Новоселиця
Новосе́лиця — місто в Україні, адміністративний центр Новоселицької міської громади Чернівецького району Чернівецької області.
| Новоселиця | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
 | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна
| ||||||||
| Регіон | Чернівецька область | ||||||||
| Район | Чернівецький район | ||||||||
| Громада | Новоселицька міська громада | ||||||||
| Рада | Новоселицька | ||||||||
| Код КАТОТТГ | UA73060410010023503 | ||||||||
| Засноване | XV століття | ||||||||
| Перша згадка | 1456 (568 років) | ||||||||
| Колишня назва | Місто Новоселиця, згадується в документальних джерелах під назвою «Шишківці, де був Юрів двір, на Пруті» | ||||||||
| Статус міста | від 1940 року | ||||||||
| Населення | ▼ 7399 осіб (01.01.2022)[1] | ||||||||
| - повне | ▼ 7399 осіб (01.01.2022)[1] | ||||||||
| Площа | 6,47 км² | ||||||||
| Поштові індекси | 60300—60306 | ||||||||
| Телефонний код | +380-3733 | ||||||||
| Координати | 48°13′09″ пн. ш. 26°15′55″ сх. д. / 48.21917° пн. ш. 26.26528° сх. д.Координати: 48°13′09″ пн. ш. 26°15′55″ сх. д. / 48.21917° пн. ш. 26.26528° сх. д. | ||||||||
| Водойма | р. Прут, Рокитна | ||||||||
| Назва мешканців | новоселича́нин, новоселича́нка, новоселича́ни | ||||||||
| День міста | 6 травня | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Новоселиця | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 60300, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м. Новоселиця, вул. Чкалова, 3 | ||||||||
| Вебсторінка | Новоселицька міська громада | ||||||||
| |||||||||
Географія ред.
Місто Новоселиця розташоване на лівому березі річки Прут. Через місто пролягають залізнична лінія Чернівці — Ларга та автошлях національного значення Н10 (Чернівці — Кишинів).
Історія ред.
Найдавніша письмова згадка про Новоселицю датується 1456 роком.
За даними на 1859 рік у власницькому містечку Хотинського повіту Бессарабської губернії (яке належало на той час дворянському роду Стурдза) мешкала 2081 особа (1056 чоловічої та 1025 — жіночої статі), налічувалось 299 домогосподарств, існували 2 православні церкви, 3 єврейських молитовних будинки, митниця, поштова станція, лісова пристань, відбувались щонедільні базари[2].
Станом на 1886 рік у власницькому містечку, центрі Новоселицької волості, мешкало 1007 осіб, налічувалось 145 дворових господарств, існували православна церква, синагога, 2 молитовних будинки, школа, лазарет, поштова станція, свічний завод, миловарний завод, 3 кожевених заводи, пивоварений завод, 50 лавок, кордон, 4 постоялих двори, 4 винних погреба, відбувались базари[3]. За 3 версти — кордон.
До 1918 року біля Новоселиці знаходився потрійний стик кордонів Російської Імперії, Австро-Угорської Імперії та Румунії, а до незалежності останньої тут сходилися кордони трьох імперій — Російської, Австрійської та Османської.
З 24 серпня 1991 року місто у складі незалежної України.
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Новоселицького району, місто увійшло до складу новоутвореного Чернівецького району[4].
Населення ред.
Станом на 1 січня 2022 року населення складало 7399 особи.
Національний склад ред.
Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[5]:
| Національність | Відсоток |
|---|---|
| українці | 54,37 % |
| молдовани | 35,82 % |
| росіяни | 6,84 % |
| румуни | 1,63 % |
| інші/не вказали | 1,34 % |
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6][7]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 54,92 % |
| румунська | 34,54 % |
| російська | 10,07 % |
| інші/не вказали | 0,47 % |
Економіка ред.
На території громади діють підприємства харчової і переробної промисловості, виробництва та продажу будівельних матеріалів. Продукція цих підприємств славиться на теренах регіону, України та за її межами. Бюджетоутворюючі підприємства громади та ФОПи: ДП «М'ясо Буковини», ТОВ «Фіорд», ТОВ «ГРІН РЕЙ», ПП «Сікора», ПП «Збиркот», ПП «Ратушенко».
Особистості ред.
- Амброжевич (В'ячеслав) Чеслав — (нар. 29.08.1900, м. Новоселиця — пом. 1954, м. Сібіу, Румунія) — археолог, педагог, доктор природничих наук (1927), професор.
- Балюк Вадим Володимирович (нар. 1991) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Бенджамін Чарльз Грюнберг — американський ботанік і педагог.
- Бойко Олександр Дмитрович — український історик та політолог, професор, доктор політичних наук, ректор Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.
- Бойко Тихон Максимович — громадський діяч, військовий; сотник Армії УНР.
- Бурлака Сергій Вікторович (1977—2016) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Єфтеньєв Руслан Іванович — спортсмен. Майстер спорту СРСР по велоспорту на треку.
- Локтєв Юрій Геннадійович — Майстер спорту по волейболу. Працював тренером волейбольних команд ЦСКА (Москва), молодіжної збірної СРСР.
- Михайло Назарович Марандюк (нар. 17 січня 1949) — шаховий композитор; майстер спорту СРСР (1978), міжнародний гросмейстер з шахової композиції (2004). Інженер-механік
- Хамзін Олександр Резанурович — Спортсмен. Майстер спорту України по самбо.
- Саблук Анна Іванівна (нар. 1947) — письменниця.
- Задорожний Василь Георгійович (нар. 1948) — професор, д.х.н, Майстер спорту СРСР.
- Новицький Віктор Володимирович (нар. 1951) — український математик.
- Загрійчук (Філонюк) Тетяна Анатоліївна (нар. 1984) — українська спортсменка-легкоатлетка. Спеціалізувалася в бігу на довгі дистанції; майстер спорту України міжнародного класу.
Міста-побратими ред.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
- ↑ Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 897)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
- ↑ Рідна мова населення міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
Джерела та література ред.
- Т. С. Водотика. Новоселиця. // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 481. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- Офіційний вебсайт міста Новоселиця.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Йосип Гаврилюк. Новоселиця: Путівник. — Ужгород: Карпати, 1980
- Світлини Новоселиці. [недоступне посилання з липня 2019]
- В. В. Ковтун, А. В. Степаненко. Города Украины: Экономико-статистический справочник. — К.: Вища школа, 1990. — С. 263—264.
- Риндюк Олексій. Новоселиця (1456—2001). Історичний нарис.
|
Це незавершена стаття з географії Чернівецької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |