П'ятий Константинопольський собор

П'я́тий Константино́польський собо́р — V Вселенський собор православної церкви, що проводився у Константинополі у 1341, 1347 та 1351 роках. Православні визнають рішення цих соборів, але не визнають їх Вселенськими (це можна зробити лише на наступному Вселенському соборі, який досі не проводився), хоч вони де-факто були саме такими. V Константинопольский собор: підтвердив ісихазм св. Григорія Палами та засудив філософа-раціоналіста та церковного діяча Варлаама Калабрійського, що був опонентом Григорія Палами.

П'ятий Константинопольський собор
Місце розташування Константинополь
Попередник Софійський собор
Наступник Єрусалимський собор (1672)
Час/дата початку 1341
Час/дата закінчення 1351

Після Другого Ліонського собору 1274 року католицька та православні церкви тимчасово об'єдналися. Проте цим спробам протистала переважна частина візантійського суспільства і кліру. Тому ця спроба об'єднати Константинополь та Рим провалилися. В контексті протистояння про- і антиуніатських партій в XIV столітті у середовищі православних виникли так звані «ісихастські суперечки». Ці суперечки велися навкруги питання про природу Божественного світла, а також про автентичність досвіду цього Світла, що переживається подвижниками благочестя. Найзначущішою фігурою цих суперечок і захисником православного вчення про «нетварність» Божественного світла став святогорський чернець і згодом Солунський архієпископ св. Григорій Палама.

1331 року святий пішов на гору Афон й усамітнився в скиті святого Сави, біля Лаври преподобного Афанасія. В 1333 році він був призначений ігуменом Есфігменського монастиря в північній частині Святої Гори. Близько 1330 року в Константинополь із Калабрії приїхав учений чернець Варлаам. Незабаром Варлаам поїхав на Афон, познайомився там з устроєм духовного життя ісихастів і, на підставі догмату про незбагненність істоти Божої, оголосив їх вчення єретичною оманою. Варлаам вступив у суперечку із ченцями й намагався довести «тварність» Фаворського Світла; при цьому він не соромився піднімати на сміх розповіді ченців про молитовні прийоми й про духовні осяяння.

Святитель Григорій, захищав вчення про Божественне Фаворське Світло. Він виклав свої доводи в богословській праці «Тріади в захист святих ісихастів» (1338). До 1340 року афонські подвижники за участю святителя уклали загальну відповідь на звинувачення Варлаама — так званий «Святогірський томос».

На Константинопольському Соборі 1341 року в храмі Святої Софії відбулася диспут святителя Григорія Палами з Варлаамом, що стосувався природи Фаворського Світла.

27 травня 1341 року Собор прийняв положення святителя Григорія Палами про те, що Бог, недоступний у Своїй Сутності, виявляє Себе в таких енергіях, як Фаворське Світло, які звернені до світу й доступні сприйняттю, але є не створеними.

Хоча вчення Варлаама було засуджене як єресь, і на нього наклали анафему, суперечки між паламітами й варлаамітами не закінчились. До противників Палами належали, визначний богослов Григорій Акиндін і Патріарх Іоан XIV Калекас (1341—1347); до них схилявся й Андронік III Палеолог (1323—1341). Митрополит Київський та всієї Руси Теогност, отримавши рішення Константинопольського собору 1341 року з викладом вчення про несотворену суть Фаворського світла, не погодився з цим вченням і написав з цього приводу численні листи до патріарха та єпископів[1].

Акіндин виступив з трактатами, у яких оголошував святителя Григорія й афонських ченців винуватцями церковних смут. Святитель написав докладне спростування домислів Акіндина. Але попри це Патріарх відлучив святителя від Церкви (1344) і піддав тюремному ув'язненню, що тривало три роки. В 1347 році, коли Іоанна XIV на патріаршому престолі перемінив Ісидор (1347—1349), святителя Григорія Паламу було звільнено і зведено в сан архієпископа Солунського.

1351 року Влахернський Собор урочисто засвідчив православність вчення св. Григорія.

Примітки ред.

Див також ред.

Джерела ред.