Вікіпедія

Ноосфера

сфера розуму
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Ноосфера (значення).

Ноосфе́ра (грец. νόος — «розум» і σφαῖρα — «сфера») — частина Землі й навколопланетного простору, в якому виявляється вплив людини. Сучасна стадія розвитку біосфери, пов'язана з появою в ній людства і його діяльності. Сфера, де найважливішу роль в розвитку природи відіграє розум людини[1].

Ця сфера позначається також термінами «антропосфера», «біотехносфера».[джерело?]

Походження терміну ред.

Слово створене у семантичному зв'язку і лексичній аналогії з «атмосферою» і «біосферою». Як зазначив В. І. Вернадський відповідний термін було введено французьким математиком та філософом Едуардом Ле Руа разом з його другом Тейяром де Шарденом після їх детального знайомства з вченням Вернадського про біосферу під час його лекцій у Парижі в 1923 р. При цьому Ле Руа визначав ноосферу як сучасну стадію, що її геологічно переживає біосфера[2][3].

Концепція ноосфери ред.

Відповідно до оригінальної теорії Вернадського, ноосфера є третьою у послідовності таких основних фаз розвитку Землі як утворення геосфери (неживої природи) та біосфери (живої природи).

Так само, як біосфера утворюється взаємодією всіх організмів на Землі, ноосфера складається усіма розумами, що взаємодіють.

Ноосферу можна розглядати як єдність «природи» і культури (в широкому тлумаченні останньої — з техносферою включно), особливо починаючи з того моменту, коли «культура» досягає (за силою впливу на біосферу та геосферу) потужності «геологічної сили».

Серед складових частин ноосфери виокремлюють антропосферу (сукупність людей як організмів), техносферу (сукупність штучних об'єктів, створених людиною, та природних об'єктів, змінених в результаті діяльності людства) та соціосферу (сукупність соціальних факторів, характерних для даного етапу розвитку суспільства і його взаємодії з природою).

Розглядаючи означену єдність природи та культури (у їхній взаємодії) у розвитку ноосфери доцільно розрізняти дві стадії:

  1. Ноосфера у стадії її становлення, в процесі стихійного розвитку, починаючи з моменту виникнення «людини розумної»;
  2. Ноосфера, що свідомо удосконалюється спільними зусиллями людей в інтересах як людства в цілому, так і кожної окремої людини.

Український вчений С. А. Подолинський, обрахувавши баланс енергії для планети Земля, показав залежність ноосфери від джерел енергії і їхній культурний вплив на формування економіки і соціуму Землі. Цим він дав поштовх і підґрунтя працям Вернадського, Ціолковського та інших космістів. Космізм в роботах Ціолковського К. Е. і Чижевського О. Л. дає нову якість розуміння і межам ноосфери. У такому розумінні ноосфера розповсюджена в пізнанні засобами телескопів до меж далеких галактик, і ми отримали інформацію про аномалії сонячної планетарної системи проти норми, що переважає у Всесвіті. У межах руху космічних зондів, планетарних роботів-дослідників, Марс почав відкривати свої таємниці. Вже розробляються проекти освоєння інших планет і космічного простору. Ноосфера розширюється і переміщенням в просторі — послання у 60-х для позаземних цивілізацій про людство на планеті Земля біля Сонця на краю галактики.

На думку О. Т. Звєрєва[4], основними законами ноосфери є:

  • Історичні передумови (закономірності) виникнення ноосфери (В. І. Вернадський)
  • Закон ноосфери В. І. Вернадського
  • Фундаментальна константа ноосфери — моральність
  • Закон необхідності перемоги екологічного світогляду
  • Закон неминучості збільшення ролі екополітики
  • Принципи наростання цілеспрямованого впливу людей на систему людина — суспільство — природа
  • Закон гармонійного примирення свободи і національних особливостей з плануванням і об'єднанням (П. Тейяр де Шарден)
  • Закон єднання дій та ідей людства (В. І. Вернадський)

Концепція і модель Ноосфери є корисною для кращого розуміння процесу розвитку людства, вирішення міжнаціональних і міжрегіональних проблем, екологічних проблем, проблем війни і миру, ін.

Критика ідеї ноосфери ред.

Останнім часом[коли?] у деяких працях екологів, істориків і філософів піддається критиці вчення В. І. Вернадського про ноосферу[5][6][7][8][9][10][11][12]. Так, відомий американський історик охорони природи Д. Вінер назвав вчення про ноосферу «утопічною і науково неспроможною ідеєю»[6]. Російський еколог Ф. Р. Штільмарк вважає: «Сама по собі ідея ноосфери, ідея гармонійного злиття природи і суспільства, в основі своїй є глибоко релігійною і на нинішній день є утопічною»[7]. Німецький філософ єврейського походження Г. С. Левіт вважає, що «концепцію переходу біосфери в ноосферу» не можна вважати науковою[8]. Російський філософ В. О. Кутирев вважає: «Це вчення з самого початку несло в собі елементи утопії … Зараз ноосфера в стадії інтенсивного втілення і за масштабами суперничає з „чистою“ біосферою. З'явилася загроза існуванню природи як самостійної цінності»[12]. «В основі вчення про ноосферу — звичайне людське марнославство. Ми не можемо керувати природою, тому що не знаємо мети її розвитку», — вважає російський еколог О. В. Поздняков[10]. Цікаво, що ідею ноосфери не сприйняли не тільки багато сучасних екологів, істориків і філософів, але і близькі учні та друзі В. І. Вернадського — академік О. Є. Ферсман, К. О. Ненадкевич, О. П. Виноградов[11].

Ось що пише з цього приводу В. Назаров:[11]

 

Нинішній бум з ідеєю ноосфери - це всього лише плід некритичного ейфорійного сприйняття всього, пов'язаного з творчістю великого натураліста ... Цьому буму не більше тридцяти років. Зате якщо вже що в Росії, хоч із запізненням, припаде до смаку, то величанню впину не знають. Та і якій розсудливій людині прийде в голову перекладати функції біосфери на будь-який технічний пристрій, якщо біосфера з цими функціями чудово справляється.

 

Згадки у масовій культурі ред.

  • У субкультурі комп'ютерних ігор кілька разів вживалося поняття «ноосфера», хоча її значення не пов'язане з початковим (зокрема, в іграх S.T.A.L.K.E.R. та Warhammer 40,000).

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Ноосфера // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь: Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  2. ↑ «Evolution on Rails»: Mechanisms and Levels of Orthogenesis by Georgy S. Levit and Lennart Olsson.[недоступне посилання з червня 2019]
  3. ↑ Ціннісні виміри «ноосферної парадигми» / Л. С. Хашиєва // Новий Колегіум. — 2017. — № 2. … Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/NovKol_2017_2_8.
  4. ↑ Зверев А. Т. Основные законы экологии. — М.: Изд. дом Паганель, 2009. — 171 с.
  5. ↑ Борейко В. Е. Прорыв в экологическую этику. — К.: КЭКЦ, 2013. — 168 с.
  6. ↑ а б Винер Д. Экологическая идеология без мифов // Гуман. экол. журн. — 1999. — Вып. 1. — С. 56-67.
  7. ↑ а б Штильмарк Ф. Р. Реймерс как верующий эколог // Гуман. экол. журн. — 2001. — Вып. 2. — С. 9-12.
  8. ↑ а б Левит Г. С. Критический взгляд на ноосферу В. И. Вернадского // Природа. — 2000. — № 5. — С. 71-76.
  9. ↑ Олескин А. В. Биополитика. — М.: Изд-во МГУ, 2001. — 423 с.
  10. ↑ а б Поздняков А. В. Добрыми намерениями мостится дорога в ад // Биосфера. — 2003. — № 3.
  11. ↑ а б в Назаров В. Пусть стороники «ноосферы» мне возразят // Знание-сила. — 2003. — № 12. — С. 38-43.
  12. ↑ а б Кутырев В. А. Естественное и искусственное — борьба миров. — Н. Новгород, 1994. — 199 с.
  13. ↑ Украинские студенты придумали умные капельницы для борьбы с пандемией. kp.ua (ru-RU) . Архів оригіналу за 28 квітня 2020. Процитовано 28 квітня 2020.
  14. ↑ Школа Ноосферы: как предприниматель Макс Поляков создает будущее. ВЕСТИ (ru-UA) . 22 липня 2019. Процитовано 28 квітня 2020.
  15. ↑ Макс Поляков из Noosphere видит искренний интерес детей к BestRoboFest 2018. korrespondent.net (рос.). Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 28 квітня 2020.

Література ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ноосфера&oldid=40168009