Остапенко Петро Пилипович

Оста́пенко Петро́ Пили́пович (9 липня 1922(19220709), с. Лозовики (нині Попільнянський район Житомирська область Україна) — 4 серпня 2010) — український радянський скульптор, член Спілки художників УРСР (1976), заслужений художник УРСР (1976).

Петро Пилипович Остапенко
Народження	9 липня 1922(1922-07-09) с. Лозовики (нині Попільнянський район Житомирська область Україна)
Смерть	4 серпня 2010(2010-08-04) (88 років)
	м. Київ
Країна	СРСР,  Україна
Діяльність	скульптор
Напрямок	скульптор
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди	Медаль «Ветеран праці»
Остапенко Петро Пилипович у Вікісховищі

Біографія

У 1947–1952 роках навчався в Юхима Білостоцького та Еліуса Фрідмана. Працював у галузі станкової і монументальної пластики.

Твори

Портрети

• Максима Рильського (бронза, 1956)
• Карла Брюллова (мармур, 1961)
• Олександра Шліхтера (мідь, 1970)

Меморіальні дошки

• Максимові Рильському на будинку № 14 по вулиці Богдана Хмельницького в Києві (граніт; горельєф; 1965)
• Олександру Мурашку в Києві на будинку № 14 по Малій Житомирській вулиці (у співавторстві з Павлом Кальницьким, 1966, втрачено)
• Зої Гайдай на будинку № 20 по вулиці Євгена Чикаленка в Києві (граніт; барельєф; у співавторстві з Павлом Кальницьким, архітектор Яків Ковбаса, 1970)

Пам'ятники

• Карлу Марксу та Фрідріху Енгельсу в Петрозаводську (у співавторстві з Юхимом Білостоцьким та Еліусом Фрідманом, 1960).
• Дмитру Менделєєву (погруддя) на станції метро «Університет» у Києві (оргскло, 1960).
• Тарасові Шевченку в м. Звенигородці Черкаської області (штучний камінь, граніт, у співавторстві з Павлом Кальницьким, архітектор Юрій Кисличенко, 1964).
• Василеві Чапаєву в м. Лубнах (чавун, граніт, у співавторстві з Павлом Кальницким, архітектор Юрій Кисличенко, 1966).
• Проєкт пам'ятника Іванові Франку в Івано-Франківську (архітектор Олег Стукалов, не пізніше 1987)..
• Максимові Рильському в Голосіївському парку в Києві (архітектор Олег Стукалов, 2003).
• надгробок Лідії Герасимчук на Байковому кладовищі в Києві (бронза, граніт, 1960).
• надгробок Зої Гайдай на Байковому кладовищі в Києві (граніт, архітектор Валентина Шевченко, 1967).
• надгробок Максимові Рильському на Байковому кладовищі в Києві (бронза, граніт, у співавторстві з Павлом Кальницьким, 1969).

Зображення

• 
  Пам'ятник Максимові Рильському у Голосіївському парку в Києві
• 
  Погруддя Д. І. Менделєєва на станції метро «Університет»
• 
  Пам'ятник Василю Чапаєву в Лубнах
• 
  Надгробний пам'ятник балерині Лідії Герасимчук на Байковому кладовищі
• 
  Надгробний пам'ятник Зої Гайдай на Байковому цвинтарі в Києві
• 
  Надгробний пам'ятник Максима Рильського на Байковому кладовищі у Києві
• 
  Меморіальна дошка Максимові Рильському у Києві

Посилання

• Остапенко Петро Пилипович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 734.
• Туровская Леся. Когда камни плачут. // Сайт Киевского горкома КПУ. — 2010. — 13 августа. (рос.) [Архівовано з першоджерела 29 липня 2013.]

Джерела

• Остапенко Петро Пилипович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 168.

• Остапенко Петро Пилипович // Художники України : Енциклопедичний довідник : Вип. 1 / Академія мистецтв України, Інститут проблем сучасного мистецтва ; редкол. В. Д. Сидоренко (голова) та ін. ; автор-упор.: М. Г. Лабінський. — К. : Інтертехнологія, 2006. — С. 420. — ISBN 978-966-96839-3-9.