, таких як механічні, хімічні та термічні процеси.[1][2][11]

Сортування ред.

 
(a) Ручний процес сортування, (b) автоматизоване сортування за допомогою оптичного сортувальника, (c) огляд обладнання для сортування з використанням кількох автоматичних сортувальників, і (d) заплутування матеріалів як основна проблема.[12]

Перед переробкою, більшість пластиків сортуються за типом смоли та іншими характеристиками для забезпечення ефективних процесів вторинної переробки.

Сортування пластику зележить від особливостей технологічного процесу, але загалом включає такі процеси та технології, як ручний збір і сортування пластикових матеріалів, очищення від органічних домішок[13], та механічні автоматизовані процеси, які включають подрібнення, просіювання, сортування по густині матеріалу (у повітрі, рідинах) та у магнітних сепараторах, а також широкий спектр технології спектрофотометричного розділення, кожен з яких має свої переваги та недоліки, та можуть використовуватись в комбінація між собою та зі штучним інтелектом[14][15][16][17]:

  • Близько-інфрачервона спектроскопія[en] (NIRS): є найпоширенішою методикою, яка забезпечує швидкий аналіз, низьку вартість, майже відсутність потреби підготовки зразків; але темні полімери неможливо надійно ідентифікувати, і проблематичне сортування полімерними сумішей з добавками;[18][19][20][21][22]
  • Середньо-інфрачервона спектроскопія (MIR): порівняно з NIRS має менше проблем із чорними полімерами; але потрібна додаткова підготовка зразка, тривалий час виявлення, потрібен тісний контакт із зразком, і, станом на 2022 рік, поки що не підходить для високопродуктивного сортування;[23][24]
  • Ультрафіолетова спектроскопія: швидка ідентифікація різнокольорових полімерів; але неможливо відсортувати за типом полімеру, якщо вони мають однаковий колір або різні добавки;[25]
  • Рентгенофлуоресцентний аналіз: швидко, дешево, добре підходить для «важких» індикаторів (переважно неорганічних), може ідентифікувати наявність бромованих антипіренів; але може відрізняти лише між ПВХ та іншими пластиками, а не між усіма сімействами пластику без індикаторних речовин;[26][27]
  • Флуоресцентна спектроскопія: швидко, придатна для сортування на основі індикаторів з використанням органічних і неорганічних індикаторів; але немає характерних спектрів для різних полімерів, а випромінювання високої енергії може впливати на властивості матеріалу;[28]
  • Лазерно-іскрова емісійна спектрометрія[en] (LIRS): майже не потрібна підготовка зразків, дозволяє ідентифікувати добавки; але може пошкодити матеріал потежним лазером, і низька швидкість;[29][30]
  • Раман-спектроскопія: швидко, добре як додатковий метод до багатьох інших методів спектроскопії, таких як NIRS або LIBS[31] (і також часто використовується для виявлення мікропластику в рідинах[32]); але слабка інтенсивність, багато шуму від кольорового пластику;[16][33][34]
  • Часова флуоресцентна спектроскопія (TGFS): методика, що доповнює інші спектрофлуорометричні методи покращенням співвідношення сигнал/шум; але дорога (необхідне додаткове обладнання та програмне забезпечення) і може бути обмежена пропускна здатність;[35][36][37][38]
  • Флуоресцентна спектроскопія з підвищуючим перетворенням (Up-conversion (UC) fluorescence spectroscopy): допускає використання нижчих концентрацій індикаторів, а також меншої енергії випромінювання, підходить для виявлення чорних полімерів; але дорога і складна[39][40].

Штучний інтелект ред.

 
Система на основі ком'ютерного зору та глибокого навчання для збільшення ефективності сортування пластику.[41]

Хоча звичайні методи, що використовуються протягом останніх десятиліть[42], такі як спектроскопія близько-інфрачервона спектроскопія (NIRS), є певною мірою ефективні, вони стикаються з труднощами в точній класифікації подібних за хімічним складом зразків, таких як поліетилентерефталат (ПЕТ) і ПЕТ-гліколь (PET-G), які мають подібний хімічний склад, але різні фізичні характеристики.[41]

Стаття 2023 року, опублікована в науковому журналі Applied Science представляє підхід, який адаптує датчики зображення та алгоритми глибокого навчання для покращення класифікації пластикових відходів на основі форми відходів. На відміну від звичайних методів, які покладаються виключно на спектральний аналіз, ця методологія спрямована на суттєве підвищення точності та ефективності класифікації пластмас, особливо коли йдеться про матеріали, що мають подібний хімічний склад, але різні фізичні властивості. Система, розроблена з використанням датчиків зображення та моделі YOLO, виявилася не тільки ефективною, але й масштабованою та адаптованою для різноманітних промислових і екологічних застосувань, і продемонструвала вражжаючі результати. Дослідники досягли показника точності класифікації, що перевищує 91,7% середньої точності (mAP) у розрізненні ПЕТ і ПЕТ-G, перевершуючи звичайні методи на значний відрив, що може значно підвищити ефективність переробки. Запропонований підхід сприяє створенню більш сталої та ефективної системи управління пластиковими відходами, зменшуючи навантаження на звалища та пом’якшуючи вплив пластикових відходів на навколишнє середовище, сприяючи більш чистому та стійкому навколишньому середовищу.[41]

Роботизоване сортування ред.

 
Використання штучного інтелекту в управлінні відходами й роботизованому сортуванні.[43]

Для деяких пластикових відходів, можлива розподілена переробка за допомогою сучасних технічних пристроїв, так званих перероботів (recyclebots).

Роботи, оснащені системами машинного зору на основі штучного інтелекту, можуть ідентифікувати та сортувати різні типи матеріалів на конвеєрних стрічках. Ці системи використовують камери та датчики для розпізнавання предметів за формою, кольором і складом матеріалу. Алгоритми штучного інтелекту й машинного навчання постійно навчаються та покращують точність з часом, роблячи сортування більш ефективним і точним.[43][44][45][46][47][48]

Огляд 2022 року порівнює 7 роботизованих автоматичних сортувальників пластику на основі штучного інтелекту.[12]

Маркування ред.

Інновації в маркуванні та упаковці включають розробку розумних етикеток або QR-кодів, які можуть скануватися сортувальними машинами для ідентифікації матеріалів, що робить сортування більш точним і автоматизованим.[49][50]

Механічна переробка ред.

 
Загальна схема механічної переробки пластику.[1]

Механічна переробка є основною та найбільш використовуваною технологією переробки пластику, яка включає кілька етапів, таких як збір, сортування, миття та повторна обробка.[1][6][51]

Основні етапи ред.

  1. Відбір і сортування: вирішальне значення для повторної переробки та кінцевої якості полімеру. Використовуються різні методи поділу, враховуючи такі властивості, як щільність, колір, розмір, а також магнітні чи електричні властивості.[52] Електростатичне розділення, зокрема, використовує різницю в електропровідності для розділення матеріалів, що особливо корисно для відділення пластику від інших компонентів відходів.[53][54]
  2. Техніка гравітаційного розділення: використання повітря або води допомагає розділити матеріали на основі різниці їх густини. Для ефективного сортування використовуються розділення раковини та поплавця (sink and float separation,) відсадка та гідроциклонування.
  3. Оптичні датчики: додатково використовуються для безперервного визначення характеристик і розділення пластикових потоків (див. #Сортування).
  4. Інноваційні технології для складних матеріалів: селективне розчинення полімерів і технології поділу кількох матеріалів розроблені для складних матеріалів, таких як багатошарові плівки або композити.
  5. Методи повторної обробки: після завершення механічного розділення матеріали подрібнюються, пропускаючи їх через систему обертових лез. Потім отримані пластівці сортують за розміром за допомогою сітки, промивають і сушать, готують до повторної обробки шляхом екструзії або агломерації та продають.
 
Технологія переробки пластикових відходів у будівельні матеріали.[6]

Перспективи та інновації ред.

  • Вибіркове розділення: інноваційні підходи зосереджені на розділенні складних матеріалів, таких як композити, для більш ефективної переробки.
  • Технології оптичних датчиків: постійний прогрес оптичних датчиків у поєднанні зі штучним інтелектом допомагає розпізнавати відходи та ефективно сортувати їх.
  • Покращена обробка: дослідження методів запобігання деградації полімерів під час механічних процесів, спрямованих на замкнуту переробку конкретних полімерів, таких як ПЕТ.
  • Методи переробки: Нові методи, такі як радикальне живцювання (radical grafting), демонструють потенціал у зміні властивостей полімерів, пропонуючи нові характеристики переробленому пластику.

Незважаючи на те, що механічна переробка залишається поширеним методом, поточні дослідження наголошують на інноваціях для вдосконалення методів розділення, покращення методів обробки та підтримки якості полімерів, вирішення проблем для ефективної та екологічно свідомої переробки пластику.

Хімічна деполімеризація ред.

 
Шляхи хімічної переробки ПЕТ та продукти з доданою вартістю.[1]

Удосконалення переробки пластику розширилося й включає хімічні методи деполімеризації поряд із механічними та термічними підходами.[55] Хімічна переробка, зокрема за допомогою деполімеризації, демонструє значні перспективи в циркулярній економіці пластику завдяки створенню прекурсорів-мономерів із полімерів, що призводить до виробництва хімічних речовин із високою доданою вартістю. Прогнози показують, що до 2050 року майже 60% виробництва пластику буде залежати від перероблених продуктів. Робляться значні інвестиції для вдосконалення переробки хімічних речовин з метою виробництва 1,2 мільйона тонн переробленого пластику в ЄС до 2025 року та 3,4 мільйона тонн до 2030 року.[1]

Методи хімічної переробки охоплюють сольволіз (включаючи гідроліз, метаноліз і гліколіз), каталітичну деполімеризацію[56] та ферментативну деполімеризацію[57][58].

Сольволіз передбачає розрив полімерних зв’язків за допомогою спирту або води, з використанням каталізаторів. Гідроліз, наприклад, може ефективно розщеплювати ПЕТ (поліетилентерефталат), але вимагає більшого споживання енергії.[59] Також є методики кислотного і лужного[60] гліколізу ПЕТ, які мають свої переваги та недоліки.[1] Метаноліз виділяється як ефективний процес деполімеризації ПЕТ, спрямований на отримання високоякісних мономерів і олігомерів. Останні інновації включають низькоенергетичний каталізований метаноліз, що проводиться при кімнатній температурі, завдяки чому досягається висока селективність у виході мономеру. Гліколіз, ще одна багатообіцяюча альтернатива, продемонстрував ефективну деполімеризацію ПЕТ за помірного енергетичного та екологічного впливу, особливо при використанні органокаталізаторів або гетерогенних каталізаторів, отриманих із природних джерел, таких як попіл апельсинової шкірки. Хоча аміноліз забезпечує найкращі енергетичні та екологічні параметри, він може бути дорогим через використання іонних рідин на основі амонію.[1]

Однак методи каталітичної деполімеризації, включаючи ферментативний каталіз і гідрогеноліз, показали багатообіцяючі результати, особливо в ферментативному розкладанні ПЕТ для відновлення терефталевої кислоти та етиленгліколю. Крім того, гідрогеноліз показав потенціал у перетворенні ПЕТ на такі цінні сполуки, як бензол, толуол і ксилоли.[1]

Серед продуктів, що виробляють методами хімічної деполімеризації, виділяють наступні[1]:

  • Мономери та олігомери (наприклад, DMT, BHET[en], MMT (монометилтерефталат), HEMT (2-гідроксіетилметилтерефталат), етиленгліколь, терефтальова кислота[en]): ці сполуки необхідні для виробництва нових пластмас. Коли вони отримані з перероблених матеріалів, вони роблять свій внесок у циркулярну економіку, замикаючи цикл у виробництві пластику, зменшуючи залежність від первинних матеріалів і зменшуючи вплив на навколишнє середовище, пов’язаний із виробництвом нового пластику.
  • Полімерні прекурсори (наприклад, 1,2-пропандіол, 1,6-гександіол[en], тетрагідрофуран): ці сполуки можуть служити прекурсорами для створення різних полімерів і матеріалів. Використання перероблених джерел для цих прекурсорів дає змогу виробляти високоякісні матеріали, не покладаючись виключно на сировину на основі викопного палива, відповідно до принципів циркулярної економіки.
  • Ароматичні сполуки (наприклад, бензол, толуол, ксилоли): ці сполуки мають багато промислових застосувань, крім пластмас, у тому числі у виробництві розчинників, палива та хімікатів. Незважаючи на те, що вони пропонують потенційну цінність, їх вплив на навколишнє середовище та міркування щодо обережного поводження повинні бути ретельно оцінені для їхньої ролі в зеленій економіці.

Ці інноваційні методи хімічної переробки є ключем до створення більш стійкого ландшафту переробки пластику. Постійні дослідження та розробки в цих сферах разом із використанням екологічно чистих каталізаторів можуть значно сприяти циркулярній пластиковій економіці.[1]

Термічна та термо-хімічна деполімеризація ред.

Див. також: Термічна деполімеризація
 
Загальна схема процесів термічної деполімеризації пластикових відходів.[1]

Інший спосіб включає в себе перетворення різних полімерів у нафту значно менш точним процесом термічної деполімеризації. Такий процес можна застосовувати практично до будь-якого полімеру, або їх суміші, включно із термореактивними матеріалами, відходів виробництва покришок із вулканізованої гуми, біополімери, пір'я та інші відходи сільського господарства. Як і природну нафту, отриману хімічну речовину можна переробляти як на паливо, так і на виготовлення полімерів. Дослідна установка цього типу існує в Карфаген (Міссурі, США), в якій використовують відходи індичок як вихідний матеріал. Газифікація — це аналогічний процес, але технічно не є переробкою, оскільки в результаті практично не має шансів знову стати полімерами.[джерело?]

Термічна переробка включає такі процеси, як піроліз, гідрокрекінг та каталітичний крекінг, які проводяться при високих температурах і часто з використанням каталізаторів для руйнування пластику без кисню. Піроліз генерує рідкі або воскові суміші, багаті вуглеводнями, що ідеально підходить для нафтопереробних заводів, і використовується для важких для вторинної переробки пластмас, таких як PE/PP/PS суміші або армовані волокна. Каталітичний піроліз при більш низьких температурах дає переваги у виробництві нафти.[1] Низькотемпературний піроліз в поєднанні з попередньою обробкою сольволізом є ефективним методом переробки композитних відходів вуглепластику.[61]

 
Термічний піроліз поліолефінів.[62]

Термічний піроліз поліолефінів в основному відбувається за механізмом вільнорадикальної реакції, який включає три стадії: ініціацію ланцюга, поширення та завершення. По-перше, початковий тепловий удар викликає розрив будь-яких зв’язків C–C уздовж ланцюга поліолефінів, що призводить до утворення первинних вільних радикалів і зменшення молекулярної маси полімерів. На другому етапі нові радикали утворюються внаслідок реакцій відриву Н між первинними вільними радикалами та вуглеводнями та далі перетворюються на олефіни через розкладання зв’язків С–Н. Отримані олефіни викликають утворення ароматичних сполук через реакції циклізації та ароматизації. Крім того, кілька вільних радикалів, які піддаються реакціям ізомеризації, стабілізуються і можуть розпадатися на велику кількість рідких олефінів і нових радикалів шляхом подальшого β-розщеплення. На стадії термінації взаємодії відбуваються шляхом диспропорціонування або рекомбінації існуючих радикалів, що призводить до утворення H2, CH4, алканів і коротколанцюгових алкенів.[62]

Піроліз ред.

Це високотемпературний процес без кисню розщеплює пластик на рідкі або віскоподібні сполуки, вигідний для пластику, який важко переробляти.

  • Виклики та інновації: попередня обробка пластикових відходів має вирішальне значення, щоб уникнути забруднення непластиковими матеріалами. Уніфікований розмір пластмаси перед піролізом необхідний, що збільшує витрати на процес. Дослідження зосереджені на каталітичному піролізі для покращення загального процесу та якості масла.
  • Каталізатори: переважно використовуються гетерогенні кислотні каталізатори, що дають широкий спектр продуктів. Дослідження вивчають вплив різних каталізаторів на вихід і якість продукту, наприклад модифікованих природних цеолітів.
  • Останні дослідження: включають дослідження вдосконалення каталізатора (наприклад, термічної та кислотної активації природних цеолітів) і нових каталітичних систем (наприклад, евтектична сіль AlCl3–NaCl) для розкладання поліолефінів.[1]

Піроліз пластику може перетворювати потоки придатних для палива відходів, таких, як пластики в якісне паливо, вугілля.[63][64][65][66][67] Піроліз забезпечує стійкий шлях для переробки відходів полістиролу та перетворення його продукти з доданою вартістю, такі як смоли та полімери.[68]

Нижче наводиться список відповідної пластикової сировини, придатної для піролізу:

Гідрокрекінг та каталітичний крекінг ред.

Гідрокрекінг — це процес каталітичного рафінування для відновлення корисних хімічних фракцій, який зазвичай потребує біфункціональних каталізаторів, таких як цеоліти, для посилення активності крекінгу.

 
Схема матеріальних потоків і процесів, необхідних для піролізу та каталітичного крекінгу для повторного виробництва мономерів із пластикових відходів шляхом інтеграції в установку парового крекінгу нафти.[69]

Прагнення до переробки пластикових відходів у створенні циркулярної економіки стикається з проблемами через складність певних видів пластику та забруднювачів, що спричиняє технічні проблеми, такі як утворення коксу та корозія в термохімічних процесах. Очищення отриманих відпрацьованих масел є трудомістким, вимагає видалення металів, золи та гетероатомів, водночас потребуючи гідрування для відповідності вимогам хімічних заводів, створюючи додаткові потреби в енергії. Серед цих викликів розробка надійних і ефективних методів перетворення є надзвичайно важливою. Один із життєздатних методів включає каталітичний крекінг багатих на поліолефіни потоків відходів, утворюючи олефінові гази, які можна легко очистити для використання без екстенсивного гідрування або парового крекінгу, пропонуючи раціоналізований процес порівняно зі звичайними шляхами. Каталітичний крекінг з використанням цеолітних каталізаторів показав багатообіцяючу можливість отримати високоцінні хімічні речовини, водночас вирішуючи такі проблеми, як порушення каталізатора такими компонентами, як поліаміди. Вибір реакторів, таких як киплячі шари, обертові печі або гвинтові реактори, повинен враховувати регенерацію та стабільність каталізатора, причому каталізатори досліджуються для повторного використання, хоча вони стикаються з проблемами обмеження дифузії макропор.[69]

  • Останні дослідження зосереджені на перетворенні різних полімерів у цінні продукти, такі як зріджений нафтовий газ, нафта та метан; вивчення морфології каталізатора та варіацій у потоках живлення.
  • Інновації зосереджені на оптимізації каталізаторів і процесів очищення для переробки різних типів пластику в цінні продукти, такі як вуглеводні, сприяючи більш замкнутій і ресурсоефективній економіці.[1]

Мікрохвильова деполімеризація ред.

Цей метод є універсальним і може бути застосований до широкого діапазону пластмас, пропонуючи більш енергоефективний спосіб руйнування полімерів порівняно з традиційними методами нагрівання.[70][71]

Нерозчинні пластики мають полімерні ланцюги, які можуть перебувати в різних конформаціях і демонструвати компактні вторинні структури, які забезпечують низьку доступність для ініціювання реакції деполімеризації ферментами. Ці недоліки можуть бути вирішені за допомогою мікрохвильового опромінення як процесу попередньої обробки для доставки порошків частинок поліетилентерефталату (ПЕТ), придатних для подальшої деградації пластику, наприклад, за допомогою біотехнологічно створених ферментів.[72]

ПЕТ-гліколіз є багатообіцяючим методом деполімеризації, але в основному проводився з використанням гомогенних каталізаторів, а розробка активних і стійких каталізаторів і більш енергоефективних процесів залишаються проблемами. Мікрохвильове нагрівання в гліколізі ПЕТ і ZnO ​​як гетерогенний каталізатор можуть сприяти вирішенню цієї проблеми.[73]

Біотехнологічна переробка ред.

 
Основна концепція біопереробки пластикових відходів.[74]

Інші процеси ред.

Був розроблений процес, в якому багато видів пластику можуть бути використані як джерела вуглецю при переробці сталевого брухту.[84]

Існує також можливість змішаної переробки різних пластиків, які не підлягають розділенню. Цей процес називається компатибілізацією, і потребує використання спеціальних хімічних реагентів. Це може допомогти зберегти якість переробленого матеріалу і уникнути часто дорого і неефективно попереднього сканування потоків пластикових відходів та їх розділення/очищення.[85]

Використання ред.

Цей розділ потребує доповнення.

ПЕТ ред.

Докладніше: Переробка ПЕТ-пляшок

Після споживача контейнери із поліетилентерефталату сортуються в різні колірові фракції, і тюкуються для подальшого продажу. Переробники ПЕТ додатково сортують тюковані пляшки, промивають їх і подрібнюють на луски (або спочатку подрібнюють, а потім миють). Під час цього процесі видаляються частки не-ПЕТ пластику (в тому числі пластик кришечок і етикетки). Чисті пластівці висушують. Матеріал може піддаватися додатковому очищенню, наприклад, фільтрації розплаву і грануляції, а також різним процедурам очищення, які необхідні для виробництва продукції, яка буде контактувати із продуктами харчування.

Перероблений поліетилентерафталат широко використовується для виробництва поліефірних волокон.[86] Відсортовані відходи ПЕТ-пластику після першого використання подрібнюються, розбивається на пластівці, пакується у тюки і продається.[87]

Один з варіантів застосування вторинного ПЕТ, який набуває популярності — це виробництво волокон для швейної промисловості.[88] Ці волокна створюють шляхом закручування пластівців ПЕТ у нитку і пряжу.[87] Це робиться так само легко, як і створення поліестеру з абсолютно нового пластику.[89] Волокна і пряжа із переробленого ПЕТ-пластику може використовуватися незалежно, або разом з іншими волокнами, щоб створити широкий спектр різних тканин. Ці тканини традиційно використовуються для створення міцних, довговічних, грубих товарів, таких як куртки, пальта, взуття, сумки, головні убори і аксесуари, так як вони зазвичай занадто грубі для прямого контакту зі шкірою і можуть викликати подразнення.[90] Проте, ці типи тканин стають все більш популярними в результаті суспільного зростаючого усвідомлення екологічних проблем. Численні виробники тканини і одягу використовували цю тенденцію.

Інші значний обсяг переробленого ПЕТ-пластику йде на виготовлення нових контейнерів (для харчових і нехарчових продуктів), яке проводиться або шляхом (видувного) лиття у пляшки і банки, або термоформування листів ПЕТ для виробництва блістерної упаковки та сортувальних таць. 46 % усього переробленого ПЕТ пішло на виготовлення контейнерів в Європі у 2010 році.[джерело?]

У США рівень переробки ПЕТ-тари склав до 31,2 % у 2013 році, згідно зі звітом від Національної асоціації для ресурсів ПЕТ-контейнерів (The National Association for PET Container Resources — NAPCOR) і Асоціації Переробки Пластику після Споживачів (Association of Postconsumer Plastic Recyclers — АТР). Було зібрано 815,56 мільйонів кілограм ПЕТ-пластику, 215,46 мільйонів кг із вторинного ПЕТ використовується у 2614,5 мільйонах кг ПЕТ-пляшок.[91]

Поліетилен високої щільності ред.

Пластик № 2, або поліетилен високої щільності (ПВЩ) є широко перероблюваним пластиком. Зазвичай відбувається даунциклінг (після переробки отримують матеріал із гіршими характеристиками) в пластикові будівельні матеріали (як заміна пиломатеріалам), столи, дорожні бордюри, лавки, візки вантажних ліній, сміттєві контейнери, канцелярське приладдя (наприклад, лінійки) та інші міцні вироби з пластика, які користуються попитом.

Файл:Resin-identification-code-6-PS.svg
Код переробки для полістиренових виробів

В двох дослідженнях 2023 року, опублікованих в Science, описується економічно-ефективна методика переробки пластикових відходів (поліетилен та поліпропілен) в жирні кислоти, які згодом перетворюють промислові сурфактанти[92]; та поліетиленових відходів в широкий спектр цінних хімічних речовин[93].

Полістирен ред.

Більшість полістиренових виробів не переробляється через відсутність стимулів для інвестування у преси і необхідні матеріально-технічні системи. В результаті виробники не можуть отримати достатньої кількості брухту. Пінополістиреновий (EPS) брухт можна легко додавати у продукти, такі як листи EPS ізоляції та інших EPS матеріалів для будівельного використання. Якщо полістирен не потрібен для виробництва пінополістирену, полістиреновий брухт можна переробити на вішалки для одягу, лавки, квіткові горщики, іграшки, лінійки, корпуси степлерів, контейнери для розсади, рами для картин, і архітектурне лиття.[94]

Перероблений пінополістирен використовується також у багатьох операціях розливу. Опалубки виготовляють із пінополістирену, який разом з цементом, використовується як теплоізоляційна основа в бетонних фундаментах і стінах. З 1993 року американські виробники виробляють ізоляційні бетонні форми з приблизно на 80 % із переробленого пінополістирену.

Інших пластиків ред.

Білі пластикові пінополістиренові пакувальні шарики використовуються як пакувальний матеріал, і часто приймаються у відділах доставки магазинів для повторного використання.[95]

Успішні випробування в Ізраїлі показали, що пластикові плівки видобуті зі змішаних побутових відходів можна перероблювати в корисні побутові вироби, такі як відра.[96]

Аналогічно, пластик із сільського господарства, такий як агроплівка, стрічки крапельного поливу і мішки для силосу видаляються із загальних відходів і успішно переробляється[97] у значно більші вироби для промислового використання, такі як пластикові композитні шпали.[98] Історично склалося, що пластикові відходи сільськогосподарського виробництва раніше або вивозилися на звалища, або спалювалися на місці, на полях фермерських господарств.[99]

Телеканал CNN повідомляли, що доктор С. Мадху з Науково-дослідницького дорожнього інституту в Кералі, Індія, розробив дорожнє покриття, до складу якого входять перероблений пластик: наповнювач, бітум (асфальт) із подрібненим пластиком, яке плавлять і змішують при температурі не нижче 220 градусів °C (428 °F), щоб уникнути забруднення. Це дорожнє покриття вважається дуже міцним і стійким до мусонних дощів. Пластик сортується вручну, що економічно доцільно в Індії. Для тестової дороги завдовжки 500 м, 8 метрів шириною, у дві смуги використали приблизно 60 кг пластику. Для зручності процесів пластикові відходи подрібнюють у дрібні легкі пластівці, які легко вводити дозувальними машинами на заводах гарячого змішування. Тести в Бангалорі та Науково-дослідницького дорожнього інституту показують, що дороги, побудовані з використанням цієї суміші мають довший період експлуатації, краще переносять холод, спеку, не розтріскуються.[100]

Економічний та енергетичний потенціал ред.

Починаючи з 1990 року, щороку збільшується кількість пластикових товарів, вироблених із переробленого пластику, але темпи значно відстають від інших матеріалів, таких як газети (близько 80 %) і гофрований картон (близько 70 %).[101] Загалом, у Сполучених Штатах Америки кількість пластикових відходів у 2008 році оцінюються в 33,6 млн тон, із них 2,2 млн тонн (6,5 %) було перероблено, 2,6 млн тон (7.7 %) було спалено для отримання енергії; 28,9 млн тонн, або 85,5 %, були поховано на звалищах.[102]

У 2008 році у США ціна на ПЕТ знизилася від 370 дол/т до 20 доларів у листопаді.[103] Ціни на ПЕТ повернулися до свого довгострокового рівня у середні травня 2009 року.[104]

Переробка однієї тонни пластику може зберегти 5774 кВт/год, або 103292000 кілоджоулів енергії, 3785-7570 л бензину, 685 літрів мастила, 30 кубічних метрів місця на звалищах, та 48000 літрів води. [джерело?]

99% пластмаси, що виробляється станом на 2021 рік, є полімерами на основі викопних речовин, і вони продовжуватимуть відігравати важливу роль у багатьох виробничих відділеннях протягом тривалого часу. Згідно зі звітом European Bioplastics за 2020 рік, очікується, що загальна виробнича потужність ЄС біополімерів досягне 2,45 млн. тонн до 2024 року, що набагато менше, ніж потребує ринок пластику, тобу питання переробки пластику є вкрай актуальним.[1]

Прогнози 2021 року показують, що до 2050 року майже 60% виробництва пластику буде залежати від перероблених продуктів. Робляться значні інвестиції для вдосконалення переробки хімічних речовин з метою виробництва 1,2 мільйона тонн переробленого пластику в ЄС до 2025 року та 3,4 мільйона тонн до 2030 року.[1]

Перешкоди та виклики ред.

Якщо сплавляти разом різні типи пластику, то виріб буде застигати, розділеним на шари різних пластиків (подібно до води та олії). На фазовій границі виникають структурні послаблення в матеріалі, тобто суміші полімерів можу бути корисною лише в обмеженому застосуванні.[джерело?] Таким чином поводяться два найбільш поширені у виробництві пластика, поліпропілен і поліетилен, що обмежує їх корисність для переробки. Останнім часом було запропоноване використання таких блок-сополімерів, як «молекулярні сітки»[105] або метод «макромолекулярного флюсу»[106], щоб подолати труднощі, пов'язані з поділом фаз в процесі переробки.[107]

Ще одна перешкода для переробки — це широке використання барвників, наповнювачів та інших добавок у пластиках. Полімери, як правило, дуже в'язкі, щоб економічно видаляти наповнювачі, і структура може бути пошкодженою після багатьох процесів, якими можна дешево видалити додані барвники.[джерело?]

Відсоток пластику, який може бути повністю перероблений, і не вилучений із циклу переробки (потрапить у відходи) може бути збільшена, якщо виробники запакованих товарів зменшать змішування пакувальних матеріалів та виключать добавки. Асоціація Переробників Пластиків опублікували Посібник з проектування для переробки.[108]

Освіта споживачів ред.

Велика Британія ред.

У Великій Британії кількість пластику, який переробляється відносно мала,[109] частково через відсутність установок для переробки.

У 2009 році представники пластикової індустрії розпочали компанію «Виклик пластику 2020», з метою залучення британської громадськості до загальнонаціональних дебатів з приводу використання, повторного використання та утилізації пластиків. І проводять серію онлайн-дебатів на своєму сайті навколо ієрархії відходів.

Існує завод в Уорксопі[en], який здатен переробляти 60-80 тис. тон в рік.[110]

У Північній Ірландії, рівень переробки також відносно низький  - тільки 37,4 % переробляються. Однак, нові технології допомагають підвищити показник переробки, за рахунок тих відходів, які раніше йшли на звалища, наприклад, суміш твердих пластиків.[111]

Китай ред.

Китайські вчені зробили крок вперед у боротьбі з пластиковими відходами, запропонувавши технологію виготовлення пластику, що розчиняється у воді. Авторка проекту Ван Гексіа стверджує, що завдяки додаванню водорозчинних з'єднань до біорозкладних поліефірів, та за наявності радикалів, процес розкладання пластику проходить 10 днів та є нетоксичним. Вчені Китайської Академії наук зазначили, що під цю технологію будуть переобладнані 4 заводи. Таким чином виробництво поліетиленових пакетів та одноразового посуду буде продовжуватись, планується щорічно отримувати десь 75 тис. т товарів з водорозчинного пластику. Однак, багато хто зауважує, що такий матеріал є вполовину дорожчим за звичайний, тож це може бути перешкодою в серійному виготовленні.[112]

Україна ред.

В Україні є компанія The Good Plastic Company[113]. Це українська компанія, що виникла завдяки порадам Марка Цукерберга, прогресивному світогляду засновника бренду Вільяма Чижовського, плану сталого розвитку, експертизі команди, технологіям та інвестиціям великого бізнесу.

The Good Plastic Company виготовляє панелі з переробленого пластику, які використовуються в інтер’єрі. Серед клієнтів – Nike, McDonald’s, європейські готелі та офіси, IKEA, Adidas тощо. Виробництво працює з надточними машинами власної розробки, постійно вдосконалює технологію, створює одні з  найбільших пластикових листів в Європі різноманітного дизайну та високої якості. Бізнес динамічно зростає, успішно розвивається на нових ринках, цінує працівників та піклується про навколишній світ.

 
Worldandplastic
Що відомо? ред.
  • Вчені стверджують, що забруднення мікропластиком планети сягнуло рівня, який призвів до формування кругообігу пластику, подібного до інших природних циклів. Вони з'ясували, що мільярди тонн мікропластику наразі присутні у атмосфері Землі, океанах та ґрунтах.[114]
  • Вчені дослідили понад 300 зразків забрудненого мікропластиком повітря, зібрані на заході США, та дійшли висновку, що більшість пластику у повітрі не були наслідком викидів з людських поселень, а були принесені рухом вітрів та води. Дослідники підрахували, що 85% часток мікропластику походять з атмосфери, 10% – з води та ще 5% – з грунтів.[115]

Код ідентифікації смоли ред.

Докладніше: Код ідентифікації смоли

В усьому світі для упаковки продуктів використовують п'ять видів пластикових полімерів,[116] кожен із особливими властивостями (див. таблицю нижче). Кожну групу пластику можна визначити за її пластиковим ідентифікаційним кодом, зазвичай це число або буквене скорочення. Наприклад, поліетилен низької щільності можуть відмічати числом «4» або літерами «LDPE»/«ПВТ». Код ідентифікації розміщується всередині символу переробки — трикутника із трьох зігнутих стрілок. Символ використовується для визначення, який із пластику можна переробити у нові продукти.[джерело?]

Ідентифікатор пластику був представлений товариством пластикової промисловості, щоб забезпечити єдину систему для ідентифікації різних типів полімерів і допомогти переробним підприємствам розділити і переробити окремі різні види пластиків. Виробники пластикових виробів зобов'язані використовувати код ідентифікації смоли у деяких країнах/регіонах, в інших країнах, де немає таких вимог, вони можуть добровільно маркувати свою продукцію.[117] Споживачі можуть визначити тип пластику згідно з кодом, який, як правило, знаходиться знизу, або збоку виробу. Це також стосується упаковки та контейнерів для продуктів харчування та побутової хімії. Код ідентифікації смоли зазвичай не розміщують на пакувальній плівці, так як досі тонкі плівки і пластикові пакети не збирали, і не переробляли.[прояснити][джерело?]

Код ідентифікації смоли Тип пластикового полімеру Властивості Використання упаковки
 Температура плавлення (°C) та склування[en] Модуль Юнга (ГПа)
 
 Поліетилентерефталат (ПЕТ, ПЕТФ) Чистота, міцність, жорсткість, бар'єр для газу і вологи. Безалкогольні напої, вода і салатні соуси; арахісова паста і банки для джему; невелика побутова електроніка. Tпл. = 250;[118] Tскл. = 76 2-2,7[119]
 
 Поліетилен високої щільності (HDPE) Жорсткість, міцність, стійкість до впливу вологи, проникність для газу. Водопровідні труби, обручі, відра, пляшки для молока, соку і води; продуктові сумки, іноді пляшки для шампунів/інших косметичних засобів. Tпл. = 130;[120] Tскл. = -125[121] 0,8[119]
 
 Полівінілхлорид (ПВХ) Універсальність, простота змішування, міцність, ударна в'язкість. Блістерна упаковка для непродовольчих товарів. Може використовуватися для упаковки харчових продуктів з додаванням пластифікаторів, необхідних, щоб зробити спочатку жорсткий ПВХ гнучким. Як ізолятори для електричних кабелів; жорсткі труби; вінілові пластинки. Tпл. = 240;[122] Tскл. = 85[122] 2,4-4,1[123]
 
   Поліетилен низької щільності (LDPE) Зручність обробки, міцність, ударна в'язкість, гнучкість, легкість герметизації, бар'єр для вологи. Мішечки для заморожених продуктів; стискувані пляшки, наприклад, для меду, гірчиці; стрейч-плівки; гнучкі кришки для контейнерів. Tпл. = 120;[124] Tскл. = -125[125] 0,17-0,28[123]
 
 Поліпропілен (PP) Міцність, жорсткість, стійкість до тепла, хімічних речовин, жирів, олій і олив, універсальний, бар'єр для вологи. Вироби багаторазового використання для мікрохвильових печей; кухонне приладдя; ємності для йогурту, маргарину; одноразовий посуд, придатний для розігрівання у мікрохвильовках; м'які кришки для пляшок. Tпл. = 173;[126] Tскл. = -10[126] 1,5-2[119]
 
 Полістирен (PS) Універсальнисть, чистота, легкість обробки Яєчні контейнери; одноразові чашки, тарілки, таці, столові прибори; одноразові контейнери на виніс. Tпл. = 240 (тільки ізотактичний);[121] Tскл. = 100 (атактичний та ізотактичний)[121] 3-3,5[119]
 
 Інший (часто полікарбонат та АБС-пластик) Залежить від полімеру, або їх комбінації
 Бутлі для напоїв; дитячі молочні пляшки. непакувальне використання полікарбонату: компакт-диски; стакани «непроливайки»; Корпуси електричних пристроїв; лінзи, включно із лінзами для сонцезахисних окулярів, окуляри, автомобільні фари, щити, панелі приладів.[127] Полікарбонат: Tскл. = 145;[128] Tпл. = 225[129] Полікарбонат: 2,6;[119] АБС-пластик: 2,3[119]

США ред.

Низький національний рівень переробки пластику був зумовлений складністю сортування та переробки, невигідними для економіки, а також недостатньою обізнаністю споживачів про те, який пластик насправді може бути перероблений.[130] Інша частина плутанини була через відсутність використання коду ідентифікації смоли, який мав бути на всіх пластикових деталях, а тільки загальний символ переробки.[131] Мета цих символів — зробити легшою ідентифікацію типу пластику, який використовується для конкретного виробу і вказують на те, що пластик є потенційно придатним для вторинної переробки. Залишається тільки питання про те, які види пластиків можуть бути переробленими на місцевому центрі утилізації. У багатьох громадах не всі типи пластиків приймаються по програмі утилізації зібраного сміття через високі витрати на переробку і необхідне складне обладнання, необхідне для переробки певних матеріалів. Іноді низький попит на переробку продуктів залежіть від доступності центрів переробки, та осіб, які займаються пошуком та здачею вторинної сировини. Ще однією серйозною перешкодою є те, що вартість переробки певних матеріалів і відповідна ринкова ціна на ці перероблені матеріали часом не надають можливості для отримання прибутку. Найкращим прикладом цього є пінополістирен, хоча деякі громади, такі як Бруклін, штат Массачусетс, рухаються до заборони на поширення пінополістиренових контейнерів для їжі і кави для місцевого бізнесу.[132][133]

Див. також ред.

Додаткова література ред.

Книги ред.

Журнали ред.

Статті ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф Beghetto, Valentina; Sole, Roberto; Buranello, Chiara; Al-Abkal, Marco; Facchin, Manuela (2021-01). Recent Advancements in Plastic Packaging Recycling: A Mini-Review. Materials (англ.). Т. 14, № 17. с. 4782. doi:10.3390/ma14174782. ISSN 1996-1944. Процитовано 25 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  2. ↑ а б в Zheng, Kai; Wu, Yang; Hu, Zexun; Wang, Shumin; Jiao, Xingchen; Zhu, Juncheng; Sun, Yongfu; Xie, Yi (3 січня 2023). Progress and perspective for conversion of plastic wastes into valuable chemicals. Chemical Society Reviews (англ.). Т. 52, № 1. с. 8—29. doi:10.1039/D2CS00688J. ISSN 1460-4744. Процитовано 25 грудня 2023.
  3. ↑ Jambeck, Jenna, Science 13 February 2015: Vol. 347 no. 6223 та ін. (2015). Plastic waste inputs from land into the ocean. Science. 347 (6223): 768—771. doi:10.1126/science.1260352. PMID 25678662. Процитовано 21 лютого 2015.
  4. ↑ а б в Babaremu, K.O.; Okoya, S.A.; Hughes, E.; Tijani, B.; Teidi, D.; Akpan, A.; Igwe, J.; Karera, S.; Oyinlola, M. (2022-07). Sustainable plastic waste management in a circular economy. Heliyon. Т. 8, № 7. с. e09984. doi:10.1016/j.heliyon.2022.e09984. ISSN 2405-8440. PMC 9304725. PMID 35874054. Процитовано 25 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  5. ↑ Kassab, Ali; Al Nabhani, Dawood; Mohanty, Pravansu; Pannier, Christopher; Ayoub, Georges Y. (2023-01). Advancing Plastic Recycling: Challenges and Opportunities in the Integration of 3D Printing and Distributed Recycling for a Circular Economy. Polymers (англ.). Т. 15, № 19. с. 3881. doi:10.3390/polym15193881. ISSN 2073-4360. PMC 10575100. PMID 37835930. Процитовано 25 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  6. ↑ а б в Naderi Kalali, Ehsan; Lotfian, Saeid; Entezar Shabestari, Marjan; Khayatzadeh, Saber; Zhao, Chengshou; Yazdani Nezhad, Hamed (1 квітня 2023). A critical review of the current progress of plastic waste recycling technology in structural materials. Current Opinion in Green and Sustainable Chemistry. Т. 40. с. 100763. doi:10.1016/j.cogsc.2023.100763. ISSN 2452-2236. Процитовано 25 грудня 2023.
  7. ↑ Ertz, Myriam; Addar, Walid; Ouerghemmi, Chourouk; Takaffoli, Mahdi (2023-11). Overview of factors influencing consumer engagement with plastic recycling. WIREs Energy and Environment (англ.). Т. 12, № 6. doi:10.1002/wene.493. ISSN 2041-8396. Процитовано 25 грудня 2023.
  8. ↑ Dijkstra, Hanna; van Beukering, Pieter; Brouwer, Roy (10 червня 2020). Business models and sustainable plastic management: A systematic review of the literature. Journal of Cleaner Production. Т. 258. с. 120967. doi:10.1016/j.jclepro.2020.120967. ISSN 0959-6526. Процитовано 25 грудня 2023.
  9. ↑ Михайлова, Є.О. (25 вересня 2020). ПЛАСТИКОВЕ ЗАБРУДНЕННЯ — ОДНА З ГОЛОВНИХ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ ЛЮДСТВА. Комунальне господарство міст. Т. 4, № 157. с. 109—121. doi:10.33042/2522-1809-2020-4-157-109-121. ISSN 2522-1809. Процитовано 25 грудня 2023.
  10. ↑ Horton, Alice A. (15 січня 2022). Plastic pollution: When do we know enough?. Journal of Hazardous Materials. Т. 422. с. 126885. doi:10.1016/j.jhazmat.2021.126885. ISSN 0304-3894. Процитовано 25 грудня 2023.
  11. ↑ Zheng, Jackie; Arifuzzaman, Md; Tang, Xiaomin; Chen, Xi Chelsea; Saito, Tomonori (9 травня 2023). Recent development of end-of-life strategies for plastic in industry and academia: bridging their gap for future deployment. Materials Horizons (англ.). Т. 10, № 5. с. 1608—1624. doi:10.1039/D2MH01549H. ISSN 2051-6355. Процитовано 25 грудня 2023.
  12. ↑ а б Lubongo, Cesar; Alexandridis, Paschalis (2022-04). Assessment of Performance and Challenges in Use of Commercial Automated Sorting Technology for Plastic Waste. Recycling (англ.). Т. 7, № 2. с. 11. doi:10.3390/recycling7020011. ISSN 2313-4321. Процитовано 27 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  13. ↑ Tretsiakova-McNally, Svetlana; Lubarsky, Helen; Vennard, Ashlene; Cairns, Paul; Farrell, Charlie; Joseph, Paul; Arun, Malavika; Harvey, Ian; Harrison, John (2023-01). Separation and Characterization of Plastic Waste Packaging Contaminated with Food Residues. Polymers (англ.). Т. 15, № 13. с. 2943. doi:10.3390/polym15132943. ISSN 2073-4360. Процитовано 27 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  14. ↑ Araujo-Andrade, Cuauhtémoc; Bugnicourt, Elodie; Philippet, Laurent; Rodriguez-Turienzo, Laura; Nettleton, David; Hoffmann, Luis; Schlummer, Martin (2021-05). Review on the photonic techniques suitable for automatic monitoring of the composition of multi-materials wastes in view of their posterior recycling. Waste Management & Research: The Journal for a Sustainable Circular Economy (англ.). Т. 39, № 5. с. 631—651. doi:10.1177/0734242X21997908. ISSN 0734-242X. PMC 8165644. PMID 33749390. Процитовано 27 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  15. ↑ Olscher, Christoph; Jandric, Aleksander; Zafiu, Christian; Part, Florian (2022-01). Evaluation of Marker Materials and Spectroscopic Methods for Tracer-Based Sorting of Plastic Wastes. Polymers (англ.). Т. 14, № 15. с. 3074. doi:10.3390/polym14153074. ISSN 2073-4360. Процитовано 27 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  16. ↑ а б Neo, Edward Ren Kai; Yeo, Zhiquan; Low, Jonathan Sze Choong; Goodship, Vannessa; Debattista, Kurt (1 травня 2022). A review on chemometric techniques with infrared, Raman and laser-induced breakdown spectroscopy for sorting plastic waste in the recycling industry. Resources, Conservation and Recycling. Т. 180. с. 106217. doi:10.1016/j.resconrec.2022.106217. ISSN 0921-3449. Процитовано 27 грудня 2023.
  17. ↑ Yang, Jian; Xu, Yu-Peng; Chen, Pu; Li, Jing-Yan; Liu, Dan; Chu, Xiao-Li (15 грудня 2023). Combining spectroscopy and machine learning for rapid identification of plastic waste: Recent developments and future prospects. Journal of Cleaner Production. Т. 431. с. 139771. doi:10.1016/j.jclepro.2023.139771. ISSN 0959-6526. Процитовано 27 грудня 2023.
  18. ↑ Rani, Monika; Marchesi, Claudio; Federici, Stefania; Rovelli, Gianluca; Alessandri, Ivano; Vassalini, Irene; Ducoli, Serena; Borgese, Laura; Zacco, Annalisa (2019-01). Miniaturized Near-Infrared (MicroNIR) Spectrometer in Plastic Waste Sorting. Materials (англ.). Т. 12, № 17. с. 2740. doi:10.3390/ma12172740. ISSN 1996-1944. PMC 6747759. PMID 31461858. Процитовано 27 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  19. ↑ Wu, Xiaoyu; Li, Jia; Yao, Linpeng; Xu, Zhenming (10 лютого 2020). Auto-sorting commonly recovered plastics from waste household appliances and electronics using near-infrared spectroscopy. Journal of Cleaner Production. Т. 246. с. 118732. doi:10.1016/j.jclepro.2019.118732. ISSN 0959-6526. Процитовано 27 грудня 2023.
  20. ↑ Bassey, Uduak; Rojek, Lukasz; Hartmann, Michael; Creutzburg, Reiner; Volland, Arne (18 червня 2021). The potential of NIR spectroscopy in the separation of plastics for pyrolysis. Electronic Imaging (англ.). Т. 33. с. 1—14. doi:10.2352/ISSN.2470-1173.2021.3.MOBMU-143. ISSN 2470-1173. Процитовано 27 грудня 2023.
  21. ↑ Stavinski, Nicholas; Maheshkar, Vaishali; Thomas, Sinai; Dantu, Karthik; Velarde, Luis (31 липня 2023). Mid-infrared spectroscopy and machine learning for postconsumer plastics recycling. Environmental Science: Advances (англ.). Т. 2, № 8. с. 1099—1109. doi:10.1039/D3VA00111C. ISSN 2754-7000. Процитовано 25 грудня 2023.
  22. ↑ Kroell, Nils; Chen, Xiaozheng; Küppers, Bastian; Schlögl, Sabine; Feil, Alexander; Greiff, Kathrin (1 лютого 2024). Near-infrared-based quality control of plastic pre-concentrates in lightweight-packaging waste sorting plants. Resources, Conservation and Recycling. Т. 201. с. 107256. doi:10.1016/j.resconrec.2023.107256. ISSN 0921-3449. Процитовано 25 грудня 2023.
  23. ↑ Becker, Wolfgang; Sachsenheimer, Kerstin; Klemenz, Melanie (2017-09). Detection of Black Plastics in the Middle Infrared Spectrum (MIR) Using Photon Up-Conversion Technique for Polymer Recycling Purposes. Polymers (англ.). Т. 9, № 9. с. 435. doi:10.3390/polym9090435. ISSN 2073-4360. PMC 6418689. PMID 30965736. Процитовано 27 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  24. ↑ Stavinski, Nicholas; Maheshkar, Vaishali; Thomas, Sinai; Dantu, Karthik; Velarde, Luis (31 липня 2023). Mid-infrared spectroscopy and machine learning for postconsumer plastics recycling. Environmental Science: Advances (англ.). Т. 2, № 8. с. 1099—1109. doi:10.1039/D3VA00111C. ISSN 2754-7000. Процитовано 27 грудня 2023.
  25. ↑ Peršak, Tadej; Viltužnik, Branka; Hernavs, Jernej; Klančnik, Simon (2020-01). Vision-Based Sorting Systems for Transparent Plastic Granulate. Applied Sciences (англ.). Т. 10, № 12. с. 4269. doi:10.3390/app10124269. ISSN 2076-3417. Процитовано 27 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  26. ↑ Gruber, Florian; Grählert, Wulf; Wollmann, Philipp; Kaskel, Stefan (2019-12). Classification of Black Plastics Waste Using Fluorescence Imaging and Machine Learning. Recycling (англ.). Т. 4, № 4. с. 40. doi:10.3390/recycling4040040. ISSN 2313-4321. Процитовано 27 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  27. ↑ Alghamdi, Misbah; Abdallah, Mohamed Abou-Elwafa; Harrad, Stuart (1 січня 2022). The utility of X-Ray fluorescence spectrometry as a tool for monitoring compliance with limits on concentrations of halogenated flame retardants in waste polymers: A critical review. Emerging Contaminants. Т. 8. с. 9—20. doi:10.1016/j.emcon.2021.12.002. ISSN 2405-6650. Процитовано 27 грудня 2023.
  28. ↑ Arenas-Vivo, A.; Beltrán, F. R.; Alcázar, V.; de la Orden, M. U.; Martinez Urreaga, J. (1 вересня 2017). Fluorescence labeling of high density polyethylene for identification and separation of selected containers in plastics waste streams. Comparison of thermal and photochemical stability of different fluorescent tracers. Materials Today Communications. Т. 12. с. 125—132. doi:10.1016/j.mtcomm.2017.07.008. ISSN 2352-4928. Процитовано 27 грудня 2023.
  29. ↑ Stefas, Dimitrios; Gyftokostas, Nikolaos; Bellou, Elli; Couris, Stelios (2019-09). Laser-Induced Breakdown Spectroscopy Assisted by Machine Learning for Plastics/Polymers Identification. Atoms (англ.). Т. 7, № 3. с. 79. doi:10.3390/atoms7030079. ISSN 2218-2004. Процитовано 27 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  30. ↑ Zeng, Qiang; Sirven, Jean-Baptiste; Gabriel, Jean-Christophe P.; Tay, Chor Yong; Lee, Jong-Min (1 липня 2021). Laser induced breakdown spectroscopy for plastic analysis. TrAC Trends in Analytical Chemistry. Т. 140. с. 116280. doi:10.1016/j.trac.2021.116280. ISSN 0165-9936. Процитовано 27 грудня 2023.
  31. ↑ Shameem, K. M. Muhammed; Choudhari, Khoobaram S.; Bankapur, Aseefhali; Kulkarni, Suresh D.; Unnikrishnan, V. K.; George, Sajan D.; Kartha, V. B.; Santhosh, C. (2017-05). A hybrid LIBS–Raman system combined with chemometrics: an efficient tool for plastic identification and sorting. Analytical and Bioanalytical Chemistry (англ.). Т. 409, № 13. с. 3299—3308. doi:10.1007/s00216-017-0268-z. ISSN 1618-2642. Процитовано 27 грудня 2023.
  32. ↑ Chakraborty, I.; Banik, S.; Biswas, R.; Yamamoto, T.; Noothalapati, H.; Mazumder, N. (2023-09). Raman spectroscopy for microplastic detection in water sources: a systematic review. International Journal of Environmental Science and Technology (англ.). Т. 20, № 9. с. 10435—10448. doi:10.1007/s13762-022-04505-0. ISSN 1735-1472. Процитовано 27 грудня 2023.
  33. ↑ Marica, Ioana; Aluaș, Mihaela; Cîntă Pînzaru, Simona (1 травня 2022). Raman technology application for plastic waste management aligned with FAIR principle to support the forthcoming plastic and environment initiatives. Waste Management. Т. 144. с. 479—489. doi:10.1016/j.wasman.2022.04.021. ISSN 0956-053X. Процитовано 27 грудня 2023.
  34. ↑ Marica, Ioana; Pînzaru, Simona Cîntă (2023-03). A Raman spectral database of naturally aged plastics: A proof‐of‐concept study for waste plastic sorting. Journal of Raman Spectroscopy (англ.). Т. 54, № 3. с. 305—313. doi:10.1002/jrs.6484. ISSN 0377-0486. Процитовано 27 грудня 2023.
  35. ↑ Fomin, Petr; Zhelondz, Dmitry; Kargel, Christian (2017-05). Optimized Time-Gated Fluorescence Spectroscopy for the Classification and Recycling of Fluorescently Labeled Plastics. Applied Spectroscopy (англ.). Т. 71, № 5. с. 919—928. doi:10.1177/0003702816664104. ISSN 0003-7028. Процитовано 27 грудня 2023.
  36. ↑ Fomin, Petr; Kargel, Christian (2019-06). Performance Evaluation of a Time-Gated Fluorescence Spectroscopy Measurement System for the Classification and Recycling of Plastics. Applied Spectroscopy (англ.). Т. 73, № 6. с. 610—622. doi:10.1177/0003702819831278. ISSN 0003-7028. Процитовано 27 грудня 2023.
  37. ↑ Kögler, Martin; Heilala, Bryan (1 січня 2020). Time-gated Raman spectroscopy – a review. Measurement Science and Technology. Т. 32, № 1. с. 012002. doi:10.1088/1361-6501/abb044. ISSN 0957-0233. Процитовано 27 грудня 2023.
  38. ↑ Kotula, Anthony P.; Orski, Sara V.; Brignac, Kayla C.; Lynch, Jennifer M.; Heilala, Bryan M. J. (1 серпня 2022). Time-gated Raman spectroscopy of recovered plastics. Marine Pollution Bulletin. Т. 181. с. 113894. doi:10.1016/j.marpolbul.2022.113894. ISSN 0025-326X. Процитовано 27 грудня 2023.
  39. ↑ Gao, Guojun; Turshatov, Andrey; Howard, Ian A.; Busko, Dmitry; Joseph, Reetu; Hudry, Damien; Richards, Bryce S. (2017-05). Up‐Conversion Fluorescent Labels for Plastic Recycling: A Review. Advanced Sustainable Systems (англ.). Т. 1, № 5. doi:10.1002/adsu.201600033. ISSN 2366-7486. Процитовано 27 грудня 2023.
  40. ↑ Becker, Wolfgang; Sachsenheimer, Kerstin; Klemenz, Melanie (2017-09). Detection of Black Plastics in the Middle Infrared Spectrum (MIR) Using Photon Up-Conversion Technique for Polymer Recycling Purposes. Polymers (англ.). Т. 9, № 9. с. 435. doi:10.3390/polym9090435. ISSN 2073-4360. Процитовано 27 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  41. ↑ а б в Choi, Janghee; Lim, Byeongju; Yoo, Youngjun (2023-01). Advancing Plastic Waste Classification and Recycling Efficiency: Integrating Image Sensors and Deep Learning Algorithms. Applied Sciences (англ.). Т. 13, № 18. с. 10224. doi:10.3390/app131810224. ISSN 2076-3417. Процитовано 27 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  42. ↑ Camacho, Walker; Karlsson, Sigbritt (2004-04). NIR, DSC, and FTIR as quantitative methods for compositional analysis of blends of polymers obtained from recycled mixed plastic waste. Polymer Engineering & Science (англ.). Т. 41, № 9. с. 1626—1635. doi:10.1002/pen.10860. ISSN 0032-3888. Процитовано 27 грудня 2023.
  43. ↑ а б Fang, Bingbing; Yu, Jiacheng; Chen, Zhonghao; Osman, Ahmed I.; Farghali, Mohamed; Ihara, Ikko; Hamza, Essam H.; Rooney, David W.; Yap, Pow-Seng (2023-08). Artificial intelligence for waste management in smart cities: a review. Environmental Chemistry Letters (англ.). Т. 21, № 4. с. 1959—1989. doi:10.1007/s10311-023-01604-3. ISSN 1610-3653. PMC 10169138. PMID 37362015. Процитовано 25 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  44. ↑ Mohammed, Mazin Abed; Abdulhasan, Mahmood Jamal; Kumar, Nallapaneni Manoj; Abdulkareem, Karrar Hameed; Mostafa, Salama A.; Maashi, Mashael S.; Khalid, Layth Salman; Abdulaali, Hayder Saadoon; Chopra, Shauhrat S. (2023-10). Automated waste-sorting and recycling classification using artificial neural network and features fusion: a digital-enabled circular economy vision for smart cities. Multimedia Tools and Applications (англ.). Т. 82, № 25. с. 39617—39632. doi:10.1007/s11042-021-11537-0. ISSN 1380-7501. PMC 9330998. PMID 35915808. Процитовано 25 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  45. ↑ Aschenbrenner, Doris; Gros, Jakob; Fangerow, Nicole; Werner, Teresa; Colloseus, Cecilia; Taha, Iman (1 січня 2023). Recyclebot – using robots for sustainable plastic recycling. Procedia CIRP. Т. 116. с. 275—280. doi:10.1016/j.procir.2023.02.047. ISSN 2212-8271. Процитовано 25 грудня 2023.
  46. ↑ Al-Mashhadani, Israa Badr (9 листопада 2023). Waste material classification using performance evaluation of deep learning models. Journal of Intelligent Systems (англ.). Т. 32, № 1. doi:10.1515/jisys-2023-0064. ISSN 2191-026X. Процитовано 25 грудня 2023.
  47. ↑ Achilli, Gabriele Maria; Logozzo, Silvia; Malvezzi, Monica; Valigi, Maria Cristina (2023-04). Underactuated embedded constraints gripper for grasping in toxic environments. SN Applied Sciences (англ.). Т. 5, № 4. doi:10.1007/s42452-023-05274-2. ISSN 2523-3963. Процитовано 25 грудня 2023.
  48. ↑ Limsila, Tinapat; Sirimangkalalo, Aphiphu; Chuengwutigool, Wasutha; Feng, Weinian (1 серпня 2023). Computer-vision-powered Automatic Waste Sorting Bin: a Machine Learning-based Solution on Waste Management. Journal of Physics: Conference Series. Т. 2550, № 1. с. 012030. doi:10.1088/1742-6596/2550/1/012030. ISSN 1742-6588. Процитовано 25 грудня 2023.
  49. ↑ Ding, Qian; Zhu, Heping (2023-01). The Key to Solving Plastic Packaging Wastes: Design for Recycling and Recycling Technology. Polymers (англ.). Т. 15, № 6. с. 1485. doi:10.3390/polym15061485. ISSN 2073-4360. PMC 10053126. PMID 36987265. Процитовано 25 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  50. ↑ Ahamed, Ashiq; Huang, Peng; Young, Joshua; Gallego-Schmid, Alejandro; Price, Richard; Shaver, Michael P. (1 лютого 2024). Technical and environmental assessment of end-of-life scenarios for plastic packaging with electronic tags. Resources, Conservation and Recycling. Т. 201. с. 107341. doi:10.1016/j.resconrec.2023.107341. ISSN 0921-3449. Процитовано 25 грудня 2023.
  51. ↑ Schyns, Zoé O. G.; Shaver, Michael P. (2021-02). Mechanical Recycling of Packaging Plastics: A Review. Macromolecular Rapid Communications (англ.). Т. 42, № 3. doi:10.1002/marc.202000415. ISSN 1022-1336. Процитовано 25 грудня 2023.
  52. ↑ Taneepanichskul, Nutcha; Purkiss, Danielle; Miodownik, Mark (20 травня 2022). A Review of Sorting and Separating Technologies Suitable for Compostable and Biodegradable Plastic Packaging. Frontiers in Sustainability. Т. 3. doi:10.3389/frsus.2022.901885. ISSN 2673-4524. Процитовано 25 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  53. ↑ Rybarczyk, Dominik; Jędryczka, Cezary; Regulski, Roman; Sędziak, Dariusz; Netter, Krzysztof; Czarnecka-Komorowska, Dorota; Barczewski, Mateusz; Barański, Mariusz (2020-01). Assessment of the Electrostatic Separation Effectiveness of Plastic Waste Using a Vision System. Sensors (англ.). Т. 20, № 24. с. 7201. doi:10.3390/s20247201. ISSN 1424-8220. PMC 7765917. PMID 33339221. Процитовано 25 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  54. ↑ de Souza, Rodrigo A.; Veit, Hugo M. (1 березня 2023). Study of electrostatic separation to concentrate silver, aluminum, and silicon from solar panel scraps. Circular Economy. Т. 2, № 1. с. 100027. doi:10.1016/j.cec.2023.100027. ISSN 2773-1677. Процитовано 25 грудня 2023.
  55. ↑ Biessey, Philip; Vogel, Julia; Seitz, Mathias; Quicker, Peter (2023-08). Plastic Waste Utilization via Chemical Recycling: Approaches, Limitations, and the Challenges Ahead. Chemie Ingenieur Technik (англ.). Т. 95, № 8. с. 1199—1214. doi:10.1002/cite.202300042. ISSN 0009-286X. Процитовано 25 грудня 2023.
  56. ↑ Chen, Yao; Bai, Lele; Peng, Dening; Wang, Xinru; Wu, Meijun; Bian, Zhenfeng (29 серпня 2023). Advancements in catalysis for plastic resource utilization. Environmental Science: Advances (англ.). Т. 2, № 9. с. 1151—1166. doi:10.1039/D3VA00158J. ISSN 2754-7000. Процитовано 25 грудня 2023.
  57. ↑ Синящик, В. Ф., Харламова, О. В., Шмандій, В. М. ., Ригас, Т. Є., Бездєнєжних, Л. А. (2023). ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ У СИСТЕМІ ПОВОДЖЕННЯ З ПЛАСТИКОВИМИ ВІДХОДАМИ. Екологічна безпека та збалансоване ресурсокористування. doi:10.31471/2415-3184-2023-1(27)-85-91.
  58. ↑ Orlando, Marco; Molla, Gianluca; Castellani, Pietro; Pirillo, Valentina; Torretta, Vincenzo; Ferronato, Navarro (2023-01). Microbial Enzyme Biotechnology to Reach Plastic Waste Circularity: Current Status, Problems and Perspectives. International Journal of Molecular Sciences (англ.). Т. 24, № 4. с. 3877. doi:10.3390/ijms24043877. ISSN 1422-0067. PMC 9967032. PMID 36835289. Процитовано 25 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  59. ↑ Asueta, Asier; Arnaiz, Sixto; Miguel-Fernández, Rafael; Leivar, Jon; Amundarain, Izotz; Aramburu, Borja; Gutiérrez-Ortiz, Jose Ignacio; López-Fonseca, Rubén (2023-01). Viability of Glycolysis for the Chemical Recycling of Highly Coloured and Multi-Layered Actual PET Wastes. Polymers (англ.). Т. 15, № 20. с. 4196. doi:10.3390/polym15204196. ISSN 2073-4360. PMC 10610810. PMID 37896440. Процитовано 25 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  60. ↑ Barredo, Asier; Asueta, Asier; Amundarain, Izotz; Leivar, Jon; Miguel-Fernández, Rafael; Arnaiz, Sixto; Epelde, Eva; López-Fonseca, Rubén; Gutiérrez-Ortiz, José Ignacio (1 червня 2023). Chemical recycling of monolayer PET tray waste by alkaline hydrolysis. Journal of Environmental Chemical Engineering. Т. 11, № 3. с. 109823. doi:10.1016/j.jece.2023.109823. ISSN 2213-3437. Процитовано 25 грудня 2023.
  61. ↑ Wei, Y.; Hadigheh, S. A. (1 липня 2023). Development of an innovative hybrid thermo-chemical recycling method for CFRP waste recovery. Composites Part B: Engineering. Т. 260. с. 110786. doi:10.1016/j.compositesb.2023.110786. ISSN 1359-8368. Процитовано 25 грудня 2023.
  62. ↑ а б Zou, Liang; Xu, Run; Wang, Hui; Wang, Zhiqiang; Sun, Yuhan; Li, Mingfeng (2 серпня 2023). Chemical recycling of polyolefins: a closed-loop cycle of waste to olefins. National Science Review. Т. 10, № 9. doi:10.1093/nsr/nwad207. ISSN 2095-5138. PMC 10437089. PMID 37601241. Процитовано 25 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  63. ↑ Plastic Pyrolysis Plant. RESEM Group China. Процитовано 23 жовтня 2016.
  64. ↑ Engineer's plastic-to-fuel device passes patent office tests. The Times of India. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 23 жовтня 2016.
  65. ↑ Plastic 2 Oil. Процитовано 23 жовтня 2016.
  66. ↑ Successfully Converting End-of-Life Plastics to Liquid Fuel project (P2F) by United Nations Environment Programme (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 жовтня 2016. Процитовано 23 жовтня 2016.
  67. ↑ Power and Fuel from Plastic Wastes. Процитовано 23 жовтня 2016.
  68. ↑ Albor, Galo; Mirkouei, Amin; McDonald, Armando G.; Struhs, Ethan; Sotoudehnia, Farid (2023-04). Fixed Bed Batch Slow Pyrolysis Process for Polystyrene Waste Recycling. Processes (англ.). Т. 11, № 4. с. 1126. doi:10.3390/pr11041126. ISSN 2227-9717. Процитовано 25 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  69. ↑ а б Schröter, Stephan; Rothgänger, Thomas; Heymel, Dirk; Seitz, Mathias (2023-08). Concept of Catalytic Depolymerization of Polyolefinic Plastic Waste to High Value Chemicals. Chemie Ingenieur Technik (англ.). Т. 95, № 8. с. 1297—1304. doi:10.1002/cite.202200212. ISSN 0009-286X. Процитовано 25 грудня 2023.
  70. ↑ Microwave-assisted chemical recycling for polymeric waste valorisation | IEEE Conference Publication | IEEE Xplore. ieeexplore.ieee.org. doi:10.23919/eumc50147.2022.9784259. Процитовано 25 грудня 2023.
  71. ↑ Yang, Changze; Shang, Hui; Li, Jun; Fan, Xiayu; Sun, Jianchen; Duan, Aijun (2023-05). A Review on the Microwave-Assisted Pyrolysis of Waste Plastics. Processes (англ.). Т. 11, № 5. с. 1487. doi:10.3390/pr11051487. ISSN 2227-9717. Процитовано 25 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  72. ↑ Guo, Boyang; Lopez‐Lorenzo, Ximena; Fang, Yuan; Bäckström, Eva; Capezza, Antonio Jose; Vanga, Sudarsan Reddy; Furó, István; Hakkarainen, Minna; Syrén, Per‐Olof (22 вересня 2023). Fast Depolymerization of PET Bottle Mediated by Microwave Pre‐Treatment and An Engineered PETase**. ChemSusChem (англ.). Т. 16, № 18. doi:10.1002/cssc.202300742. ISSN 1864-5631. Процитовано 25 грудня 2023.
  73. ↑ Selvam, Esun; Luo, Yuqing; Ierapetritou, Marianthi; Lobo, Raul F.; Vlachos, Dionisios G. (1 червня 2023). Microwave-assisted depolymerization of PET over heterogeneous catalysts. Catalysis Today. Т. 418. с. 114124. doi:10.1016/j.cattod.2023.114124. ISSN 0920-5861. Процитовано 25 грудня 2023.
  74. ↑ а б Ru, Jiakang; Huo, Yixin; Yang, Yu (2020). Microbial Degradation and Valorization of Plastic Wastes. Frontiers in Microbiology. Т. 11. doi:10.3389/fmicb.2020.00442. ISSN 1664-302X. PMC 7186362. PMID 32373075. Процитовано 26 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  75. ↑ Viel, Thomas; Manfra, Loredana; Zupo, Valerio; Libralato, Giovanni; Cocca, Mariacristina; Costantini, Maria (2023-01). Biodegradation of Plastics Induced by Marine Organisms: Future Perspectives for Bioremediation Approaches. Polymers (англ.). Т. 15, № 12. с. 2673. doi:10.3390/polym15122673. ISSN 2073-4360. PMC 10304829. PMID 37376319. Процитовано 26 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  76. ↑ Boschi, Andrea; Scieuzo, Carmen; Salvia, Rosanna; Arias, Clemente F.; Perez, Rosa Peces; Bertocchini, Federica; Falabella, Patrizia (17 листопада 2023). Beyond Microbial Biodegradation: Plastic Degradation by Galleria mellonella. Journal of Polymers and the Environment (англ.). doi:10.1007/s10924-023-03084-6. ISSN 1566-2543. Процитовано 26 грудня 2023.
  77. ↑ Tania, Maria; Anand, Vijaya (5 вересня 2023). The implementation of microbes in plastic biodegradation. Journal of Umm Al-Qura University for Applied Sciences (англ.). doi:10.1007/s43994-023-00077-y. ISSN 2731-6734. Процитовано 26 грудня 2023.
  78. ↑ He, Yuehui; Deng, Xilong; Jiang, Lei; Hao, Lijuan; Shi, Yong; Lyu, Mingsheng; Zhang, Lei; Wang, Shujun (1 січня 2024). Current advances, challenges and strategies for enhancing the biodegradation of plastic waste. Science of The Total Environment. Т. 906. с. 167850. doi:10.1016/j.scitotenv.2023.167850. ISSN 0048-9697. Процитовано 26 грудня 2023.
  79. ↑ Anand, Uttpal; Dey, Satarupa; Bontempi, Elza; Ducoli, Serena; Vethaak, A. Dick; Dey, Abhijit; Federici, Stefania (2023-06). Biotechnological methods to remove microplastics: a review. Environmental Chemistry Letters (англ.). Т. 21, № 3. с. 1787—1810. doi:10.1007/s10311-022-01552-4. ISSN 1610-3653. PMC 9907217. PMID 36785620. Процитовано 26 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  80. ↑ Cai, Zeming; Li, Minqian; Zhu, Ziying; Wang, Xiaocui; Huang, Yuanyin; Li, Tianmu; Gong, Han; Yan, Muting (2023-07). Biological Degradation of Plastics and Microplastics: A Recent Perspective on Associated Mechanisms and Influencing Factors. Microorganisms (англ.). Т. 11, № 7. с. 1661. doi:10.3390/microorganisms11071661. ISSN 2076-2607. PMC 10386651. PMID 37512834. Процитовано 26 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  81. ↑ Jain, Rajul; Gaur, Ashish; Suravajhala, Renuka; Chauhan, Uttra; Pant, Manu; Tripathi, Vishal; Pant, Gaurav (20 грудня 2023). Microplastic pollution: Understanding microbial degradation and strategies for pollutant reduction. Science of The Total Environment. Т. 905. с. 167098. doi:10.1016/j.scitotenv.2023.167098. ISSN 0048-9697. Процитовано 26 грудня 2023.
  82. ↑ Bowers, James (9 березня 2023). How synthetic biology could help degrade plastic waste. Polytechnique Insights (en-GB) . Процитовано 10 червня 2023.
  83. ↑ Bao, Teng; Qian, Yuanchao; Xin, Yongping; Collins, James J.; Lu, Ting (26 вересня 2023). Engineering microbial division of labor for plastic upcycling. Nature Communications (англ.). Т. 14, № 1. с. 5712. doi:10.1038/s41467-023-40777-x. ISSN 2041-1723. Процитовано 26 грудня 2023.
  84. ↑ Steel CNN. Retrieved 9.11.06.
  85. ↑ Ignatyev, I.A.; Thielemans, W.; Beke, B. Vander (2014). Recycling of Polymers: A Review. ChemSusChem. 7 (6): 1579—1593. doi:10.1002/cssc.201300898. PMID 24811748.
  86. ↑ EcoSpun (Eco-fi) Clothing - Eartheasy.com Solutions for Sustainable Living. Eartheasy.com. Процитовано 21 серпня 2010.
  87. ↑ а б Idea TV GmbH. Recycled plastic - the fashion fabric of the future. Innovations-report.com. Процитовано 21 серпня 2010.
  88. ↑ PT, November 13, 2009 (13 листопада 2009). Trashy Chic: Recycled clothing from Playback - Brand X. Thisisbrandx.com. Архів оригіналу за 8 січня 2010. Процитовано 21 серпня 2010.
  89. ↑ Reware's REWOVEN Technology Info: The Eco Narrative - Recycled PET. Rewarestore.com. Процитовано 21 серпня 2010.
  90. ↑ Billabong ECO Supreme Suede Boardshorts: Sustainable is Good Eco Products. Sustainableisgood.com. 9 квітня 2008. Архів оригіналу за 19 березня 2011. Процитовано 21 серпня 2010.
  91. ↑ Recycling for PET packaging reaches 31 percent in 2013. PlasticsToday. Процитовано 12 березня 2016.
  92. ↑ Xu, Zhen; Munyaneza, Nuwayo Eric; Zhang, Qikun; Sun, Mengqi; Posada, Carlos; Venturo, Paul; Rorrer, Nicholas A.; Miscall, Joel; Sumpter, Bobby G. (11 серпня 2023). Chemical upcycling of polyethylene, polypropylene, and mixtures to high-value surfactants. Science (англ.). Т. 381, № 6658. с. 666—671. doi:10.1126/science.adh0993. ISSN 0036-8075. Процитовано 12 серпня 2023.
  93. ↑ Li, Houqian; Wu, Jiayang; Jiang, Zhen; Ma, Jiaze; Zavala, Victor M.; Landis, Clark R.; Mavrikakis, Manos; Huber, George W. (11 серпня 2023). Hydroformylation of pyrolysis oils to aldehydes and alcohols from polyolefin waste. Science (англ.). Т. 381, № 6658. с. 660—666. doi:10.1126/science.adh1853. ISSN 0036-8075. Процитовано 12 серпня 2023.
  94. ↑ Polystyrene recycling.[недоступне посилання з квітня 2019]
  95. ↑ Let Peanuts Live! Mail Boxes Etc. Recycles as Part of National Effort; Recycle Loose-fill, Foam 'Peanuts' At Participating Mail Boxes Etc. Locations. AllBusiness.com. Процитовано 21 серпня 2010.
  96. ↑ Plastic trial procedure [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] Oaktech Environmental website. Retrieved 9.11.06.
  97. ↑ Agricultural plastics recycling process [Архівовано 18 травня 2008 у Wayback Machine.] Agricultural plastics recycling website. Retrieved 07.11.08.
  98. ↑ Plastic Composite Railroad Tie Facts [Архівовано 14 травня 2008 у Wayback Machine.] Plastic Composite Railroad Ties website. Retrieved 01.21.08.
  99. ↑ Recycling Used Agricultural Plastics James W. Garthe, Paula D. Kowal, PennState University, Agricultural and Biological Engineering
  100. ↑ Patel, Almitra H. (October 2003), Plastics Recycling and The Need For Bio-Polymers, т. 9, № 4, EnviroNews Archives, International Society of Environmental Botanists
  101. ↑ The Self-Sufficiency Handbook: A Complete Guide to Greener Living by Alan Bridgewater pg. 62--Skyhorse Publishing Inc., 2007 ISBN 1-60239-163-7, ISBN 978-1-60239-163-5
  102. ↑ "Energy and Economic Value of Non-recycled Plastics and Municipal Solid Wastes" at Journalist's Resource.org.
  103. ↑ Page, Candace, Waste district raises recycling fees, Burlington Free Press, November 12, 2008
  104. ↑ Financial Times, May 15, 2009 (article by Max Hogg)
  105. ↑ Creton C (24 лютого 2017). Molecular stitches for enhanced recycling of packaging. Science. 355 (6327): 797—798. doi:10.1126/science.aam5803.
  106. ↑ Eagan JM та ін. (24 лютого 2017). Combining polyethylene and polypropylene: Enhanced performance with PE/iPP multiblock polymers. Science. 355 (6327): 814—816. doi:10.1126/science.aah5744. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |last1= (довідка)
  107. ↑ Fleischman T. Polymer additive could revolutionize plastics recycling. cornell.edu. Cornell University. Процитовано 23 лютого 2017.
  108. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 жовтня 2016. Процитовано 8 квітня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  109. ↑ Plastics [Архівовано 22 липня 2010 у Wayback Machine.] wasteonline.org.uk. Retrieved 10.18.07.
  110. ↑ Administrator. MBA Polymers - MBA Polymers UK Ltd. Процитовано 12 березня 2016.
  111. ↑ Plastic Recycling - Envirogreen Recycling - Cardboard Recycling – Plastic recycling. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 12 березня 2016.
  112. ↑ У Китаї винайшли пластик, що розчиняється у воді. Tokar.ua (uk-UA) . 18 вересня 2018. Процитовано 22 вересня 2018.
  113. ↑ The Good Plastic Company. The Good Plastic Company - A visible commitment to sustainability (en-GB) . Процитовано 20 лютого 2024.
  114. ↑ Войтюк, Тетяна (19 червня 2021). Паливо, риби та всеїдні комахи. Як люди та природа рятують планету від пластику. Суспільне. Архів оригіналу за 4 серпня 2023. Процитовано 20 лютого 2024.
  115. ↑ Масний, В'ячеслав (13 квітня 2021). Землю забруднюють мільярди тонн мікропластику у повітрі. Суспільне. Архів оригіналу за 14 січня 2023. Процитовано 20 лютого 2024.
  116. ↑ Safe Use Of Plastic Food Packaging And Containers. Архів оригіналу за 24 грудня 2013. Процитовано 8 квітня 2017.
  117. ↑ 19. Holt Chemistry (Florida edition). Holt, Rinehart, and Winston. 2006. с. 702. ISBN 0-03-039114-8. More than hlf the states in the United States have enacted laws that require plastic products to be labeled with numerical codes that identify the type of plastic used in them.
  118. ↑ [1] PolymerProcessing.com
  119. ↑ а б в г д е [2] The Engineering Toolbox
  120. ↑ [3] [Архівовано 18 листопада 2003 у Wayback Machine.] Dyna Lab Corp
  121. ↑ а б в [4] [Архівовано 2013-05-11 у Wayback Machine.] Sigma Aldrich
  122. ↑ а б [5] PolymerProcessing.com
  123. ↑ а б Modern Plastics Encyclopedia 1999, p B158 to B216. (Tensile Modulus)
  124. ↑ [6] [Архівовано 21 вересня 2011 у Wayback Machine.] Dyna Lab Corp
  125. ↑ [7] [Архівовано 2010-01-11 у Wayback Machine.] Wofford University
  126. ↑ а б [8] PolymerProcessing.com
  127. ↑ What is Polycarbonate (PC)?.
  128. ↑ polycarbonate information and properties. Polymerprocessing.com. 15 квітня 2001. Процитовано 27 жовтня 2012.
  129. ↑ [9] PolymerProcessing.com
  130. ↑ Watson, Tom (2 червня 2007). Where can we put all those plastics?. Seattle Times. Процитовано 2 червня 2007.
  131. ↑ SPI Resin Identification Code — Guide to Correct Use, http://www.plasticsindustry.org/AboutPlastics/content.cfm?ItemNumber=823 [Архівовано 16 травня 2013 у Wayback Machine.]
  132. ↑ Where can we put all those plastics? By Tom Watson June 2, 2007 Seattle Times http://seattletimes.nwsource.com/html/homegarden/2003730398_ecoconsumer02.html
  133. ↑ Brookline Town Meeting bans Styrofoam coffee, takeout containers by Brock Parker Nov 13, 2012 Boston.com http://www.boston.com/yourtown/news/brookline/2012/11/brookline_town_meeting_bans_st.html
  134. ↑ TU/e signs agreement with paper industry for research into revolutionary solvent. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 12 березня 2016.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Переробка_пластику&oldid=41808866