Отто фон Кнобельсдорф
Отто фон Кнобельсдорф (нім. Otto von Knobelsdorff; нар. 31 березня 1886, Берлін — пом. 21 жовтня 1966, Ганновер) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал танкових військ (1942) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами (1944).
| Отто фон Кнобельсдорф | |||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Otto von Knobelsdorff | |||||||||||||||||||||
 | |||||||||||||||||||||
| Народження |
31 березня 1886.svg){kind=small} Берлін, Німецька імперія | ||||||||||||||||||||
| Смерть |
21 жовтня 1966 (80 років) Ганновер, ФРН | ||||||||||||||||||||
| Країна |
Німецька імперія .svg){kind=small} Веймарська республіка .svg){kind=small} Третій Рейх | ||||||||||||||||||||
| Приналежність |
.svg){kind=small} Райхсгеер .svg){kind=small} Рейхсвер .svg){kind=small} Вермахт | ||||||||||||||||||||
| Вид збройних сил |
 Сухопутні війська | ||||||||||||||||||||
| Рід військ | танкові війська | ||||||||||||||||||||
| Роки служби | 1905–1945 | ||||||||||||||||||||
| Звання |
 Генерал танкових військ | ||||||||||||||||||||
| Командування |
19-та піхотна дивізія 19-та танкова дивізія 10-й армійський корпус 2-й армійський корпус XLVIII-й танковий корпус 1-ша армія | ||||||||||||||||||||
| Війни / битви | |||||||||||||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||||||||||||
 Отто фон Кнобельсдорф у Вікісховищі | |||||||||||||||||||||
Біографія ред.
Закінчив кадетський корпус. 25 квітня 1905 року поступив в 94-й піхотний полк «Великий герцог Саксонський» (Веймар). З 1906-11 роках — командир взводу 5-ї роти свого полку. З 1 квітня 1911 року — ад'ютант 3-го батальйону, з 28 січня 1914 року — полку. Учасник Першої світової війни. 29 серпня 1915 року був важко поранений і відправлений у шпиталь. Після одужання 5 листопада 1915 року призначений командиром роти свого полку, неодноразово виконував обов'язки командира батальйону. З 1 квітня 1916 року — командир роти польового запасного депо 38-ї піхотної дивізії, потім командир зведеного батальйону. З 15 жовтня 1916 року — ад'ютант 83-ї піхотної бригади. 1 листопада 1916 року переведений в штаб 7-го армійського корпусу. З 18 березня 1917 року — 2-й офіцер Генштабу (квартирмейстер) в штабі 200-ї піхотної дивізії. 18 червня 1917 року зайняв аналогічну посаду в штабі 1-ї гвардійської піхотної дивізії. В серпні-жовтні 1917 року служив у штабі Бузької армії на Східному фронті, в жовтні направлений викладачем на курси офіцерів Генштабу в Седані. З вересня 1918 року — 2-й офіцер Генштабу в штабі 242-ї піхотної дивізії. 21 жовтня 1918 року важко поранений і 3 місяці провів у шпиталі. За бойові заслуги нагороджений численними нагородами.
Після демобілізації армії залишений у рейхсвері. З травня 1919 року — командир роти 94-го, з 1 липня 1919 року — 21-го, з 1 січня 1921 року — 15-го піхотного полку. В серпні 1923 року переведений в штаб 6-ї дивізії (Мюнстер), потім в штаб командувача артилерією 2-го військового округу, 1 квітня 1926 року — в штаб 2-ї дивізії. З 1 жовтня 1928 року — командир 4-го ескадрону 9-го кінного полку, одночасно відвідував лекції в Берлінському університеті. З 19 жовтня 1929 року — 1-й офіцер генштабу в штабі командувача артилерією 3-го військового округу. 1 жовтня 1933 року очолив штаб військового управління Берліна. 15 жовтня 1935 року — командир 102-го піхотного полку. З 1 лютого 1939 року — комендант фортеці Оппельн. Під час Польської кампанії прикріплений до штабу 33-го армійського корпусу, офіційно займав посаду штабу 3-го вищого командування. З 1 лютого 1940 року — командир 19-ї піхотної дивізії (1 жовтня перетворена на танкову). Учасник Французької кампанії і німецько радянської війни.
4 січня 1942 року захворів і був відправлений у шпиталь в Бад-Гаштайні. З 1 травня 1942 року — в.о. командира 10-го, з 1 червня — 2-го армійського корпусу. З 1 липня 1942 року — командир зведеного корпусу «Кнобельсдорф». З 10 жовтня 1942 року — командир 24-го танкового корпусу. З 1 грудня 1942 року — в.о. командира 48-го армійського корпусу (затверджений на посаді 10 лютого 1943 року). Учасник боїв у районі Харкова і Білгорода. 9 жовтня 1943 року важко захворів, здав командування і зарахований в резерв ОКГ.
З 1 лютого 1944 року — командир 40-го танкового корпусу. Учасник боїв у Бессарабії, в серпні відійшов у Литву, а потім у Східну Пруссію. З 6 вересня по 30 листопада 1944 року — в.о. командувача 1-ю армією. 1 грудня зарахований в резерв ОКГ. 11 квітня 1945 року взятий в полон американськими військами. 12 грудня 1947 року звільнений.
Нагороди ред.
Військова кар'єра
- Залізний хрест
- 2-го класу (19 вересня 1914)
- 1-го класу (27 лютого 1915)
- Орден Білого Сокола, лицарський хрест 2-го класу з мечами
- Військовий Хрест Вільгельма Ернста
- Орден дому Саксен-Ернестіне, лицарський хрест 2-го класу з мечами
- Хрест «За військові заслуги» (Ліппе)
- Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою
- Нагрудний знак «За поранення» в чорному
- Орден Святого Йоанна (Бранденбург)
- почесний лицар
- лицар справедливості (22 квітня 1949)
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
- Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
- Застібка до Залізного хреста
- 2-го класу (11 жовтня 1939)
- 1-го класу (20 травня 1940)
- Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям і мечами
- лицарський хрест (17 вересня 1941)
- дубове листя (№ 322; 12 листопада 1943)
- мечі (№ 100; 21 вересня 1944)
- Нагрудний знак «За танкову атаку» в сріблі
- Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
- Німецький хрест в золоті (16 лютого 1943)
- Двічі відзначений у Вермахтберіхт (20 лютого 1943 і 8 червня 1944)
Див. також ред.
Література ред.
- Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.643-645 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
- Berger, Florian (2000). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5.(нім.)
- Walther-Peer Fellgiebel (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.(нім.)
- Schaulen, Fritjof (2003). Eichenlaubträger 1940—1945 Zeitgeschichte in Farbe I Abraham — Huppertz. Selent, Germany: Pour le Mérite. ISBN 3-932381-20-3.(нім.)
- Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)
- Patzwall, Klaus D. and Scherzer, Veit (2001). Das Deutsche Kreuz 1941—1945 Geschichte und Inhaber Band II (in German). Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall. ISBN 3-931533-45-X.(нім.)
Посилання ред.
- Otto von Knobelsdorff. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 21 грудня 2011. (нім.)
- General der Panzertruppe Otto von Knobelsdorff. на geocities.com. Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 21 грудня 2011. (англ.)
- Otto von Knobelsdorff @ Ritterkreuzträger 1939-45
- Knobelsdorff, Otto von
- Otto von Knobelsdorff @ Generals.dk
- Knobelsdorff, Otto von General der Panzertruppe
- Нагороди Отто фон Кнобельсдорфа
Примітки ред.
|
Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
.svg){kind=small}