Вікіпедія

Павло Санґушко

Павло Франсуа Роман Санґушко (порт. Paulo Sangusko, Paulinho Sanguszko, фр. Paul François Roman Sanguszko) (нар. 16 січня 1973(19730116), Сан-Паулу, Бразилія) — князь, єдиний представник родини Санґушків по чоловічій лінії, бізнесмен. Вважається спадкоємцем великого князя Гедиміна, претендентом на литовський великокняжий престол[1]. Президент Дому Санґушків польської культури (порт. Casa Sangusko de Cultura Polonesa) в Сан-Паулу[2].

Павло Санґушко
Народився 16 січня 1973(1973-01-16) (51 рік)
Сан-Паулу, Бразилія
Країна  Бразилія
Діяльність підприємець
Відомий завдяки бізнесмен
Знання мов португальська
Рід Санґушки
Батько Piotr Antoni Samuel Sanguszkod
У шлюбі з Северина Ялонґо
Діти Олімпія Санґушко
Нагороди Хрест кавалера Ордену Заслуги Республіки Польща
Герб
Герб

Життєпис ред.

Син князя Петра Антонія Самуеля Санґушка (1937—1989) і маркізи Клавдії Анни Єлизавети де Ройс д'Ешанделіс («Йомі») (нар. 1939), онук Романа Владислава Антонія Санґушка (1901—1984), правнук Євстахія Станіслава Санґушка (1842—1903), єдиний живий представник родини Санґушків по чоловічій лінії[3].

Народився і виховувався у Бразилії, мешкає почергово у Бразилії і Франції. Після політичних перемін 1989 року відвідав батьківщину своїх предків — Польщу. Намагаючись вирішити правові питання націоналізованих після Другої світової війни маєтків своєї родини, встановив шерег контактів.

Удостоєний звання почесного мешканця міста Тарнова (надане 1990 року).

У 2002 році передав Ягелонській бібліотеці в Кракові т. зв. бібліотеку князів Санґушків[4].

8 березня 2005 року нагороджений президентом Польщі Олександром Кваснєвським хрестом кавалера Ордену Заслуги Республіки Польща[5].

В серпні 2006 року Павло Санґушко разом з своєю матір'ю відвідав колишні маєтності своєї родини в Україні, зокрема Підгорецький замок і руїни палацу в Ізяславі[6].

8 листопада 2006 року в Королівському замку у Варшаві удостоєний титулу «Меценат культури» як лауреат конкурсу Меценат культури 2006 організованого міністром культури і національної спадщини Казимиром Міхалом Уяздовським[7].

12 червня 2008 року отримав паспорт громадянина Польщі особисто з рук міського голови Тарнова Ришарда Сцігала[5].

У 2010 році Павло Санґушко одружився з Севериною Ялонґо[8] (дочка італійського бізнесмена і італійської аристократки — маркізи де Бельвіль). 27 квітня у Монако відбувся цивільний шлюб, а 8 травня в каплиці замку Гайлефонтен у Нормандії (Франція) мала місце церковна церемонія. З тієї нагоди відправлено меси в костелі капуцинів на Краківському передмісті в Любліні і парафіяльному костелі Тарнова — Клікові. Благословення для новоствореного подружжя переказав папа Бенедикт XVI.

17 вересня 2010 року у подружжя народилася перша дитина, дочка, Олімпія Санґушко.

4 жовтня 2010 року польський суд відхилив позов Павла Санґушка, за яким він вимагав повернення чергових речей, які були націоналізовані ПНР і нині становлять більш ніж 11-тисячну колекцію Тарнівського окружного музею. З цього приводу, в коментарі для мас-медій, директор музею Адам Бартош, відповідач на процесі, зазначив: «Не буду приховувати, що ті речі були відібрані у Санґушків протиправно, але у світлі зобов'язуючого права немає можливості, щоб їх їм повернути.» Це був другий подібний позов Павла Санґушка, за попереднім, 2005 року, йому вдалося повернути у власність шість речей, чотири з яких він одразу подарував для музею, а дві інші залишив у депозит[9].

Примітки ред.

  1. ↑ Gedimino ainis jau matuojasi valdovo karūną[недоступне посилання з липня 2019] (лит.) (Перевірено 20 листопада 2011)
  2. ↑ Início dos entendimentos da Comunidade Polonesa para a criação de uma organização única em São Paulo [Архівовано 1 вересня 2011 у Wayback Machine.] (порт.) (Перевірено 9 березня 2012)
  3. ↑ SANGUSZKO [Архівовано 18 серпня 2011 у Wayback Machine.] (англ.) (Перевірено 20 листопада 2011)
  4. ↑ Dar Sanguszków [Архівовано 8 жовтня 2006 у Wayback Machine.] (пол.) (Перевірено 20 листопада 2011)
  5. ↑ а б Książę Sanguszko odebrał dowód [Архівовано 19 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.) (Перевірено 20 листопада 2011)
  6. ↑ Потомки князя Санґушка досліджують Волинь [Архівовано 19 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (Перевірено 20 листопада 2011)
  7. ↑ WRĘCZENIE NAGRÓD LAUREATOM KONKURSU MECENAS KULTURY 2006 [Архівовано 8 травня 2008 у Wayback Machine.] (пол.) (Перевірено 20 листопада 2011)
  8. ↑ Séverine Ialongo // M.J. Minakowski, Genealogia potomków Sejmu Wielkiego [Архівовано 30 вересня 2012 у Wayback Machine.] (пол.) (Перевірено 20 листопада 2011)
  9. ↑ Tarnów: książe Sanguszko opuścił salę rozpraw z pustymi rękami! [Архівовано 7 жовтня 2010 у Wayback Machine.] (пол.) (Перевірено 20 листопада 2011)

Мережні ресурси ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Павло_Санґушко&oldid=38214241