Осиново (Красночетайський район)

населений пункт у Росії

Оси́ново (рос. Осиново, чув. Ирчкасси) — присілок у Чувашії Російської Федерації, у складі Пандіковського сільського поселення Красночетайського району.

присілок Осиново
рос. Осиново
чув. Ирчкасси
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Чувашія
Муніципальний район Красночетайський район
Поселення Пандіковське сільське поселення
Код ЗКАТУ: 97226835005
Код ЗКТМО: 97626435121
Основні дані
Населення 108 осіб (2010[1])
Поштовий індекс 429044
Географічні координати: 55°44′47″ пн. ш. 46°08′35″ сх. д. / 55.74638889002777375° пн. ш. 46.14305556002777564° сх. д. / 55.74638889002777375; 46.14305556002777564Координати: 55°44′47″ пн. ш. 46°08′35″ сх. д. / 55.74638889002777375° пн. ш. 46.14305556002777564° сх. д. / 55.74638889002777375; 46.14305556002777564
Часовий пояс UTC+3 (UTC+4)
Мапа
Осиново (Росія)
Осиново
Осиново

Осиново (Чувашія)
Осиново
Осиново

Мапа

Населення — 108 осіб (2010; 125 в 2002, 235 в 1979, 301 в 1939, 277 в 1927, 140 в 1897, 135 в 1870).

Національний склад (2002):

Історія ред.

Історичні назви — Осинова, Осиновка, Ірчкаси, Ірчеккаси. До 1835 року селяни мали статус державних, до 1863 року — удільних, займались землеробством, тваринництвом, виробництвом взуття та одягу. 1931 року створено колгосп «Завіти Ілліча». До 1920 року присілок входив до складу Курмиської та Пандіковської волостей Курмиського повіту (у період 18351863 років — у складі Курмиського удільного приказу), до 1927 року — Пандіковської та Красночетаївської волостей Ядринського повітів. З переходом на райони 1927 року — спочатку у складі Красночетайського, у період 19621965 років — у складі Шумерлинського, після чого знову переданий до складу Красночетайського району.

Господарство ред.

У селі діє магазин.

Примітки ред.

  1. Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, населённых пунктов Чувашской Республики (рос.). Архів оригіналу за 27 липня 2021. Процитовано 23 березня 2015.

Посилання ред.