Панталоне

Панталоне (італ. Pantalone, фр. Pantalon) — персонаж-маска італійської комедії дель арте, що носить довгі червоні штани (панталони). Входить в північний (або, венеційський) квартет масок, поряд з Арлекіном, Брогеллой і Юристом. Прообрази маски Панталоне можна зустріти в античній комедії (πάπος в Греції; Papus і Casnar в Римі), а також в італійській новелі Епохи Відродження.

Походження: венецієць зі своїм типовим діалектом.
Заняття: старий-купець, багатий, майже завжди скупий.
Костюм: Панталоне носить дуже вузькі червоні штани (pantalons), короткий жилет-куртку того ж кольору. Він носить вовняний ковпак і довгий чорний плащ, взутий в жовті домашні туфлі. Він носить сиві вуса і вузьку сиву борідку.
Маска: його маска червоного або коричневого (землистого) кольору, вона закриває половину обличчя; у нього довгий, «орлиний» ніс, сірі вуса і гостра борідка, що має спричиняти особливий комічний ефект, коли він розмовляє.
Поведінка: Панталоне, як правило, є центром інтриги, і, як правило, завжди залишається жертвою кого-небудь, найчастіше Арлекіна, його слуги. Він хворий і кволий: постійно кульгає, охає, кашляє, чхає, сякається, хворіє на живіт. Це людина хтива, аморальна, він пристрасно домагається кохання юних красунь, але завжди зазнає невдачі. Його хода — це хода старого, він ходить з трохи кривою спиною. Він розмовляє різким, пронизливим, «старечим» голосом.

Венеційська республіка, одна з найбагатших європейських держав Середньовіччя, в XV столітті втрачає свою могутність, у зв'язку з чим і знамениті венеційські купці втратили свій вплив. З молодих, сміливих шукачів пригод вони перетворилися в скупих стариків, які хизуються колишніми успіхами. Такими вони й прийшли в комедію дель арте, спочатку під ім'ям Маньїфіко (італ. Magnifico — чудовий), потім як мессир Бенедетто, а потім і як Панталоне. Походження імені Панталоне в точності невідомо, однак існує припущення, що воно походить від нічого не значущого титулу «Пьянта-Леоне» (італ. Pianta Leone, Воздвигач Лева), яким нагороджували купців за захоплення островів, що супроводжувалися підняттям там прапора з символом Венеції — левом. Як правило, це були пустельні та зовсім маленькі острови, які не мали ніякого стратегічного або торгового значення, тому до таких «захоплень» ставилися з великою іронією. Існує версія, за якою ім'я Панталоне походить від імені одного з покровителів Венеції, Святого Пантелеймона (італ. San Pantaleone).

Вважається, що першим ввів маску Панталоне драматург Руззанте в XVI ст., Основні ж риси його сценічного образу були створені падуанским актором Джуліо Паскуале, інші лише вносили в нього додаткові деталі. Якщо в трупі не було актора, який володіє венеційським діалектом, то персонажа називали Кассандра, Уберто тощо., і тоді йому придавались риси жителя іншої області. Мольєрівські старики (Аргант, Жеронт та ін.) також походять від Панталоне. Серед виконавців ролі Панталоне був і Карло Гоцці. У його ф'ябах також зустрічається ця маска, хоча риси її вже дещо відрізняються від початкових, — то був час падіння Венеційської республіки та заходу комедії дель арте. При дворі герцога Баварії-Мюнхен роль Панталоне грав композитор Орландо ді Лассо.

Галерея ред.

Т'єполо, Карнавальні маски Венеції (1757)
Панталоне, статуетка XVIII ст.

Див. також ред.

Література ред.

L. Moland. Moli ère et la comé die italienne. — Париж, 1867.
Klein. Geschichte des Drama's. Т. IV. — Лейпциг, 1866.
A. Веселовський Старовинний театр в Європі. — Москва, 1870.
Ad. Bartoli. Scenari inediti della commedia dell 'arte. — Флоренція, 1880.

Джерела ред.

А. К. Дживелегов. Італійська народна комедія. — Москва, 1954.

Ця стаття є заготовкою. Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити точнішим.