Вікіпедія

П'єтро Перуджіно

італійський художник

П'є́тро Перуджі́но (італ. Pietro Perugino, справжнє ім'я італ. Pietro di Cristoforo Vannucci (1446, Чітта-делла-П'єве біля Перуджі — 1523, Перуджа) — художник доби Відродження в Італії. Малював вівтарні картини, церковні фрески, портрети. Відомий представник Умбрійської школи живопису.

П'єтро Перуджіно
італ. Pietro Perugino
Автопортрет 1497—1500 рр
При народженні Pietro di Cristoforo Vannucci
Народження 1446(1446)
Чітта-делла-П'єве
Смерть 1523(1523)
  Перуджа
(Чорна смерть)
Національність італієць
Країна Італія
Діяльність художник
Напрямок Відродження
Вплив на Рафаель Санті
Вчитель Андреа дель Верроккйо[1]
Відомі учні Рафаель Санті, Girolamo Gengad, Lo Spagnad, Giannicola di Paolod, Eusebio da San Giorgiod і Gerino da Pistoiad
Твори релігійні картини. портрети
Роботи в колекції Музей Бойманса - ван Бенінгена, галерея Бельведер, Штедель, Міннеаполіський інститут мистецтваd, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтва Метрополітен[2], Cenacolo di Fulignod, Collegio del Cambiod, Галерея Уффіці, Галерея Академіїd, Національні галереї Шотландіїd, Ліонський музей красних мистецтв, Національна галерея Ірландії, National Gallery of Umbriad, Pinacoteca comunaled, Національна галерея, Музей історії мистецтв, Музеї Ватикану, Galleria Palatinad, Musée des Beaux-Arts de Caend, Національна пінакотека Болоньї, Галерея мистецтв Вокера, Нантський музей образотворчого мистецтва, Берлінська картинна галерея, Ермітаж, Художній музей, Музей Ґренобляd, Музей августинців, Баварські державні колекції картинd, Художній музей Волтерс, Державний музей мистецтв, Національний музей мистецтва Каталонії, Музей мистецтв Карнегіd, Художня галерея Єльського університету, Музей мистецтва Сан-Паулу, Музей Фіцвільяма, Королівські музеї витончених мистецтв[3][4], Національний музей образотворчого мистецтва[5], Палаццо Пітті, Гарвардський художній музей, Музей образотворчих мистецтв Нансі, Детройтський інститут мистецтв, Rhode Island School of Design Museumd, Художній музей Фогга[d], San Severo Chapel (Perugia)d, Oratory of Santa Maria dei Bianchid, Château de Compiègned, Lindenau-Museumd, Музей Жакмар-Андре, Музей Вікторії та Альберта, Манчестерська художня галереяd, Polesden Laceyd і Ашмолеан музей
CMNS: П'єтро Перуджіно у Вікісховищі

Біографія ред.

 
Св. Єронім з двома повішеними
 
Містечко Дерута і святі Романео та Рох
 
Мучеництво святого Себастьяна (Перуджіно)

Народився в містечку Чітта делла П'єве, що поблизу Перуджі. Первісне художнє навчання отримав у маловідомого місцевого художника. 1470 року перебрався у Флоренцію, де став учнем і помічником художника та скульптора Андреа Верроккйо. Уславився як майстер фресок.

Як уславленого майстра 1481 року його викликав до Риму папа Сікст IV, де Перуджіно отримав замовлення на фрески Сікстинської капели, домової каплиці римських пап на той час. Створив в Римі одну з найкращих своїх фресок — «Христос передає ключі від раю Апостолу Петру» (Ватикан), що увійшла в усі енциклопедії з мистецтва. Хист до композицій у Перуджіно виявився більшим, ніж у Боттічеллі, фрескові композиції якого хаотичні і перенасичені дрібницями.

Перуджіно не втримався в Римі і працював на замовлення в різних, але малих містах Італії. Мав свою майстерню, куди брав учнів. Найталановитішим серед них був Рафаель, який перебрався до Перуджіно у 1500 році. В майстерні Перуджіно молодий Рафаель працював чотири роки, до 1504 року. Вплив художньої манери Перуджіно був відчутний у ранніх творах Рафаеля. В 1504 році Рафаель написав портрет із зображенням обличчя К’яри Фанчеллі, дружини П'єтро Перуджіно, який був виконаний на дерев’яній панелі з тополі розміром 46 см на 34 см. Про це було повідомлено 17 вересня 2023 року, на міжнародній конференції «Бачення досконалості Рафаеля Санті», що проходила в Пергола (Італія)[6][7].

В подальші роки відмовився від вивчення натури і працював за давніми зразками та схемами, що погіршило виразність всіх його картин. Порівняння з новими майстрами живопису не витримав, бо його пізня манера була застарілою і провінційно обмеженою.

Великим недоліком таланту Перуджіно була нездатність передати драматичні і трагічні сторінки життя й біблійних історій, що рясніють насильством і трагедіями. В сценах оплакування мертвого Христа Мадонна або святі у Перуджіно тихо сумують, що не відповідало правдивій ситуації. Це було контрастом поряд з дійсно правдивими творами Мантеньї або скульптора з Модени Гвідо Маццоні чи скульптора Нікколо дель Арка, сучасників Перуджіно.

У 1524 році помер у місті Перуджа від чуми, епідемія якої тоді вирувала в місті.

Портрети Перуджіно ред.

Найкращі серед портретів Перуджіно — на фресці Сікстинської капели «Христос передає ключі від раю Апостолу Петру», але залишилося і декілька його станкових портретів. Майже всі вони чоловічі, мають невеликий розмір і досить інтимну характеристику моделей.

Портрети Перуджіно вплинули на ранішні портрети геніального Рафаеля, що запозичив у вчителя усе цінне, але пішов далі. Учень виявився сміливішим і талановитішим за вчителя. Особливо вдалим став Портрет невідомого (картина Рафаеля), що належить колекції галереї Боргезе, Рим.

Мадонни Перуджіно ред.

Вівтарі Перуджіно ред.

  •  
    Мадонна зі св. Іоанном Хрестителем та св. Себастьяном
  •  
    Мадонна зі св. Розою та Катериною Александрійською
  •  
    Мадонна з апостолом Петром, євангелістом Іоанном, Іоанном Хрестителем та апостолом Павлом

Країни світу, де зберігаються твори Перуджіно ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ http://www.nationalgallery.org.uk/paintings/learn-about-art/paintings-in-depth/verrocchio-unveiled
  2. ↑ https://www.metmuseum.org/art/collection/search/437272
  3. ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/italiaanse-school-33
  4. ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/perugino-1
  5. ↑ https://www.bellasartes.gob.ar/
  6. ↑ New painting by Raphael discovered. 17 September 2023, 13:16
  7. ↑ В Італії знайшли нову картину Рафаеля. 17.09.2023, 15:31

Джерела ред.

  • Всеобщая история искусств, Т 4, М, «Искусство», 1963 (рос.)
  • Элиасберг Н. «Пьетро Перуджино», М,"Искусство", 1966 (рос.)
  • «Юный художник», № 12, 1991 (рос.)

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=П%27єтро_Перуджіно&oldid=40438441