Облога Видини — битва під час Другої балканської війни, події якої відбувались з 25 по 31 липня 1913, між болгарською та сербською армією.

Облога Видини
Друга Балканська війна
Генерал Крісто Марінов (третій з ліва) обговорює захист міста з офіцерами на оборонній позиції
Генерал Крісто Марінов (третій з ліва) обговорює захист міста з офіцерами на оборонній позиції

Генерал Крісто Марінов (третій з ліва) обговорює захист міста з офіцерами на оборонній позиції
Координати: 44°00′ пн. ш. 22°51′ сх. д. / 44.000° пн. ш. 22.850° сх. д. / 44.000; 22.850
Дата: 25-31 липня 1913
Місце: Видин, Болгарське царство
Результат: Зняття облоги після підписання Бухарестського мирного договору
Сторони
Третє Болгарське царство Третє Болгарське царство Королівство Сербія Королівство Сербія
Командувачі
Крісто Марінов Вукоман Арачич
Військові сили
4200 солдат, 16 гармат 8500 солдат, 54 гармат
Втрати
84 вбитих і поранених невідомо

Причини битви ред.

Між 5–8 липня 1 Болгарська Армія успішно проводила наступальні дії в глиб територій Сербії, у долині річки Тимок, але неочікуваний вступ Румунії до війни та невдачі на грецькому фронті змусило командування перенести більшу частину сил у район Македонії. Напад румунських сил привів до бунту 9 дивізії піхоти, під час відступу через місто Фердінанд (сьогодні Монтана), після чого вони здалися румунам. У результаті, для протистояння 2 Сербській Армії залишилось лише 7 піхотних рот та невелика кількість ополченців, шістнадцять застарілих артилерійських одиниць та, у загальному, 5 730 осіб. 21 липня 1 Тимоцька дивізія підійшла до гарнізону міста Белоградчик, невелика частина болгарських солдат, яким вдалось вижити, відступили до Видини. Наступного дня місто захопили серби. Одночасно серби блокували всі сухопутні з'єднання з Видином із рештою Болгарії, після чого розпочали наступ на Видин. Близько села Бела Рада відбулась кривава сутичка між наступаючим Сербським військом та групою болгарський розвідників.

Облога міста ред.

25 липня, Сербська Тимоцька армія (16-21 дивізій, 54 гармат у тому числі гаубиць) під командуванням п-к. Вукоман Арачіч оточили місто. Місто боронили 1 200 солдат регулярних військ, 3 000 ополченців та 16 гармат, у більшості застарілих та з не великою кількістю боєприпасів. Командувачем оборони був генерал Крісто Марінов. 27 липня серби почали обстрілювати місто і фортецю, котра оточувала місто. Триденний обстріл не був занадто ефективним і не завдав великих втрат серед солдат та цивільного населення.

Штурм фортеці ред.

Ввечері 30 липня, після закінчення обстрілів артилерії сербська піхота напала на західній сектор оборони (між Новоселцями та Смирданом). Того вечора дві атаки сербів було відбито болгарами з допомогою артилерії та кулеметів. Наводнені поля на південній ділянці оборони міста дозволили захисникам перекинути частину військ на центральний напрямок атаки сербів. 31 липня серби атакували з півночі, але атаку було відбито. На контратаку вирушили добровольці з Русе. Коли до Видина дійшла інформація про підписання Бухарестського мирного договору обидві сторони зупинили вогонь, а сербські війська відступили.

Джерела ред.

  • Hall Richard The Balkan Wars, 1912-1913: Prelude to the First World War– Routledge, 2000 р.
  • Hristow Atanas Исторически преглед на войната на България срещу всички балкански държави 1913 г. Печатница на армейския военно-издателски фонд – Софія 1946, сторінки 180-188