Ольбрахт Радзивілл (1558—1592)
Ольбрахт Радзивілл (пол. Albrecht Radziwiłł; 8 березня 1558 — 13 червня 1592[1]) — державний, військовий і політичний діяч Великого князівства Литовського в Речі Посполитій. Представник княжого роду Радзивіллів гербу Труби. Перший ординат на Клецьку.
| Ольбрахт Радзивілл | |
|---|---|
| пол. Albrecht Radziwiłł | |
 | |
| Народився |
8 березня 1558 Лукішки, тепер Вільнюс |
| Помер |
13 червня 1592 (34 роки) Краків |
| Поховання | Вільнюс |
| Підданство | |
| Національність | литвин |
| Діяльність | політик, староста |
| Титул | князь |
| Посада | ординат, маршалок, староста |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Радзивілли |
| Батько | Миколай Радзивілл «Чорний» |
| Мати | Ельжбета Шидловецька |
| Брати, сестри | Христина Радзивілл, Станіслав Радзивілл, Миколай Кшиштоф Радзивілл (Сирітка), Юрій Радзивілл і Elżbieta Radziwiłłd |
| У шлюбі з | Ганна Кеттлер |
| Діти | Ганна, Катерина, Барбара, Ян-Ольбрахт |
 герб Труби | |
Біографія ред.
Син Миколая Радзивілла «Чорного» та його дружини Ельжбети Шидловецької, брат Станіслава, кардинала Юрія та Миколи Христофора «Сирітки» Радзивіллів.
В дитинстві перебував під опікою стрия Миколи «Рудого». Початкову освіту здобув під керівництвом педагогів-кальвіністів у Несвіжі. Після переходу під опіку старшого брата Миколи «Сирітки» був ним зі значним оршаком висланий для навчання за кордон. Разом з братами Юрієм та Станіславом записався для навчання в університеті Липська 1570 р. Навчався 3 роки, у 1571—1572 р. записався як поляк. В лютому 1573 познайомились з гугенотом Жаном де Пуа де Сешелем — агентом французького двору, який збирався до Польщі агітувати серед шляхти різних визнань за кандидатуру Генріха Валуа. Під впливом брата Миколи «Сирітки» разом з братами Юрієм, Станіславом у Вільному перед Пасхою 1574 р. перейшли на католицизм, склавши обітницю Пйотру Скарзі.[2]
Через епідемію в Кракові в 2-й половині 1591 р. перебував біля короля у Вісьліці, Яновці. Разом з кількома сенаторами підписав у Яновці лист до шляхти, в якому осторожно вказувалось на нелегальність з'їздів шляхти в Хмільнику та Радомі.[3]
Брав участь в перемовинах щодо одруження короля з Анною Габсбург (була горбатою) з цісарем у Празі (виїхав з Кракова 21 лютого 1592, підписав 17 квітня уклад про весілля). Замість короля був присутнім на церемонії зашлюбин 3 травня в базиліці св. Августина у Відні. Потім супроводжував дружину короля до Кракова. 30-31 травня брав участь в урочистій церемонії шлюбу королівської пари та коронації Анни Австріячки. За ці заслуги отримав від короля державлення у Віштині (Ковенський повіт, 25 травня 1592) в доживоття.
Невдовзі після повернення з Відня захворів та помер у Кракові. Єзуїти (П.Скарґа, Велевіцкі) підозрювали, що причиною смерті була якась «алхімічна наливка», яку дав випити аріянин, краківський підкоморій Станіслав Ціковскі. За останньою волею О.Радзивілла, тіло було перевезене до Вільного, було поховане в єзуїтському костелі св. Яна 17 (26) січня 1593 р.[4]
Посади ред.
Староста ковенський, румборський,[1] луцький, маршалок народовий литовський (від 1579), маршалок великий литовський (від 1586), перший ординат в Клецьку з 1586 р.,[1] Олиці та Несвіжі.
Сім'я ред.
- Дружина (∞ 12 січня 1586): Анна Кеттлер (1567–1617) — донька Готтгарда Кеттлера, герцога Курляндії і Семигалії.
- Діти:
- Ян-Ольбрахт Радзивілл (1591–1626) — литовський князь, 2-й ординат Клецький[5].
- Доньки:
- Анна Радзивіл — померла до досягнення повноліття.
- Катерина Радзивілл — померла до досягнення повноліття.
- Барбара Радзивіл (1590–1614) ∞ Миколай Кішка (?—1644), воєвода дерптський.
Меценат ред.
- мурований парафіяльний костел, шпиталь для убогих у Клецьку (1590 р.)
- орган, великий (ймовірно, головний) вівтар (костел єзуїтів у Вільному)
- дерев'яні костели св. Юрія в Суботниках, в Лаздунах (філіяльний для парафії в Суботниках)
Примітки ред.
Джерела ред.
- Lulewicz H. Radziwiłł Albrycht h. Trąby (1558—1592) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — T. XXX/1, zeszyt 124. — 1—192 s. — S. 135—140. (пол.)