Носовичі

село в Ківерцівському районі Волинської області України

Носо́вичі — село в Україні, у Луцькому районі Волинської області. Населення становить 315 осіб.

село Носовичі
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район Луцький район
Рада Жорнищенська сільська рада
Код КАТОТТГ UA07080210110016410
Основні дані
Засноване 1577
Населення 315
Площа 0,648 км²
Густота населення 486,11 осіб/км²
Поштовий індекс 45217
Телефонний код +380 3365
Географічні дані
Географічні координати 50°41′21″ пн. ш. 25°44′57″ сх. д. / 50.68917° пн. ш. 25.74917° сх. д. / 50.68917; 25.74917Координати: 50°41′21″ пн. ш. 25°44′57″ сх. д. / 50.68917° пн. ш. 25.74917° сх. д. / 50.68917; 25.74917
Середня висота
над рівнем моря
220 м
Місцева влада
Адреса ради 45264, Волинська обл., Ківерцівський р-н, с.Жорнище, вул.Центральна,3
Карта
Носовичі. Карта розташування: Україна
Носовичі
Носовичі
Носовичі. Карта розташування: Волинська область
Носовичі
Носовичі
Мапа
Мапа

Географія ред.

Село розташоване на правому березі річки Осинище, лівої притоки Путилівки.

Історія ред.

Власник поселення Станіслав Радзивілл 9 жовтня 1598 в Олиці підписав заповіт, у якому, зокрема, призначив 16000 злотих польських та маєток Носовичі на будівництво костелу св. Хреста та кляштору домініканців в Олиці.[1]

У 1906 році село Покощівської волості Дубенського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 38 верст, від волості 5. Дворів 52, мешканців 341[2].

Населення ред.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 344 особи, з яких 148 чоловіків та 196 жінок.[3]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 315 осіб.[4]

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]

Мова Відсоток
українська 99,68 %
російська 0,32 %

Графік маршутів Луцьк-Жорнище (через Носовичі) ред.

Назва зупинки Кількість кілометрів Вартість
Дачне 7 2.90
Жабка 9 3.40
Ківерці 14 5.90
Борохів 20 8.50
Піддубці 23 9.30
Звірів 28 11.90
Арматнів 30 12.70
Пальче 32 13.60
Хорлупи 38 16.10
Покащів 42 17.80
Одеради 44 18.70
Хромяків пов 47 19.50
Дідичі 49 21.20
Олика 52 22.50
Чемерин 55 22.50
Носовичі 59 24.20
Жорнище 61 25.90

Культура та освіта ред.

В селі існує школа початкової освіти. У 2014 році зробили євроремонт у школі, замінили дерев'яні вікна на пластикові енергоощадні вікна, перекрили дах будівлі. Також у селі існує свій магазин. Голова сільської Жорнещенської ради є корінний житель села Носовичі Кучер Сергій Фотійович. Сільське життя в селян триває не так вже й одноманітно. Вони мають змогу подивитися на аматорів співаків які не часто але проводять концерти.

Медицина ред.

В селі існує також мед пункт. Де жителі села можуть отримати першу допомогу та звернутися за порадою чи з питанням до працівника медичного закладу

Примітки ред.

  1. Henryk Lulewicz. Radziwiłł Stanisław h. Trąby (1559—1599) // Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987.— — Tom XXX/2, zeszyt 125.— Tom XXX/2, zeszyt 125.— S. 366. (пол.)
  2. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 6 жовтня 2019.
  3. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.
  4. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.

Посилання ред.