Вікіпедія

П'єр де ля Рю

музикант

П'єр де ля Рю (фр. Pierre de la Rue, бл. 1452, Турне — 20 листопада 1518, Кортрейк) — франко-фламандський композитор, зазвичай вважається представником третьої нідерландської школи поліфоністів.

П'єр де ля Рю
фр. Pierre de la Rue
Основна інформація
Дата народження 1460[1][2][…]
Місце народження Турне, Франція
Дата смерті 20 листопада 1518[4]
Місце смерті Кортрейк, Arrondissement of Kortrijkd, Західна Фландрія, Бельгія
Громадянство Південні Нідерланди[5]
Професії композитор
Освіта Кафедральний собор Пресвятої Богородиці
CMNS: Файли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рю.

Біографія ред.

Народився у Турне (нині — Бельгія). У 1469—1492 роках півчий у різних великих церквах Європи: в Брюсселі, Генті, Кельні, Хертогенбосі. У 1492—1516 роках півчий, потім композитор при бургундському дворі Габсбургів, у складі придворного супроводу двічі (у 1501—1503 і в 1506) їздив до Іспанії. Завдяки зв'язкам композитора з багатим габсбурзьким двором рукописи П'єра де ля Рю були виконані розкішно і добре збереглися до наших днів.

Основна частина творчої спадщини П'єра де ла Рю — церковна музика: меси (збереглося більше 30), найвідоміші 6-голосна «Ave sanctissima Maria», в якій широко застосовується техніка канону, 5-голосний реквієм, магніфікати (цикл із 8 магніфікати по 8 церковним тонам, можливо, перший такий цикл в історії музики), мотети. Серед мотетів (23) виділяється 6 п'єс на текст «Salve regina». Знаменитий мотет «Absalon fili mi», що раніше приписували Жоскену, нині вважається належним П'єру де ля Рю[6]. Автор більше 20 світських багатоголосих п'єс (у тому числі шансони і рондо). Велика кількість світських п'єс, у тому числі на поетичні тексти Маргарити Австрійської, можливо також належать П'єру де ля Рю, проте традиція зберегла їх анонімно[7].

Примітки ред.

  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #122783166 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Pierre de la Rue — 2009.
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ LIBRIS — 2012.
  6. ↑ Rifkin J. Problems of authorship in Josquin: some impolitic observations with a postscript on Absalon fili mi // Proceedings of the International Josquin Symposium, Utrecht 1986, ed. by Willem Elders. Utrecht 1986, pp.45-52.
  7. ↑ Детальний перелік творів у статті «La Rue» в енциклопедії The New Grove Dictionary of Music and Musicians (2001).

Література ред.

  • Feininger L.K.J. Die Frühgeschichte des Kanons bis Josquin des Prez (um 1500). Emsdetten, 1937.
  • Davison N. The Motets of Pierre de la Rue // Musical Quarterly xlviii (1962), pp. 19–35.
  • Picker M. The Chanson Albums of Marguerite of Austria. Berkeley, 1965
  • Bernstein L.F. Chansons attributed to both Josquin des Prez and Pierre de la Rue: a problem in establishing authenticity’ // Proceedings of the International Josquin Symposium, Utrecht 1986, ed. by Willem Elders. Utrecht 1986, pp. 125–52.
  • Meconi H. Pierre de la Rue and musical life at the Habsburg-Burgundian court. Oxford, New York: Oxford University Press, 2003.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=П%27єр_де_ля_Рю&oldid=28229397