Паліту́рка,[1][Заввага 1] також опра́ва[3] — цупка захисна обкладинка книжки[4], зазвичай виготовлена з покритого матерією картону, коленкору, важкого паперу, та рідше зі шкіри, з'єднана за допомогою подвійних аркушів паперу (форзаців) з книжковим блоком[5]. Слово палітура виникло внаслідок видозміни політура («лак»): первісно обкладинки книг робили з дерев'яних дощечок, ретельно відшліфованих і покритих лаком[6].

Перші палітурки відомі з 1 ст. н. е., коли в Європі почали виготовляти рукописні книжки на пергаменті. Кришки палітурок бувають:

  • складені, у яких корінець з одставом (стрічкою щільного паперу) та картонні боковинки вкриті різними палітурними матеріалами;
  • суцільнокриті, що в них корінець з одставом і картонні боковинки обтягнуті одним матеріалом;
  • суцільнокроєні (без картонних боковинок) з одного матеріалу.

Написи та зображення на кришці (якщо вони не нанесені заздалегідь на палітурний матеріал) створюють тисненням, трафаретним і високим друком, глибоким офсетним друком, декалькоманією та іншими способами.

Палітурка, на відміну від звичайної паперової обкладинки, є складнішою та дорожчою конструкцією. Зокрема, палітурки зазвичай виготовляють зі спеціальних матеріалів, як-от натуральна шкіра.

Галерея ред.

Див. також ред.

Завваги ред.

  1. Рідко паліту́ра[2]

Примітки ред.

  1. Палітурка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Палітура // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Оправа // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
  4. Палітурка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6, С. 30.
  5. «Палітурка книжкова» в УРЕ.
  6. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.

Посилання ред.