Обичайка

Обича́йка — бічна стінка сит, решіт, деяких музичних інструментів, до якої кріпляться перетинки. Зазвичай має форму широкого плаского обруча (обода)^[1]^[2]. Слово «обичайка» походить, здогадно, від дієслова «обвивати» (*ob-věk)^[3]^[4].

Види обичайок ред.

Обичайка жорна, Бразилія

Обичайка сита (решета) — широкий плаский обід або короткий широкий циліндр, на якому кріпиться сітка. У старовину робилася з лика, бересту, зараз частіше матеріалом для неї слугує пластик або метал.
Обичайка жорна — кільце навколо жорна на млинах. У старовину її виготовляли з лубу, потім з дощок, пізніше — з металу. Обичайки також наявні на сучасних борошномельних і лущильно-шліфовальних машинах, які являють собою перфоровані циліндри, що оточують робочі елементи^[5].
Обичайка струнних музичних інструментів — бічна частина корпуса (гнута або складена) гітар та інструментів скрипкової родини. Обичайка гітар складається з двох частин (правої і лівої), в інструментів скрипкової родини — з 6 частин (2 верхніх, 2 середніх та 2 нижніх). Обичайки робляться зазвичай з тонких платівок того ж дерева, що й нижні деки (найчастіше за все клен, іноді тополя, груша та ін.), і вигинаються за їхньою формою. Приклеюються до крайок дек з внутрішнього боку і закріпляються за допомогою так званих клоців (дерев'яних цурок). Для збільшення площі прикріплення обичайки потовщуються так званими контробичайками — вузькими, часто вільховими планками (обручиками), які наклеюються згори та знизу обичайки на всьому її протязі. У контрабасів часто робляться і зовнішні контробичайки. На деяких старовинних музичних інструментах обичайки прикрашено живописом та інкрустацією (інтарсією)^[6].
Обичайка барабана — основа барабана, яка частіше має назву «ка́дло» (від пол. kadło)^[7]. Дерев'яний, пластиковий або металевий циліндр, на який натягаються мембрани (перетинки). На деяких видах барабанів кадло роблять з цілого стовбура дерева.

Інші значення ред.

Обичайкою також зоветься заготовка (без днища) котлів, баків, резервуарів тощо. Являє собою циліндричний або конічний барабан, який вигинають зі сталевого листа, краї з'єднують вальцюванням, розкачуванням або згинанням^[8].