Отто Лансель (нім. Otto Lancelle; нар. 27 березня 1885, Ксантен, Рейнська провінція — пом. 3 липня 1941, Краслава, Латвійська РСР) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-лейтенант (посмертно, 1941) Вермахту. Кавалер Pour le Mérite (1918) та Лицарського хреста Залізного хреста (посмертно, 1941). Учасник Першої та Другої світових війн.

Отто Лансель
Otto Lancelle
Народження 27 березня 1885(1885-03-27)
Німецька імперія Ксантен, Рейнська провінція
Смерть 3 липня 1941(1941-07-03) (56 років)
Союз Радянських Соціалістичних Республік Краслава, Латвійська РСР
Країна Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність Імперська армія Німеччини Райхсгеер
Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Сухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Рід військ артилерія, піхота
Роки служби 19051941
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Звання  Генерал-лейтенант
Командування 121-ша піхотна дивізія
Війни / битви
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Рятувальна медаль
Рятувальна медаль
Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці
Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці
Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)

Біографія ред.

Отто Лансель народився 27 березня 1885 в місті Ксантен у Рейнській провінції.

1 квітня 1905 вступив до Військово-морського училища, але в грудні перевівся до сухопутних військ. Зарахований фанен-юнкером 43-го полку польової артилерії у Везелі. 27 січня 1907 отримав перше офіцерське звання лейтенант, служив інструктором в артилерійській школі.

Напередодні Першої світової війни став командиром взводу 5-ї батареї 6-го гвардійського полку польової артилерії, на чолі якого узяв участь у бойових діях спочатку на Східному, а пізніше на Західному фронті. З жовтня 1914 командир батареї. Двічі поранений літом 1915 року в боях у Франції. З грудня 1915 по лютий 1917 командир артилерійського дивізіону на російсько-німецькому фронті. З лютого 1917 до капітуляції Німеччини у війні на різних командних, викладацьких та штабних посадах в артилерії. 9 жовтня 1918 року за бойові заслуги нагороджений вищим орденом Німецької імперії Pour le Mérite.

У післявоєнний час займав низку посад в артилерійських частинах та школах, але врешті-решт 31 березня 1920 року був звільнений через те, що відмовився присягнути на вірність Веймарській республіці. Взимку 1920 приєднався до Сталевого шолому в Айленбурзі, тривалий час перебував у різних парамілітарних організаціях ультраправого толку. У 1923 вступив до НСДАП та в листопаді 1923 взяв активну участь у Пивному путчі Гітлера.

З 1924 до 1935 на вищих посадах у СА та Імперській службі праці. 1 жовтня 1935 відновився в лавах Збройних сил Третього Рейха, у званні майор. Служив у штабі 7-го артилерійського полку 7-ї піхотної дивізії. З 1 квітня 1938 командир 43-го, а з 10 листопада 1938 — 115-го артилерійських полків 46-ї піхотної дивізії Вермахту. З 1 вересня 1939 воєнний комендант Франкфурта-на-Одері, але вже через два місяці повернувся командиром артилерійської частини.

6 травня 1941 призначений командиром 121-ї піхотної дивізії II-го армійського корпусу, з якою вступив у війну з Радянським Союзом. З 22 червня 1941 року на північному фланзі фронту, прикордонні бої в Литві та Латвії. 3 липня 1941 року під час переправи німецьких військ через Західну Двіну в Краславі (Латвійська РСР) загинув від пострілу радянського снайпера.

21 липня 1941 року посмертно присвоєне військове звання генерал-лейтенант та нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста.

Нагороди ред.

Перша світова війна ред.

Міжвоєнний період ред.

Друга світова війна ред.

Див. також ред.

Література ред.

  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile. Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.(нім.)
  • Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)
  • Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
  • MacLean, French L. Quiet Flows the Rhine: German General Officer Casualties in World War II. J.J. Fedorowicz Publishing, Winnipeg, Canada, 1996
  • Deutscher Arbeitsdienst. Heft 7 vom 18. Februar 1934.
  • Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934
  • Prominente ohne Maske — Drittes Reich, FZ-Verlag 1998, ISBN 3924309396

Примітки ред.

Посилання ред.

  • Generalleutnant Otto Quirin Lancelle. на geocities.ws.  (англ.)
  • Lancelle, Otto — нагороди генерала-лейтенанта Ланселя (англ.)
  • Lancelle, Otto Quirin
Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
генерал артилерії
Курт Ян
 
командир 121-ї піхотної дивізії

6 травня — 3 липня 1941
Наступник:
генерал артилерії
Мартин Вандель