Отто Обермаєр
О́тто Оберма́єр (також рідше згадують його повне ім'я Отто Гуго Франц Обермаєр, нім. Otto Hugo Franz Obermeier; 13 лютого 1843, Шпандау, Королівство Пруссія — 20 серпня 1873, Берлін, Німецька імперія) — німецький лікар, мікробіолог, патоморфолог, паразитолог, якого вважають батьком німецької паразитології і тропічної медицини, що відкрив збудника епідемічного поворотного тифу.
| Отто Обермаєр | |
|---|---|
| Otto Hugo Franz Obermeier | |
 | |
| Народився |
13 лютого 1843 Шпандау, Королівство Пруссія |
| Помер |
20 серпня 1873 (30 років) Берлін, Німецька імперія ·холера |
| Країна |
.svg){kind=small} Німеччина |
| Підданство | Пруссія, Німецька імперія |
| Національність | німець |
| Діяльність | лікар, бактеріолог, паразитолог, патологоанатом |
| Alma mater | Гумбольдтський університет Берліна |
| Галузь | медицина, мікробіологія, паразитологія, патоморфологія |
| Заклад | Шаріте |
| Науковий ступінь | доктор медицини |
| Відомий завдяки: | відкриттю збудника епідемічного поворотного тифу |
Біографія ред.
Народився у сім'ї унтер-офіцера.
Освіта ред.
Отримав середню освіту в рідному місті, а згодом вступив до Університету Гумбольдта в Берліні. Під час навчання слухав лекції видатних вчених того часу, зокрема, Рудольфа Вірхова. 1866 року захистив нейроанатомічну дисертацію, присвячену вивченню волокон Пуркіньє (нім. De filamentis Purkiniani).
Наукова кар'єра ред.
Після цього 4 роки пропрацював асистентом у психіатричній клініці професора Вірхова в Шаріте. Тут він працював над проблемою ранніх епідеміологічних досліджень тифу, холери та епідемічного поворотного тифу. У 1868 році він виявив, завдяки його глибоким знанням мікроскопічних методів, збудника епідемічного поворотного тифу (в подальшому Borrelia obermeieri / Borrelia recurrentis) в крові декількох пацієнтів. Про це спостереження Обермаєр повідомив на засіданні Берлінського медичного товариства 26 лютого 1873 року.[1] У протоколі було записано:
Обермаєр зробив заяву, що він спостерігав ниткоподібні структури з великою постійністю в крові хворих на поворотний тиф. Уже в першій епідемії поворотної гарячки, яка відбулася в Берліні з листопада 1867 до травня 1868 року він досліджував кров 82 пацієнтів (...)він тоді помітив у фибринових згустках (...)фасонні нитки, які перебували в постійному русі. (...) Цього року він запропонував розглянути це питання ще раз. При рецидиві у пацієнтки, 17-річної дівчини, яка була найпершою дослідженою раніше, побачив ті ж структури, дуже тонкі нитки різної довжини в постійному русі між купою клітин крові. (...) У 500-кратному збільшенні було відмічено, коли кров складалася у відомих формах монетних валків, поступово між ними з'являлися нитки незмірно тонкої, мабуть, гіалінової плазми. Спостерігалися постійні рухи, в тому числі, й хвилясті та спіральні рухи ниток перетиналися, вони утворювали клубочки, які потім нагадували амеб.[2]
Внаслідок існуючого на той час закону, який забороняв більше ніж 2 роки бути на одній й тій посаді, 1 квітня 1873 року його було звільнено з клініки Шаріте. На тоді в Берліні вирувала епідемія холери. Обермаєр хотів виявити збудника, тому проводив наполегливі дослідження, але в непристосованих для цього умовах власної квартири. Через це, ймовірно 16 серпня, він заразився холерним вібріоном і невдовзі захворів. Незважаючи на хворобу він продовжував мікроскопічні дослідження своїх випорожнень аж до самої смерті 20 серпня 1873 року у віці всього 30 років.
На честь його Фердинанд Кон 1875 року запропонував назву збудника епідемічного поворотного тифу Borrelia obermeieri.
Примітки ред.
- ↑ O. Obermeier: Die Entdeckung von fadenförmigen Gebilden im Blut von Rückfallfieberkranken (1873). Eingeleitet und neu herausgegeben von H. Zeiss (Klassiker der Medizin; Band 31), Leipzig 1926 (нім.)
- ↑ H. Schott: Medizingeschichte(n): Infektionskrankheiten Rückfallfieber (Borrelia obermeieri) Deutsches Ärzteblatt 101, Ausgabe 21 vom 21. Mai 2004, Seite A-1513 (нім.)
Джерела ред.
- J. Pagel (Hrsg.). Biographisches Lexikon hervorragender Ärzte des neunzehnten Jahrhunderts. Berlin 1901 (нім.)
- Stefan Winkle. Kulturgeschichte der Seuchen. Düsseldorf/Zürich, 1997. Seite XXVI, 215 und Anmerkung 150, Seite 1142 (нім.)
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Отто Обермаєр |