Вікіпедія

Останній єврей Вінниці

«Останній єврей Вінниці» (нім. Der letzte Jude von Winniza) — фотографія, на якій зображений епізод голокосту в Україні, а саме у Вінниці. На ній зображено те, як німецький солдат приставив пістолет до голови єврея, що стоїть на краю рову з трупами раніше убитих його одноплемінників. Фотографія, зроблена німцем, можливо, причетним до вбивств євреїв, є одним з найвідоміших знімків на тему Голокосту.

Останній єврей Вінниці
нім. Der letzte Jude von Winniza
Творець: невідомо
Час створення: 1941 год
Зберігається: Вінниця[2][1]
CMNS: Останній єврей Вінниці у Вікісховищі

Контекст ред.

Єврейська громада Вінниці, центру Вінницької області, має довгу і давню історію. У 1939 році, до моменту початку Другої світової війни, єврейське населення Вінниці становило 33 150 чоловік, тобто 35,6 % від загальної чисельності жителів міста. В ході Великої Вітчизняної війни, 19 липня 1941 років Вінниця була захоплена вермахтом. Частина єврейського населення встигла евакуюватися разом з відступаючою Червоною армією, проте інші, що залишилися в місті (а їх була більшість) були запроторені в гетто в районі Єрусалимка, а в місті було створено юденрат. 28 липня 1941 року в Вінниці були розстріляні перші 146 євреїв. 1 серпня розстріли поновилися вбивством 25 євреїв-інтелігентів, а 13 серпня було розстріляно ще 350 осіб. 5 і 13 вересня в ході підготовки до «остаточного вирішення єврейського питання» на території Вінниці було вбито 1000 і 2200 євреїв. 19-22 вересня було розстріляно близько 28 тисяч євреїв, велика частина ув'язнених вінницького гетто. Після вилучення цінностей євреї заганялись в великі заздалегідь викопані рови в багатьох місцях по місту і розстрілювались, причому вбивства фіксувалися на фотоплівку. Участь в розстрілах брали німецькі поліцейські батальйони і айнзацгруппи за допомогою українських колабораціоністів. В живих була залишена деяка частина євреїв-фахівців, праця яких була необхідною німецькій окупаційній владі. Доцільність використання євреїв на роботах була поставлена під сумнів з огляду на «небезпеки», що загрожує будівництву ставки Гітлера. Станом на 1 січня 1943 року в ході перепису було виявлено 5 тисяч євреїв, частина з них була зігнана до Вінниці з навколишніх областей. Багато вмирали від тифу і голоду, знищувалися також євреї-військовополонені. 16 квітня були розстріляні майже всі євреї, а 25 серпня було вбито останні залишені в живих 150 євреїв-фахівців. Вінниця була оголошена «вільною від євреїв» [3] [4] [5] [6] [7][8][9][10][11][12].

Опис ред.

Місце дії — Вінниця, Українська РСР [13] . Час — можливо, липень 1941 року[14], принаймні між 1941 і 1943 роками[15] .

 
«Останній єврей Вінниці»

Братська могила, заповнена безліччю трупів щойно вбитих людей. На її краю — єврей. Одягнений в піджак з білою сорочкою і тримає в руках своє пальто, він у прямолінійній позі стоїть на колінах. Суворим поглядом своїх широко відкритих очей єврей дивиться прямо в камеру, яка фіксує його стиснуті губи, запалі щоки, копицю чорного волосся. Позаду, на невеликому відвалі землі з відритої могили, стоїть солдат. Високий і стрункий німець років тридцяти в окулярах з неголеним обличчям, одягнений в польову сіру військову форму, що складається з пілотки, високих чорних полірованих чобіт, ременя з пряжкою, сорочки і штанів. Куртка його розстебнута, а одяг не забруднена землею. Солдат готується застрелити єврея, приставивши до його голови пістолет «Walther P38». На задньому плані в очікуванні стоять 14 роззяв — члени айнзацгруп, військ СС і Імперської служби праці, які, здається, жваво і беземоційно цікавляться ще одним вбивством за цей день, який, за припущеннями критиків, мабуть, забрав сотні, якщо не тисячі невинних жертв. Один з головних учасників цього дійства, що не відображений на знімку, залишився за кадром на протилежному краю могили — він, можливо, досвідчений фотограф з мініатюрною камерою «Leica», про що свідчить портретний формат і роздільна здатність фотографії. Знімок також відрізняється увагою до детялях, в чому можна розгледіти бажання фотографа взяти щось на пам'ять, своєрідний «сувенір». Можливо, що солдати, які зібралися, чекають саме того, коли фотограф, їх товариш, зробить свій постановочний знімок, після чого піде постріл. Єврей же, не показуючи жодних ознак опору, відрізняється великою гідністю, ніж його «оточення». Як вказують критики, він знає, що його смерть неминуча, що його смерть буде швидкою, що забійна сила кулі зіштовхне його тіло з простреленою потилицею в рів, що його тіло впаде на трупи чоловіків, жінок і дітей Вінниці, його близьких, рідних, друзів . При цьому, вираз обличчя цього невідомого єврея за секунду до смерті виражає не жах, але відразу, огиду до того, що роблять з ним і хто це робить, і до того, що ці люди здатні не тільки робити це, але і спостерігати за цим [16][17][18][19][20][21][22][23] .

На звороті фотографії був напис від руки — «Останній єврей Вінниці» (нім. Der letzte Jude von Winniza Der letzte Jude von Winniza), по якій вона і отримала свою назву [24][17][19] . У 1942 році, зважаючи на закінчення будівництва ставки, бригадефюрер СС і командир айнзацгрупи Макс Томас розпорядився, щоб останні євреї «зникли» перед приїздом Гітлера як з Вінниці, так і з самої України [25] [26]. Назва також може натякнути на те, що це і є сам останній єврей Вінниці, а можливо зі свого роду, безліч з яких зникло в Голокості[23].

Історія і сприйняття ред.

Фотографія була вперше опублікована в 1961 році інформаційним агентством «United Press International», яке отримало її від Ела Мосса з Чикаго, штат Іллінойс. Мосс, за походженням єврей, який народився в 1910 році в Шидловці, сам був в'язнем кількох концентраційних таборів, таких як Аушвіц, Ридерлох, Аллак. У травні 1945 року в Мюнхені, незабаром після звільнення міста і його самого з табору американською 3-ю армією, Мосс купив альбом одного німецького солдата, де і знаходився цей знімок. Мосс вирішив оприлюднити фотографію під час суду над Ейхманом, щоб люди всього світу дізналися, що відбувалося в його часи. Після цього фотографія отримала широке поширення, зокрема була опублікована на всю сторінку в єврейській газеті «The Forward»[17][27][28][29][19].

Фотографія є одним з найвідоміших і найчастіше публікованих знімків на тему Голокосту, викликаючи у глядача жах, шок і жалість до жертв нацизму, будучи при цьому зробленим, можливо, співучасником нацистських злочинів, а не їх викривачем з числа союзників [16][30][31][17][19][20].

Знімок був використаний на обкладинці випущеного в 1984 році першого альбому «Victim in Pain» хардкор-панк-групи «Agnostic Front», після чого її учасників звинуватили в расизмі, тоді як вокаліст Роджер Мірет пояснив свій вибір так: "Я думав, чувак, це потрібно оприлюднити, щоб історія не повторилася "[32][33] . У 2019 на сайті відділення інтернет-магазину «Amazon» в Великій Британії почали продаватися футболки і майки з принтом у вигляді даної фотографії, і після поширення інформації про це в ЗМІ речі були зняті з продажу[34][35][36].

Примітки ред.

  1. ↑ а б Меморіальний музей Голокосту — 1993.
  2. ↑ Яд Вашем — 1953.
  3. ↑ Круглов, 1997, с. 13—14, 16, 22—23, 27, 43—44, 67.
  4. ↑ Vinokurova, 1999, с. 332—335.
  5. ↑ Круглов, 2001, с. 68.
  6. ↑ Забарко, 2007, с. 579.
  7. ↑ Романовский, Зильберкланг, 2009, с. 78—79.
  8. ↑ Vinnitsa. Яд ва-Шем. Процитовано 20 ноября 2019.
  9. ↑ Винница // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
  10. ↑ Винокурова Ф. А. Матеріали науково-практичної конференції «Євреї України: історія і сучасність». Збірник наукових праць // {{{Заголовок}}}. — Житомир : Видавництво ЖДУ ім. І. Франка, 2009. — С. 402—403, 407—408.
  11. ↑ Андрій Кобалія, Анатолій Кержнер (13 мая 2017). Ідилія в Єрусалимці. Як ремісничий квартал перетворився на гетто?. Громадське радио. Процитовано 20 ноября 2019.
  12. ↑ Катерина Баркалова (19 июля 2019). Было больше 30 тысяч, осталось 76: Какие ужасы перенесли евреи во время оккупации Винницы. Depo.ua. Процитовано 20 ноября 2019.
  13. ↑ Pellegrini, 2010, с. 219.
  14. ↑ July 1941, a Member of the Waffen-SS Shoots a Jew at a Mass Grave in Vinnitsa, Ukraine. Яд ва-Шем. Процитовано 20 ноября 2019.
  15. ↑ Alan Taylor (16 октября 2011). World War II: The Holocaust. The Atlantic. Процитовано 20 ноября 2019.
  16. ↑ а б Sollberger et al., 2016, с. 238—239.
  17. ↑ а б в г The Last Jew in Vinnitsa. Кеньон-колледж[en]. Процитовано 20 ноября 2019.
  18. ↑ German soldiers of the Waffen-SS and the Reich Labor Service look on as a member of an Einsatzgruppe prepares to shoot a Ukrainian Jew kneeling on the edge of a mass grave filled with corpses. Мемориальный музей Холокоста. Архів оригіналу за 22 листопада 2019. Процитовано 20 ноября 2019.
  19. ↑ а б в г Denise Gee (16 марта 2017). «Photography describes everything and explains nothing». Южный методистский университет. Архів оригіналу за 9 березня 2022. Процитовано 20 ноября 2019.
  20. ↑ а б Glenn Patterson (25 октября 2014). A photograph seen once, long ago, haunted me – and taught me to distrust memor. The Guardian. Процитовано 20 ноября 2019.
  21. ↑ Mort Laitner (27 августа 2019). The Last Jew in Vinnitsa. On a T-shirt. I want to tell that man, as he kneels and waits to die: The Jews will never stop reminding the world what happened to him. The Times of Israel. Процитовано 20 ноября 2019.
  22. ↑ Daniel S. Mariaschin (17 сентября 2019). Stop trivializing the Holocaust. Fox News. Процитовано 20 ноября 2019.
  23. ↑ а б Рам Юдовин (27 января 2019). Последний еврей Винницы. Snob.ru. Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 20 ноября 2019.
  24. ↑ Sollberger et al., 2016, с. 238.
  25. ↑ Breitman, 1996, с. 314.
  26. ↑ Taegert, 2016, с. 74—75.
  27. ↑ Al Moss. Мемориальный музей Холокоста. Процитовано 20 ноября 2019.
  28. ↑ USC Shoah Foundation Institute testimony of Al Moss. Мемориальный музей Холокоста. Процитовано 20 ноября 2019.
  29. ↑ «Holocaust Shirts» Bearing Image Of Man Being Shot Into Mass Grave Sold On Amazon UK. Yeshiva World News[en]. 25 августа 2019. Процитовано 20 ноября 2019.
  30. ↑ Deborah R. Staines. Auschwitz and the camera // {{{Заголовок}}}. — Mortality. — Taylor and Francis / Association for the Study of Death and Society, 2002. — С. 13—32.
  31. ↑ Isabel Wollaston. The absent, the partial and the iconic in archival photographs of the Holocaust // {{{Заголовок}}}. — Jewish Culture and History. — University of Southampton / Taylor and Francis, 2012. — С. 439—462.
  32. ↑ Kelefa Sanneh (2 марта 2015). United Blood. How hardcore conquered New York. The New Yorker. Процитовано 20 ноября 2019.
  33. ↑ My Riot: Agnostic Front, Grit, Guts & Glory by Roger Miret. The Agnostic Front vocalist takes a trip down memory lane, in this exclusive look at his upcoming book. Kerrang!. 7 сентября 2017. Процитовано 20 ноября 2019.
  34. ↑ Amazon removes shirts with notorious photo of Nazi executing Jew. The Times of Israel. 24 августа 2019. Процитовано 20 ноября 2019.
  35. ↑ Daniel Sugarman (25 августа 2019). Amazon UK removes from sale items of clothing featuring infamous Holocaust picture. The Jewish Chronicle[en]. Процитовано 20 ноября 2019.
  36. ↑ Zachary Halaschak (26 августа 2019). Amazon stops selling shirt showing Nazi executing Jewish man. Washington Examiner. Процитовано 20 ноября 2019.

Література ред.

  • Забарко Б. М. Жизнь и смерть в эпоху Холокоста: свидетельства и документы. В 3-х тт.. — Киев: Видавництво «Дух і літера», 2007. — Т. 3. — 694 с. — ISBN 9663780401. (рус.)
  • Круглов А. И. Уничтожение еврейского населения Украины в 1941—1944 годах. Хроника событий. — Могилёв-Подольск: Могилёв-Подольская райтипография, 1997. — 98 с. (рус.)
  • Круглов А. И. Катастрофа украинского еврейства 1941—1944 гг.. — Харьков: Издательство «Каравелла», 2001. — 376 с. — ISBN 9665860798. (рус.)
  • Романовский Д., Зильберкланг Д. Участие евреев в борьбе с нацизмом и еврейское сопротивление. — Иерусалим: Национальный мемориал Катастрофы и героизма Яд Вашем, 2009. — Т. 1. — 240 с. — (Яд Вашем Исследования). — ISBN 9789653084346. (рус.)
  • Breitman R. Der Architekt der «Endlösung»: Himmler und die Vernichtung der europäischen Juden. — Wein & Zurich: Schöningh, 1996. — 348 p. — ISBN 9783506774972. (нем.)
  • Pellegrini R. J.[en]. Identities for Life and Death: Can We Save Us from Our Toxically Storied Selves?. — Bloomington: AuthorHouse, 2010. — 740 p. — ISBN 9781452052083. (англ.)
  • Sollberger D., Böning J., Boehlke E., Schindler G. Das Geheimnis: Psychologische, psychopathologische und künstlerische Ausdrucksformen im Spektrum zwischen Verheimlichen und Geheimnisvollem. — Berlin: Frank & Timme GmbH, 2016. — 388 p. — ISBN 9783732903016. (нем.)
  • Taegert J. J. Die Kima und ihr Lutz 1909—1945 II: Auf dich traut meine Seele: Die Eisenbahnlogistik für Hitlers Feldzüge des Schreckens und das Los der Kriegskinder. — Norderstedt: BoD — Books on Demand, 2016. — 308 p. — ISBN 9783743105652. (нем.)
  • Vinokurova, F. A. The Holocaust in Vinnitsa Oblast // Jewish Roots in Ukraine and Moldova: Pages from the Past and Archival Inventories / Weiner M.[en]. — Secaucus: Miriam Weiner Routes to Roots Foundation, 1999. — P. 332—335. — 600 p. — ISBN 9780965650816. (англ.)

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Останній_єврей_Вінниці&oldid=41825086