Переволока (Україна)

село Переволока
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Громада	Бучацька міська громада
Код КАТОТТГ	UA61060070250043577
Облікова картка	Переволока
Основні дані
Засноване	1467
Населення	2 368
Територія	7.856 км²
Густота населення	301.43 осіб/км²
Поштовий індекс	48420
Телефонний код	+380 3544
Географічні дані
Географічні координати	49°07′01″ пн. ш. 25°21′02″ сх. д. / 49.11694° пн. ш. 25.35056° сх. д.Координати: 49°07′01″ пн. ш. 25°21′02″ сх. д. / 49.11694° пн. ш. 25.35056° сх. д.
Водойми	Стрипа
Місцева влада
Адреса ради	48400, Тернопільська обл., Бучацький р-н, м. Бучач, майдан Волі, 1
Сільський голова	Непіп Марія Данилівна
Карта
	Переволока
	Переволока
Мапа

Переволо́ка — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Бучацька міська громада. Розташоване на річці Стрипа, на півночі району.

Населення 2404 осіб (2007).

На південно-східній околиці села є пам'ятки природи — Переволоцькі травертинові скелі, на пд. околиці — Переволоцьке родовище вапняків, у селі в долині р. Стрипа є гідрологічна пам'ятка природи — Переволоцькі джерела з водоспадами.

Археологічні знахідки ред.

У селі виявлено велике селище трипільців (більше тільки у Бучачі).^[1]

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки трипільської, комарівсько-тшинецької, переворської, черняхівської і давньоруської культур.

Історія ред.

Переволока на фрагменті спеціальної мапи України Боплана, 1650

Переволока на мапі фон Міґа, XVIII ст.

Село згадується:

у фундаційній грамоті шляхтича Міхала Авданця з Бучача від 28 липня 1379 року^[2]), за якою між селами Переволока та Рукомиш існувало незаселене місце під назвою Журавинці^[3].
21 грудня 1439 року у протоколах галицького суду (Przewloka)^[4]

Наступні писемні згадки, зокрема, 1467 року, 13 липня 1472^[5].

У 1469 році досі «неподільні брати» Міхал і Ян Язловецькі провели поділ спадку батька, за яким Переволоку отримав Ян (Язловецький-Монастирський).^[6]

Наприкінці ХІХ ст. однією з частин села було Залісся^[7]. Населений пункт умовно поділяють на Горішню, Долішню Переволоки і Забріддя.

Діяли 2 осередки товариства «Просвіта», а також «Сокіл», «Сільський господар» та інші товариства; по 2 кооперативи й молочарні.

У вересні 2016 року в м. Скалат відбулась обласна спартакіада «Краще спортивне село Тернопільщини». Переволоцька команда посіла 5-е загальне місце, призерами стали чоловіки (сітківка, 3-є місце), Василь Радзібаба (гирі, 3), Ольга Боднар (шахи, 3).^[8]

До 19 липня 2020 р. належало до Бучацького району^[9].

З 11 грудня 2020 р. належить до Бучацької міської громади^[10].

Релігія ред.

Церква Святої Трійці (1934 ПЦУ)

церква святого великомученика Юрія Переможця (1895, ПЦУ),
церква Святої Тройці (1934, ПЦУ),
церква святого священномученика Йосафата (2007, переобладнана з приміщення, УГКЦ),
каплиці Святої Покрови (1989), Святого Йосафата (1990), Різдва Пресвятої Богородиці (1999),
«фігура» Пресвятої Богородиці (2002).

Пам'ятки ред.

Споруджено пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967), Борцям за волю України (1993), відреставрована могила на місці захоронення 6-и вояків УПА, які загинули восени 1944 р. (2000), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини (відновлений 1999).

Пам'ятки природи ред.

Соціальна сфера ред.

Працюють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, Будинок культури, 2 бібліотеки, відділення зв'язку, торгові заклади, ресторан, аптека.

Відомі люди^[11] ред.

У Переволоці народились ред.

священник, перекладач біблійних книг на українську Володимир Дзьоба (1913-1979),
інженер-механік, громадський діяч у США Вільям Голод (1926 р. н.),
журналіст, редактор Богдан Дзьоба (1947—2000),
районний провідник СБ ОУН Семен Задорожний (1920—1947),^[12]
релігійний діяч, священик-василіянин Юліян Яків Катрій (1912—2000),
Іван (Кулик), єпископ Української греко-католицької церкви
релігійний діяч, священик-василіянин Мелетій Михайло Соловій (1918—1984)
старши́на УГА, згодом танково-технічного училища в м. Ленінград Василь Коваль (1892—1937, репресований),
польський правник, педагог Збіґнев Валенти Паздро (1873—1939).
Паньків Іван (1972-2022) - український військовик, учасник російсько-української війни ^[13]
Лучка Іван Богданович (1975—2018) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни^[14].
Онуфреїв Іван Петрович - український художник. Народився 03.01.1946 р., с. Переволока, Бучацький район, Тернопільська область. У 1966-1971 рр. навчався у Львівському інституті прикладного і декоративного мистецтва. Член НСХУ з 1993 р. Працював у Чернівцях. Учасник всеукраїнських виставок з 1972 р. Автор портретів, натюрмортів, композицій: портрет художника М. Катеренюка,, картини – «Месія», «Монах», «Вій», «Плач», «Роксолана», «Скеля Довбуша»…У 2009 -2010 рр. працював над створенням ікон для нового іконостасу домової церкви Івана Сучавського в Резиденції митрополитів – нині храму теологічного факультету ЧНУ ім. Юрія Федьковича. Помер 05.09.2012 р., м. Чернівці.
- Шевченко Г. У зблисках дивосвіту і реальності [про творчість І. Онуфреїва] / Георгій Шевченко. – Час. – 1996. – 12 січня (ч.3). – С. 6.

Душпастирювали ред.

релігійні діячі о. Антін Ляхович (від 1841 р.), о. Іван Олесницький (від 1912 р. — +3.06.1926 р. в Переволоці), о. Іван Жаркий (сотник УГА), о. Микола Семанюк (від 1938 р., репресований).
Учителював (викладав німецьку мову) поет Володимир Затуливітер (1944—2003).

Примітки ред.

↑ Проф. д-р Ярослав Пастернак. Бучаччина крізь серпанок тисячеліть // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 13.
↑ Андрусяк Н. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 27.
↑ Barącz S.. Pamiątki buczackie. — Lwów : Drukarnia «Gazety Narodowej», 1882. — S. 87. (пол.)
↑ Akta grodzkie i ziemskie… — T. XII. — S. 74. — № 722.
↑ Akta grodzkie i ziemskie… № 3586]
↑ Boniecki A. Buczaccy — Jazłowieccy — Monasterscy // Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1900. — Cz. 1. — T. 2. — S. 218. (пол.)
↑ Zalesie 3.) Z., część Przewłoki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 340. (пол.) — S. 340.
↑ Іванків — краще спортивне село // Свобода. — 2016. — № 72 (3110) (16 вер.). — С. 4.
↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
↑ Рішення Бучацької міської ради від 11 грудня 2020 року № 27 «Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання»
↑ Переволока. Терен|Тернопільські експрес новини. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 30 жовтня 2015.
↑ Мизак Н., Олещук І. Задорожний Семен // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 235. — ISBN 978-966-528-318-8.
↑ Ось-ось був у відпустці, а невдовзі загинув на фронті! У Бучацькій громаді попрощались з бійцем Іваном Паньківим - 20 хвилин. te.20minut.ua (укр.). Процитовано 18 жовтня 2022.
↑ Лучка Іван Богданович

Література ред.

Бігус М., Захарчишин О., Уніят В. Переволока // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 47. — ISBN 978-966-528-279-2.
Гойда С., Мельничук Б., Уніят В., Чепурко Б. Осівці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 629—630. — ISBN 978-966-457-228-3.
Przewłoka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 182. (пол.). — S. 182. (пол.)

Посилання ред.

«Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля»

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Проф. д-р Ярослав Пастернак. Бучаччина крізь серпанок тисячеліть // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 13.

[2] Андрусяк Н. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 27.

[3] Barącz S.. Pamiątki buczackie. — Lwów : Drukarnia «Gazety Narodowej», 1882. — S. 87. (пол.)

[4] Akta grodzkie i ziemskie… — T. XII. — S. 74. — № 722.

[5] Akta grodzkie i ziemskie… № 3586]

[6] Boniecki A. Buczaccy — Jazłowieccy — Monasterscy // Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1900. — Cz. 1. — T. 2. — S. 218. (пол.)

[7] Zalesie 3.) Z., część Przewłoki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 340. (пол.) — S. 340.

[8] Іванків — краще спортивне село // Свобода. — 2016. — № 72 (3110) (16 вер.). — С. 4.

[9] Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

[10] Рішення Бучацької міської ради від 11 грудня 2020 року № 27 «Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання»

[11] Переволока. Терен|Тернопільські експрес новини. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 30 жовтня 2015.

[12] Мизак Н., Олещук І. Задорожний Семен // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 235. — ISBN 978-966-528-318-8.

[13] Ось-ось був у відпустці, а невдовзі загинув на фронті! У Бучацькій громаді попрощались з бійцем Іваном Паньківим - 20 хвилин. te.20minut.ua (укр.). Процитовано 18 жовтня 2022.

[14] Лучка Іван Богданович

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]