Паннонські русини
Паннонські русини — слов'янські меншини в Сербії і Хорватії. Вони офіційно вважаються окремою національністю в Сербії та Хорватії, але є нащадками північних русинів-українців, які живуть в основному в Україні, Словаччині, Польщі, Румунії, Угорщині.
| Паннонські русини | |
|---|---|
| Кількість | близько 20 000 |
| Ареал |
Сербія: |
| Близькі до: | Русини, українці, словаки, поляки та інші слов'янські народи |
| Мова | паннонська русинська мова |
| Релігія |
переважно східного обряду Католицької Церкви |
Основна відмінність між паннонськими русинами і північними русинами — це мова: мова паннонських русинів має більш західні слов'янські риси, ніж мова карпатських русинів.
Території розселення ред.
Воєводина ред.
Паннонські русини в основному живуть в автономному краї Воєводина в Сербії. Оголошених етнічних русинів у Воєводині за переписом 2011 року проживає 13928 осіб, і їхня мова є однією із шести офіційних мов провінції Воєводини. Частина русинів називає себе українцями, чисельність становила 4202 осіб.
Село Руски Крстур в общині Кула є культурним центром паннонських русинів, у ньому мешкає майже третина русинського населення Воєводини, понад 4 тис. осіб. Існує також значна концентрація русинів у Новому Саді, де в 1820 році було розпочато будівництво греко-католицької парафіяльної церкви Святого Петра і Павла (будівництво завершено в 1834/1837). Інші села, де більшість русинів, включають Куцура муніципалітету Врбас муніципалітету і Бикич Дол в общині Шид.
Розселення русинів та українців в округах Воєводини за переписом 2011 р.[1]
| округ | населення | русинів | українців | частка |
|---|---|---|---|---|
| Західно-Бацький округ | 188 087 | 4 718 | 1 344 | 3,22 % |
| Південно-Банатський округ | 293 730 | 25 | 84 | 0,04 % |
| Південно-Бацький округ | 615 371 | 6 974 | 1 566 | 1,39 % |
| Північно-Банатський округ | 147 770 | 34 | 39 | 0,05 % |
| Північно-Бацький округ | 186 906 | 456 | 81 | 0,29 % |
| Середньо-Банатський округ | 187 667 | 32 | 33 | 0,03 % |
| Сремський округ | 312 278 | 1 689 | 1 055 | 0,88 % |
| Воєводина | 1 931 809 | 13 928 | 4 202 | 0,94 % |
Міста та села Воєводини з найвищою часткою паннонських русинів та українців у населенні[2]
| місто | населення | русинів | українців | частка | |
|---|---|---|---|---|---|
| м. Кула | г. Кула | 19 301 | 725 | 1 125 | 9,58 % |
| м. Вербас | г. Врбас | 25 907 | 1 478 | 745 | 8,58 % |
| м. Шид | г. Шид | 16 311 | 681 | 31 | 4,37 % |
| м. Сремська Митровиця | г. Сремска Митровица | 39 084 | 620 | 404 | 2,62 % |
| м. Црвенка | г. Црвенка | 10 163 | 64 | 96 | 1,57 % |
| м. Інджія | г. Инђија | 26 247 | 1 | 375 | 1,43 % |
| м. Петроварадин | г. Петроварадин | 13 973 | 141 | 41 | 1,30 % |
| м. Новий Сад | г. Нови Сад | 191 405 | 1 556 | 247 | 0,94 % |
| м. Сремська Кам'яниця | г. Сремска Каменица | 11 205 | 69 | 34 | 0,92 % |
| м. Бачка Топола | г. Бачка Топола | 16 171 | 95 | 12 | 0,66 % |
| село | населення | русинів | українців | частка | |
|---|---|---|---|---|---|
| c. Руський Крстур | серб. Руски Крстур русин. Руски Керестур | 5213 | 4483 | 61 | 87,17 % |
| c. Куцура | серб. Куцура | 4663 | 2200 | 49 | 48,23 % |
| c. Бикич Дол | серб. Бикић До | 336 | 160 | 47,62 % | |
| c. Джурджево | серб. Ђурђево русин. Дюрдьов | 5137 | 1197 | 4 | 23,38 % |
| c. Бачинці | серб. Бачинци | 1374 | 215 | 21 | 17,18 % |
| c. Беркасово | серб. Беркасово | 1228 | 184 | 1 | 15,07 % |
| c. Стара Бінгула | серб. Стара Бингула | 190 | 23 | 12,11 % | |
| c. Крущич | серб. Крушчић | 2353 | 99 | 149 | 10,54 % |
| c. Ново Орахово | серб. Ново Орахово | 2029 | 181 | 8,92 % | |
| c. Господжинці | серб. Госпођинци | 3896 | 172 | 30 | 5,18 % |
| c. Косанчич | серб. Косанчић | 163 | 1 | 7 | 4,91 % |
| c. Савино Село | серб. Савино Село | 3351 | 74 | 65 | 4,15 % |
| c. Боджани | серб. Бођани | 1113 | 46 | 4,13 % | |
Хорватія ред.
Є також громада паннонських русинів у Славонії (Хорватія), що мешкають у селах Петровці (громада Богданівці) та Міклушевці (громада Томпоєвці) Вуковарсько-Сремської жупанії.[3]
| Община | Opština | населення | русинів | українців | частка |
|---|---|---|---|---|---|
| Богданівці | Bogdanovci | 2366 | 550 | 175 | 30,64 % |
| Томпоєвці | Tompojevci | 1999 | 366 | 5 | 18,56 % |
| Липовляни | Lipovljani | 4101 | 3 | 177 | 4,39 % |
| Бебрина | Bebrina | 3541 | 0 | 107 | 3,02 % |
| м. Вуковар | Vukovar | 31670 | 567 | 242 | 2,55 % |
Історія ред.
Населення населених пунктів Банату і Бачки було знищено під час Османської війни. Паннонські русини емігрували в сьогоднішні краї Банат і Бачка разом із німцями, угорцями і словаками з регіону, який у наш час, охоплює частину східної Словаччини і північно-західної Угорщини. Це було частиною інтенсивної колонізації, проведеної Австрійською імперією в регіоні, багатому на орні землі, та спрямованої на підвищення доходів імперії за рахунок податків.
Офіційною датою русинського врегулювання у Воєводині є 17 січня 1751, коли адміністратор Вачка Франк де Йосипа Редль підписав контракт із Михайлом Мункачі з села Червеньово в жупі Берег, щоб привести 200 русинських сімей греко-католицького обряду з верхньо-угорських районів, відомих як «Горнїца», в Руський Крстур[4]. Крстур був сербським поселенням, що згадується в 1741 році як зруйноване і занедбане, оскільки поселенці переїхали в Чералево. Адміністратор же підписав ще один контракт від 15 травня 1763 року з Петром Кіс з Крстур, щоб привести 150 русинських сімей греко-католицького обряду з однієї області, що у «Верхній Угорщині», до Куцура.
У міру зростання населення і орних земель поселенців, контракт був обмежений, і багато сімей із Крстура і Куцура вирішили мігрувати в місто Новий Сад у 1766 і 1767 роках. Пізніше русини оселилися в Шиді, Вайска, а на початку 19 століття — у Вуковарі та Ілоку, що в сучасній Хорватії. У Петровці, а також Хорватію, русини почали переселення в 1833 році, а пізніше у Бачинці в 1834 році.
В цілому в окрузі Бач-Бодрош (який був у південній Угорщині і сьогоднішніх, головним чином, Банаті і Бачці), перепис населення з 1767 р. показує близько 2.000 русинів. Перепис населення з 1991 року в тому ж районі показує близько 25.000 русинів. На початку XXI століття чисельність паннонських русинів зменшується і передбачуване число становить близько 15.000. Основною причиною цього є збільшення числа русинів, які вирішили емігрувати в Канаду.[4]
У Сербії українці та русини були об'єднані в єдиний Союз русинів-українців-русинів Сербії[5], хоча фактично діяльність українських і русинських організацій у межах Спілки поступово відокремлюється[6]. В Хорватії досі існують Союз русинів і українців Хорватії та Українська громада Республіки Хорватія, але також відбувається процес відокремлення української та русинської спілок, загалом через проблеми міждіалектного розуміння, а також релігію.
Мова ред.
Паннонські русини вважають свою версію русинської — особливою мовою. Ті, хто вважає її відмінною від мови північних русинів, стверджують, що вони говорять західними слов'янськими мовами, на відміну від північно-русинського варіанту, який є східнослов'янською мовою. У той же час ця відмінність не обов'язково унікальна для паннонських русинів, оскільки мови інших русинських груп у Словаччині та Польщі також містять особливості східних і західних слов'янських мов.
Автором першої нормативної граматики русинської мови був Гавриїл Костельник, він же був поетом, критиком і першим русинським прозаїком. Його справу розвивали Дюра Папгаргаї та Михайло Ковач, видатні русинські письменники, Микола Кочиш — русинський письменник і мовознавець, який упорядкував русинську літературну мову. Петро Різнич-Дядя створив русинський театр у м. Руський Крстур, який донині ставить п'єси.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ http://pop-stat.mashke.org/serbia-ethnic2011.htm
- ↑ http://pop-stat.mashke.org/serbia-ethnic-loc2002.htm
- ↑ http://pop-stat.mashke.org/croatia-ethnic2001.htm
- ↑ а б Sa bačke crnice na led i sneg Kanade. Архів оригіналу за 6 березня 2009. Процитовано 17 листопада 2011.
- ↑ http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ref0000014211
- ↑ https://www.nasze-slowo.pl/movoyu-spilkuvannya-pomizh-rusinami-z-r/
Джерела ред.
- составив о. Ириней Мих. Кондратович парох Хоньковскій // «Исторія подкарпатскоѣ Русі для народа», выдавництво товариства «Просвѣты» в Ужгородѣ, друге перевѣрене выданя, книгопечатня акційного тов. «Уніо» в Ужгородѣ, число 35-37, 1925 р., 119 с. (укр.)
- Рамач, Янко. Кратка история Руснацох. Нови Сад: Грекокатолїцка парохия Св. Петра и Павла, 1993 р.
- Жирош, Мирон. Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце (1745—1991) том 1 — 5. Нови Сад: Грекокатолїцкапарохия Св. Петра и Павла 1997—2003
- Лабош, Федор «История Русинох Бачки, Сриму и Славониї 1745—1918», Нови Сад, 1978
- Ranko Bugarski, Jezici, Novi Sad, 1996.
- Stevan Konstantinović, Priče o Rusinima, Šid, 1995.
- Vladimir Kirda Bolhorves, Na debelom ledu, Beograd, 1996.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Исторія подкарпатскоѣ Русі для народа |
Література ред.
- Олександр Гаврош. Блукаючий народ. Роман-подорож у часі і просторі. — Київ: Видавництво Нора-Друк, 2012.
- Янко Рамач. Кратка история руснацох (1745—1918).
Посилання ред.
- Союз русинів-українців Сербії
- Русини Сербії
- Русини Хорватії
- Руски Крстур
- Welcome to Ruski Kerestur Web Page
- Іван Гвать. Книга про українську Атлантиду на Балканах. // Радіо Свобода, 05.02.2013.
|
Це незавершена стаття з етнології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |