Вікіпедія

Онуфрій (Легкий)

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Онуфрій.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Легкий.

Митрополит Онуфрій (справжнє ім'я Олег Володимирович Легкий; 27 березня 1970, Ходорів, Львівська область) — архієрей УПЦ, митрополит Харківський і Богодухівський (УПЦ).

Онуфрій (Легкий)
Митрополит Онуфрій на Харківському соборі 2014 року.
Митрополит Харківський і Богодухівський
з 8 травня 2012
Церква: УПЦ
Попередник: Никодим (Руснак)
архієпископ Ізюмський, вікарій Харківської єпархії (до 20 травня 2007 — єпископ )
22 квітня 2000 — 8 травня 2011
Церква: УПЦ
Попередник: вікаріатство засновано
Наступник: Єлисей (Іванов)
 
Альма-матер: Київська духовна академія
Науковий ступінь: доктор богослов'я
Діяльність: священник
Тезоіменитство: 28 липня
Ім'я при народженні: Олег Володимирович Легкий
Народження: 27 березня 1970
Ходорів, Жидачівський район, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Священство: 4 жовтня 1992
Чернецтво: 20 квітня 2000
Єп. хіротонія: 22 квітня 2000

Нагороди:

Біографія ред.

Народився 27 березня 1970 в Ходорові в сім'ї священника Володимира Легкого.

У 1986 закінчив музичну школу за класом фортепіано, у 1987 - середню школу і почав працювати експедитором у Львівському єпархіальному управлінні РПЦ.

У вересні 1989 переїхав зі Львова до Харкова разом із митрополитом Никодимом (Руснаком), а в жовтні почав працювати в Харківському єпархіальному управлінні РПЦ на тій самій посаді.

28 серпня 1990 висвячений митрополитом Харківським і Богодухівським Никодимом (Руснаком) у диякона. 4 жовтня 1992 висвячений у сан ієрея. У 1993 закінчив Одеську духовну семінарію. У цьому ж році возведений у сан протоієрея. У 1998 закінчив Київську духовну академію РПЦвУ (УПЦМП).

Керував будівництвом храму-пам'ятника на честь 2000-річчя Різдва Христового в Харкові.

17 квітня 2000 постановою синоду РПЦвУ (УПЦМП) створено Ізюмське вікаріатство Харківської єпархії УПЦМП.

20 квітня 2000 року в храмі прп. Феодосія Печерського Києво-Печерської Лаври пострижений у чернецтво з ім'ям Онуфрій, на честь священномученика Онуфрія (Гагалюка). 21 квітня 2000 року Володимиром Сабоданом возведений у сан архімандрита, наречений в єпископа Ізюмського, вікарія Харківської єпархії УПЦМП.

22 квітня 2000 в трапезному храмі Києво-Печерської Лаври хіротонізований у сан єпископа. 8 липня 2003 у Християнській богословській академії у Варшаві захистив магістерську дисертацію «Харківська єпархія (1850—1992 рр.). Історико-канонічне дослідження».

2003 року отримав обов'язки намісника Свято-Покровського чоловічого монастиря РПЦву (УПЦ МП) в Харкові. У 2004 став член-кореспондентом Міжнародної кадрової академії.

20 травня 2007 возведений у сан архієпископа митрополитом Київським РПЦвУ Володимиром (Сабоданом).

20 червня 2008 отримав звання почесного громадянина міста Харкова[1]. 27 листопада 2009 отримав учений ступінь почесного доктора Харківського національного університету внутрішніх справ.

16 вересня 2011 призначений тимчасовим керуючим Харківською єпархією РПЦвУ[2].

8 травня 2012 рішенням синоду РПЦвУ (УПЦМП) призначений архієпископом Харківським і Богодухівським[3].

20 липня 2012 рішенням синоду РПЦвУ (УПЦМП) призначений ректором Харківської духовної семінарії.[4].

25 серпня 2012 рішенням синоду РПЦвУ (УПЦМП) затверджений на посаді настоятеля Свято-Покровського чоловічого монастиря в Харкові[5].

23 листопада 2013 року возведений у сан митрополита.

22 листопада 2020 року освятив храм РПЦвУ (УПЦ МП) у Харкові.[6]

Нагороди ред.

Церковні ред.

Російська православна церква ред.

  • Орден преподобного Сергія Радонезького II ступеня
  • Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира III ступеня
  • Орден святого благовірного князя Данила Московського III ступеня

РПЦвУ ред.

Нагороди інших помісних церков ред.

Світські ред.

Державні ред.

  • Орден «За заслуги» II ступеня (2 жовтня 2009 року) — за вагомий особистий внесок у розвиток духовності в Україні, багаторічну плідну церковну діяльність та з нагоди 210-річчя заснування Харківської єпархії Української православної церкви[7].
  • Орден «За заслуги» III ступеня (30 вересня 1999) — за вагомий особистий внесок в утвердження ідей милосердя і злагоди в суспільстві та з нагоди 200-річчя Харківської єпархії[8].
  • Відзнака Президента України — Ювілейна медаль «20 років незалежності України» (19 серпня 2011 року)[9].
  • Почесна грамота Кабінету Міністрів України (9 листопада 2001) — за вагомий особистий внесок у духовне відродження України, активну благодійну діяльність, утвердження ідей милосердя і злагоди в суспільстві[10]
  • Відзнака МВС України «За сприяння органам внутрішніх справ України» (14 жовтня 2009 року)
  • Почесна грамота Харківської міської ради (23 січня 2008 року[11]

Інші ред.

  • «За заслуги» I ступеня Академії пожежної безпеки (17 жовтня 2003)
  • Ювілейна відзнака «15 РОКІВ Інституту підготовки юридичних кадрів для служби безпеки України Національної Юридичної академії України імені Ярослава Мудрого» (22 серпня 2009)

Родина ред.

Має брата Яромира Легкого, який працює секретарем-референтом Харківського єпархіального управління та у 2010 році був обраний депутатом Харківської міської ради VI скликання. Його полісмени неодноразово зупиняли на його автівці у стані сп'яніння. Щодо нього виносилися судові ухвали: накладання штрафу та позбавлення прав за кермування у нетверезому стані. У січні 2021 року, будучи в нетверезому стані, спровокував у Харкові ДТП з потерпілими.[12][13][14]

Примітки ред.

  1. ↑ Почетные харьковчане — Официальный сайт Харьковского городского совета, городского головы, исполнительного комитета(рос.). Архів оригіналу за 15 листопада 2011. Процитовано 8 вересня 2012.
  2. ↑ Термінова Телеграма Блаженнішого Митрополита Володимира з приводу кончини митрополита Никодима.
  3. ↑ Журнали засідання Священного Синоду УПЦ від 8 травня 2012 року, Журнал № 45
  4. ↑ Журнали засідання Священного Синоду УПЦ від 20 липня 2012 року // Журнал № 62.
  5. ↑ Журнали засідання Священного Синоду УПЦ від 25 серпня 2012 року , Журнал № 83
  6. ↑ Митрополит Онуфрій звершив Велике освячення храму на честь Преображення Господнього в Харкові. Українська Православна Церква (uk-UA) . 23 листопада 2020. Процитовано 24 листопада 2020.
  7. ↑ Указ Президента України № 794/2009 від 2 жовтня 2009 року «Про відзначення державними нагороди України релігійних діячів Харківської єпархії Української православної церкви»
  8. ↑ Указ Президента України № 1255/99 від 30 вересня 1999 року «Про нагородження відзнакою Президента України — орденом» За заслуги""
  9. ↑ Указ Президента України № 822/2011 від 19 серпня 2011 року «Про нагородження відзнакою Президента України? ювілейною медаллю „20 РОКІВ НЕЗАЛЕЖНОСТІ України“»
  10. ↑ Постанова КМУ від 9 листопада 2001 р. N 1469 «Про нагородження Легкого О. В. Почесний грамотою Кабінету Міністрів України»"
  11. ↑ Рішенням ХІ сесії Харківської міської ради 5 скликання від 21.02.07г. № 48/07 встановлено особливу відзнаку за заслуги перед територіальною громадою міста Харкова — Почесну грамоту Харківської міської ради[недоступне посилання з квітня 2019]
  12. ↑ Алексей Басакин (9 серпня 2017). Неуязвимый: брата митрополита пять раз обвиняли в пьяной езде, но не лишили прав. NewsRoom Kharkiv. Процитовано 18 січня 2021. (рос.)
  13. ↑ Брата митрополита Онуфрия остановили пьяным за рулем в седьмой раз. Kharkiv Today. 3 січня 2018. Процитовано 18 січня 2021. (рос.)
  14. ↑ Алексей Басакин (18 січня 2021). Пьяный брат харьковского митрополита попал в ДТП с двумя пострадавшими. NewsRoom Kharkiv. Процитовано 18 січня 2021. (рос.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Онуфрій_(Легкий)&oldid=40379612