Окуневський Теофіл Іполитович
Теофіль Окуневський[1] (пол. Teofil Okuniewski, 7 грудня 1858, Яворів (сучасного Косівського району)/Радівці[2] — 19 липня 1937, Городенка[2]) — український юрист, адвокат, дипломат, громадський і політичний діяч.
| д-р Теофіл Окуневський | |
|---|---|
 | |
| Посол до Австрійського парламенту | |
| 27.03.1897 — 07.09.1900 | |
| Посол до Австрійського парламенту | |
| 17.06.1907 — 12.11.1918 | |
| Посол до Галицького сейму | |
| 1889 — 1901 | |
| Попередник | Евгеніуш Кучковський |
| Наступник | Роман Пузина |
| Посол до Галицького сейму | |
| 1913 — 1914 | |
| Попередник | Тадеуш Ценський |
| член ради Городенківського повіту | |
| 1894 — 1902 | |
| Народився |
7 грудня 1858 с. Яворів / Радівці |
| Помер |
19 липня 1937 (78 років) м. Городенка |
| Відомий як | правник, адвокат, дипломат, громадський і політичний діяч |
| Країна |
 Австрійська імперія → .svg){kind=small} Австро-Угорщина →  ЗУНР.svg){kind=small} II Польська Республіка |
| Національність | українець |
| Alma mater | Віденський університет |
| Політична партія | Українська радикальна партія |
| Рід Окуневські | |
| Батько | о. Іполит Окуневський |
| Рідня | Озаркевич Іван (вуй) |
| Брати | Окуневський Ярослав, Окуневська Ольга |
| Професія | правник |
| Звання | доктор права |
| Релігія | греко-католик |
 Роботи у Вікіджерелах | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Життєпис ред.
Син греко-католицького священника о. Іполита Окуневського. Брат Ярослава Окуневського.
У 1869–1877 рр. навчався в Коломийській гімназії, в 1877–1881 рр. — на правничому факультеті Віденського університету, тут же в 1883 р. отримав звання доктора права.[3] Від 1885 року кандидат адвокатури у Станиславові, у 1890 році відкрив власну адвокатську канцелярію в Городенці[4] (пізніше в ній працював молодий Лев Бачинський).
На початку липня 1889 р. обраний послом Галицького крайового сейму від IV курії в 11-у Коломийському виборчому окрузі (як представник народовців). Мандат здобув без особливих труднощів (набрав 96 голосів, суперник — князь Пузина — 70), застосувавши тактику безпосереднього спілкування з виборцями на вічах, під час переїздів чи піших переходів від одного населеного пункту до іншого). В сеймі вступив до русько-українського парламентського клубу під проводом Юліяна Романчука.
У 1889 році з причини політичної суперечки в Сеймі прийняв виклик на поєдинок польського депутата Томіслава Розвадовского, перемігши його.[4]
Заснував, очолив філію товариства «Просвіта»; ініціатор, один з фундаторів гімназії товариства «Рідна школа» в Городенці. Його обирали депутатом Городенківської повітової ради, міським головою (бурґомістром) Городенки з 1898 року (ц.-к. Намісництво не допускало до урядування).[4] 1899 р. один із засновників УНДП. Євген Олесницький був захисником Теофіла Окуневського на коломийському процесі щодо «зневаги намісника Казімежа Фелікса Бадені».
Посол:
- парламенту — Австрії
- Галицького сейму —
- VI–VII каденції (1889–1901) від 11 округу (Коломийський повіт)
- X каденція (1913–1914) від 7 округу (Заліщицький повіт).
Під час Першої світової війни заарештований російською окупаційною владою, ув'язнення відбував у Чорткові. Впродовж 1915–1917 років працював у Києві. 1917–1918 років працював начальником повітового суду в Городенці.[4]
У період ЗУНР — комісар Городенківського повіту, член президії Національної Ради ЗУНР.
Цікаво, що ред.
Видана Михайлом Павликом «Переписка Михайла Драгоманова з доктором Теофілем Окуневським» (Львів, 1905) є одним з основних джерел історії українського національного руху наприкінці ХІХ ст.[4]
Корнило Устиянович написав його портрет.[5]
Примітки ред.
- ↑ У сучасних джерелах із невідомих причин переважає варіант імені Теофіл.
- ↑ а б Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 164.
- ↑ а б Franz Adlgasser. Kurzbiografie Okunewskij (Okunevs‘kyj), Teofil Dr. iur. [Архівовано 21 січня 2021 у Wayback Machine.] на сайті Parlament Österreich Republik. Parlamentarier 1848—1918.(нім.)
- ↑ а б в г д Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 165.
- ↑ Жеплинська О. Корнило Устиянович. Портрет Теофіла Окуневського [Архівовано 14 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Вісник Львівського університету. Серія: Мистецтвознавство. — 2008. — Вип. 8. — С. 110—112.
Джерела та література ред.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Окуневський Теофіль // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1201-1202. — 1000 екз.
- Каляндрук Т. Б. «Український парламентар викликав на дуель політичного противника».
- Мельник В. М. Діяльність Теофіла та Ярослава Окуневських у віденській «Січі» // Схід. — 2009. — № 9 (100), грудень. — С. 50—54.
- Мельник В. М. Теофіл Окуневський — посол до Галицького сейму (1889—1900 рр.)
- Окуневський Теофіл // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К. : Ін-т історії України НАН України, 2016. — С. 37-38.
- Чорновол І. Окуневський Теофіл [Архівовано 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 560. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — 228 с., іл. — (Львівська сотня).
Посилання ред.
- Світлина Т.Окуневського
- Ярослав Окуневський [Архівовано 16 липня 2015 у Wayback Machine.]
- Інформація про місця пам'яті Української революції 1917—1921 рр. м. Івано-Франківськ [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.]
