Онищук Олег Петрович
Олег Петрович Онищук[1] (нар. 12 серпня 1961 — пом. 31 жовтня 1987) — Герой Радянського Союзу,[2] військовий, заступник командира роти одного з підрозділів «Спецназу» 40-ї армії Червонопрапорного Туркестанського військового округу (обмежений контингент радянських військ в Демократичній Республіці Афганістан), старший лейтенант.
| Олег Петрович Онищук | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 | |||||
| Народився |
12 серпня 1961 Путринці, Ізяславський район, Хмельницька область, Українська РСР,  СРСР | ||||
| Помер |
31 жовтня 1987 (26 років) кишлак Дурі, провінція Забуль, .svg){kind=small} Демократична Республіка Афганістан·загинув у бою | ||||
| Країна |
СРСР | ||||
| Національність | українець | ||||
| Діяльність | військовий | ||||
| Alma mater | Київське вище загальновійськове командне училище | ||||
| Учасник | Війна в Афганістані 1979—1989 | ||||
| Посада | заст. командира роти СПН, 40А | ||||
| Військове звання |
 Старший лейтенант | ||||
| У шлюбі з | Онищук Галина Степанівна | ||||
| Діти | дочки Світлана і Наталія | ||||
| Нагороди |
| ||||
Біографія ред.
Народився в робітничій сім'ї у селі Путринці Ізяславського району, Хмельницької області, Українська РСР. Українець. 1978 року закінчив Ізяславську середню школу № 5.
В армії з 1978 року. 1982 року закінчив Київське вище загальновійськове командне училище імені М. В. Фрунзе. Служив у Забайкальському, Туркестанському військових округах на посаді командира взводу, з квітня 1987 року — в складі «обмеженого контингенту» радянських військ в Афганістані на посаді заступника командира роти брав участь у війні в Афганістані.
За півроку перебування в Афганістані Олег Онищук вже мав в активі десять бойових операцій по знищенню ворожих караванів зі зброєю і стійку репутацію везучого.
28 жовтня 1987 року командуванню стало відомо про рух каравану моджахедів із Пакистану. Для його знищення було виділено групу з 16 розвідників-десантників під керівництвом старшого лейтенанта Онищука О. П. Група секретно здійснила в горах стрімкий марш у район міста Шахджой (170 км від Кандагара). 30 жовтня було перехоплено передовий загін зі зброєю. Але вночі група Онищука була оточена. Вранці десантники вступили в нерівний бій. Ворог відкрив по них масивний вогонь з кулеметів, безвідкатних гармат, мінометів. Один за одним гинули бойові побратими. Коли у них скінчилися патрони, в хід пішли гранати. Останню Олег залишив для себе.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 травня 1988 року старшому лейтенанту посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Нагороджений орденом Леніна, орденом Червоного Прапора, медаллю «За бойові заслуги».
Похований у місті Ізяславі Хмельницької області.
Вшанування пам'яті ред.
- Матеріали про старшого лейтенанта О. П. Онищука і його речі зберігаються в реліквійній експозиції «Трагедія і доблесть Афгану» Меморіального комплексу «Національний музей історії України у Другій світовій війні»
- З 1998 року у місті Києві проводяться щорічні змагання зі спортивного орієнтування, присвячені пам'яті Героя Радянського Союзу Олега Онищука.[3]
- Військово-історичний музей Героя Радянського Союзу О. П. Онищука в м. Ізяславі
- пам'ятний знак в школі, де він навчався (листопад 2015)[4]
Примітки ред.
- ↑ Патронімічні українські прізвища. Архів оригіналу за 7 травня 2013. Процитовано 17 жовтня 2012.
- ↑ Електронна бібліотека — «Люди та Книги»: Онищук Олег Петрович [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Офіційний сайт змагань зі спортивного орієнтування, пам'яті Героя Радянського Союзу Олега Онищука. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 22 серпня 2012.
- ↑ В Ізяславі відкрили меморіальну дошку воїну-інтернаціоналісту
Посилання ред.
- Проект «УКРАЇНЦІ В СВІТІ»
- Сайт проекту «Герои Страны»: Онищук Олег Петрович [Архівовано 27 лютого 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
- Із циклу: «Афганці» — Герої Радянського Союзу": Онищук Олег Петрович [Архівовано 5 березня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- Українська Спілка ветеранів Афганістану. На честь Героя — Олега Онищука [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]