Оршанський монастир

колишній монастир оо. василіян в м. Орша (Білорусь)

Монастир василіян — пам'ятка архітектури пізнього бароко в місті Орша, Вітебської області Білорусі. Розташований за адресою Музейний провулок, 12, на правому березі річки Оршиця.

Оршанський монастир

54°30′42″ пн. ш. 30°25′06″ сх. д. / 54.5118639° пн. ш. 30.4185333° сх. д. / 54.5118639; 30.4185333
Статус не існує
Статус спадщини Державний список історико-культурних цінностей Республіки Білорусь
Країна  Білорусь
Розташування м. Орша, Вітебська область
Конфесія Руська Унійна Церква, РПЦ
Орденська приналежність Василіяни
Архітектурний стиль бароко
Засновано 1758
Стан руїни
Оршанський монастир. Карта розташування: Білорусь
Оршанський монастир
Оршанський монастир (Білорусь)
Мапа

CMNS: Оршанський монастир у Вікісховищі

Ансамбль складався з церкви Покрови Матері Божої (1758—1774, не збереглася) і прибудованого до неї житлового корпусу.

Історія ред.

 
Василіянський монастир в Орші. Фото поч. ХХ ст.
 
Монастир у 1943 році

Монастир був заснований у 1642 році унійним митрополитом Антонієм Селявою. Спочатку будівлі були дерев'яні[1]. В 1758—1774 роках на кошти пеліканського старости Йосифа Лепковского[2] і за згодою його брата ротмістра Михайла на місці старих будівель зведено двоповерховий житловий корпус і церква в честь Покрови Матері Божої[1]. Опісля засновник вступив до Василіянського Чину і прийняв ім'я Йосиф, у 1771 році став смоленським архієпископом і після смерті в 1778 році був похований у монастирі[2].

В описі з 1798 року є відомості про кам'яний монастир з церквою Покрови Пресвятої Богородиці. Житловий корпус — двоповерховий, мав два крила, при чому одна частина не завершена. Територія монастиря була обгороджена кам'яним муром[1].

У 1832 році василіянський комплекс переданий православному чоловічому Покровському монастиреві[1]. Житлові приміщення зайняло духовне училище. Церква була перебудована і набула рис класицизму[1]. В 1850-тих роках над середохрестям побудований високий дерев'яний барабан з куполом[1][2]. Зроблено новий іконостас[1].

8 червня 1905 року буревій зніс дерев'яний купол із середохрестя. У 1930-ті роки комплекс був переданий краєзнавчому музеєві[1].

У 1967[1] році церкву висадили у повітря. Монастирський корпус використовувався під житло.

Архітектура ред.

 
Вівтарна частина храму

Монастир складався з об'єднаних в єдиний асиметричний архітектурний комплекс церкви Покрова Божої Матері і житлового корпусу.

Церква була тринавною хрестово-купольною двобанною базилікою. Над середохрестям був зведений високий дерев'яний барабан з куполом. Мала кам'яні вівтарі на честь Покрови Богородиці, Розп'яття Господа Ісуса Христа і великомученика Василія[2].

Монастирський корпус вирішений Г-подібним у плані двоповерховим на високому напівпідвальному поверсі будинком під вальмовим дахом. Стіни метрової товщини краповані шаруватими пілястрами і рустованими лопатками, розчленовані позбавленими одвірків прямокутними віконними прорізами і нішами-блендами між ними. Обидва поверхи мають галерейне планування. У південно-східній частині розташована сходова клітка і зал-трапезна. Решта приміщень площею до 36 м² відводилися для житла і роботи. Сильні стіни товщиною 1 м полегшені нішами. Перекриття 1-го поверху — хрестові склепіння, 2-го — плоска балочна стеля, напівпідвального поверху — циліндричні склепіння з розпалубками.

Примітки ред.

  1. а б в г д е ж и к Дзяржаўны спіс гісторыка-культурных каштоўнасцей Рэспублікі Беларусь: [Даведнік] / Склад. В. Я. Абламскі, І. М. Чарняўскі, Ю. А. Барысюк — Мн.: БЕЛТА, 2009. — 684 С.
  2. а б в г Электронная энцыклапедыя "Вялікае Княства Літоўскае" - Articles Main. vkl.by. Архів оригіналу за 23 березня 2016. Процитовано 17 березня 2016.

Література ред.

  • Аршанскі манастыр базыльян. Беларуская энцыклапедыя: в 18 т. Т. 1: А — Аршын // Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш.  — Мінск: БелЭн., 1996. ISBN 985-11-0036-6.
  • Габрусь Т. В. Мураваныя харалы: Сакральная архітэктура беларускага барока // Т. В. Габрусь. Мінск: Ураджай, 2001. — 287 С.: іл. ISBN 985-04-0499-X.
  • Giżycki Jan Marek. Bazyliańskie klasztory unickie w obrębie prowincji białoruskiej // Przewodnik Naukowy i Literacki. — T. 35: 1907. — S. 182—185.

Посилання ред.