Ніна Всеволодівна Федорофф (англ. Nina Fedoroff; нар. 9 квітня 1942, Клівленд, США) — відома американська учена — біолог російського походження, фізіолог рослин, генетик, молекулярний біолог, біотехнолог. Професор Університету штату Пенсільванія, член НАН США. Нагороджена Національною науковою медаллю (2006). Обіймала посаду радника з наукових питань державного секретаря США[12].

Ніна Федорофф
Народилася 1942[1][2][3]
Клівленд, Огайо, США
Країна  США
Діяльність викладачка університету, генетик
Alma mater Сиракузький університетd
Рокфеллерівський університет (1972)[4]
Fayetteville–Manlius High Schoold
Заклад Каліфорнійський університет в Лос-Анджелесі
Університет Джонса Гопкінса
Університет штату Пенсильванія[5]
Інститут Санта-Фе[6]
Науково-технологічний університет імені короля Абдалли
Науково-технологічний університет імені короля Абдалли[7]
Інститут Карнегі[8]
UCLA Division of Life Sciencesd[9]
Науковий керівник Norton Zinderd
Відомі учні Alaa I. Ragabd
Аспіранти, докторанти Nigam H. Shahd
Членство Національна академія наук США[10]
Американська академія мистецтв і наук
Національна наукова рада (2006)[11]
Нагороди

CMNS: Ніна Федорофф у Вікісховищі

Біографія ред.

Походження ред.

Народилася в Клівленді, штат Огайо. Мати — Ольга Снєгірьова, перекладачка. Батько — Всеволод Федоров, інженер. Її предки опинилися в США після Жовтневої революції: дід по материнській лінії працював у російській місії в США і не став повертатися на батьківщину, а дід по батьковій був російським консулом в Японії. Всеволод Федоров після революції перетнув Сибір і за сприяння свого батька був відправлений до Америки, де згодом і здобув освіту. Решта родичів прибули до США пізніше[13].

Ніна Федорофф росла, за її словами, у російській інтелігентній родині та за бажанням батьків в дитинстві вивчила російську мову.

Освіта та кар'єра ред.

У 1966 році закінчила Сіракузький університет зі спеціальності «біологія і хімія», отримавши диплом з відзнакою[14].

У 1972 році здобула докторський ступінь в галузі молекулярної біології в Університеті Рокфеллера.

Після завершення навчання в Університеті Рокфеллера, Ніна Федорофф працювала в Каліфорнійському університеті в Лос-Анжелесі, а потім — з 1978 року — в Науково-дослідному інституті Карнегі в Балтиморі. Також 1978 року Федорофф брала участь у роботі біологічного факультету Університету Джона Гопкінса.

У 1995 році Федорофф обіймає посаду професора природничих наук у державному Університеті Пенсільванії, а також бере участь у створенні Інституту природничих наук Хака (Huck Institutes of the Life Sciences).

У 2013 році Федорофф стає запрошеним професором Науково-технологічного університету імені короля Абдалли (Саудівська Аравія) і співробітником Інституту Санта-Фе.

Наукова діяльність ред.

Основні наукові інтереси Ніни Федорофф:

Список праць ред.

Книги:[15]

1992 — The dynamic genome: Barbara McClintock's ideas in the Century of Genetics .

1996 — Two women geneticists.

2004 — Mendel in the Kitchen: A Scientist's View of Genetically Modified Foods.

2013 — Plant Transposons and Genome Dynamics in Evolution.

Есе:

2014 — Battle lines: will agriculture be a victim of its own success ? .

Нагороди ред.

  • 1989—1999 — NIH Merit Award, 10-річний дослідницький грант.
  • 1990 — премія Хауерда Тейлора Рікетса Чиказького університету.
  • 1992 — нагорода «Сучасна жінка-науковець».
  • 1997 — медаль імені Джона Макговерна.
  • 2003 — медаль «Піонер-дослідник» Сіракузького університету.
  • 2006 — Національна наукова медаль.
  • 2013 рік — Медаль Невади.

Суспільна діяльність ред.

Ніна Федорофф у різні роки обіймала різні посади в Національній академії наук США, Раді директорів Генетичного суспільства Америки, Американської асоціації розвитку науки, Опікунської ради BIOSIS і Національної наукової ради, яка курує Національний науковий фонд, Європейської академії наук і Американської академії мікробіології. В цей час[коли?] є членом Наукового керівного комітету Інституту Санта-Фе і Ради директорів Sigma-Aldrich Chemical Company. Також входила до складу ради Міжнародного наукового фонду і Міжнародної науково-консультативної ради Інституту молекулярної біології ім. В. А. Енгельгардта (Москва).

З 2007 по 2010 рік Федорова працювала радником із науки й технологій при державному секретарі США, спочатку під керівництвом держсекретаря Кондолізи Райс, а пізніше — держсекретаря Гілларі Клінтон.

Підписала маніфест вчених «Попередження людству».

Особисте життя ред.

Виховала трьох дітей, як матір-одиначка[16]. Має семеро онуків (2015).

Примітки ред.

  1. LIBRIS
  2. NUKAT — 2002.
  3. Trove — 2009.
  4. https://digitalcommons.rockefeller.edu/student_theses_and_dissertations/542
  5. Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  6. Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  7. https://kaust.edu.sa
  8. Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  9. Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  10. http://www.nasonline.org/member-directory/members/48143.html
  11. https://www.nsf.gov/nsb/members/former.jsp
  12. Previous Recipients - DRI Desert Research Institute (en-gb) . www.dri.edu. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 6 березня 2019.
  13. Нина Федорова: «Мне повезло родиться в Америке в интеллигентной русской семье» (рос.). nashagazeta.ch. 7 січня 2015. Процитовано 6 березня 2019.
  14. Bureau of Public Affairs Department Of State. The Office of Electronic Information (26 липня 2007). Fedoroff, Nina V. (англ.). 2001-2009.state.gov. Процитовано 6 березня 2019.
  15. LIBRIS - sökning: faut:295134 (швед.). libris.kb.se. Процитовано 6 березня 2019.
  16. Dreifus, Claudia (18 серпня 2008). Nina Fedoroff, Advocate for Science Diplomacy. The New York Times (амер.). 0362-4331. Процитовано 6 березня 2019.

Джерела ред.

Попередник:

Еліс С. Хуанг[en]
Президент Американської асоціації сприяння розвитку науки

2012
Наступник:

Вільям Генрі Прес