Новоолександрійський інститут сільського господарства і лісівництва
| заклад вищої освіти | ||||
| Новоолександрійський інститут сільського господарства та лісівництва | ||||
![Палац Чарторийських у Пулавах[pl] — тут в 1869-1914 роках розміщувався Новоолександрійський інститут](/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Pulawy_palac_czartoryskich.jpg) | ||||
| Країна |
 Республіка Польща | |||
|---|---|---|---|---|
| Розташування | Нова Олександрія, Люблінська губернія, Королівство Польське, Російська імперія | |||
| Засновано | 1816 | |||
| Випускники | Категорія:Випускники Новоолександрійського інституту сільського господарства | |||
Новоолександрійський інститут сільського господарства та лісівництва — один із перших в Європі та Росії вищих сільськогосподарських навчальних закладів.
Історія ред.
Заснований як інститут-«агрономія» у 1816 році в передмісті Варшави Марімонте (нині територія Жолібожа — району Варшави).
У 1840 році до інституту була приєднана Варшавська лісова школа, після чого навчальний заклад отримав найменування Інституту сільського господарства і лісівництва.
У 1860-х роках заклад був переведений в Новоолександрію (Пулави, пол. Puławy, Люблінська губернія), де в 1869 році його розмістили в колишньому палаці Чарторийських. У 1892 році завдяки клопотанням директора інституту професора В. В. Докучаєва він отримав права, що урівнювали його з іншими університетами Росії[1]. Курс навчання з 1893 року був продовжений до 4 років (до цього складав 3 роки).
У 1891 році В. В. Докучаєв займається питаннями сільськогосподарської освіти в Росії при Міністерстві народної освіти та Департаменті землеробства. Через рік він вже відряджений в Нову Олександрію для реформування та управління першим у Росії Інститутом сільського господарства і лісівництва, в якості директора. В інституті він пропрацював лише 3 навчальні роки, але зробив там наукову і адміністративну революцію. Саме ця виснажлива боротьба з бюрократією підірвала його сили і призвела до нервового виснаження.
При інституті був один з найкращих в Росії та Європі музеїв сільського господарства, а також 3 лабораторії, 20 кабінетів, ветеринарна клініка, метеорологічна станція, дослідницькі ферми (молочна і три рослинницьких), оранжереї, лісові розсадники, бібліотека, читальня (біля 200 періодичних видань).
У 1914 році відбулася чергова реорганізація інституту — навчальні програми і склад кафедр стали аналогічними Московському сільськогосподарському інституту. З початком Першої світової війни інститут був евакуйований до Харкова.
У 1921 році відновлений як Харківський сільськогосподарський інститут (нині Харківський національний аграрний університет імені В. В. Докучаєва). Лісовий факультет сільськогосподарського інституту 1930 року був переведений до Києва, об'єднаний з лісоінженерним факультетом Київського сільськогосподарського інституту з утворенням Українського лісотехнічного інституту, що його невдовзі було перейменовано на Київський лісогосподарський інститут. Надалі цей інститут було об'єднано з Київським сільськогосподарським інститутом у Українську сільськогосподарську академію.[2]
У 1916 році на базі підрозділів інституту, що залишилися в Новоолександрії, був створений Науково-дослідний інститут сільського господарства, який проіснував до 1951 року, коли він увійшов до складу інститутів Академії наук Польської народної республіки.
Директори інституту ред.
- Еймонд (1890), дійсний статський радник
- Докучаєв Василь Васильович (1892—1895)
- Потиліцин Олексій Лаврентійович (1895—1900)
- Бєляєв Володимир Іванович (1901—1902)
- Будрін Петро Васильович (1902—1905), змушений був залишити посаду директора за небажання виключити студентів, які взяли участь у революційному студентському русі.
- Скворцов Олександр Іванович (1905—1907)
- Саноцький Антон Степанович (1907—1911)
- Калугін Іван Іванович (1911—1914)
- Алов Олександр Олексійович (1915—1919)
Відомі викладачі ред.
- Бердау Фелікс
- Залеський В'ячеслав Костянтинович
- Тольский Андрій Петрович
Відомі випускники ред.
Джерела та література ред.
- Биографии преподавателей Новоалександрийского института [Архівовано 9 квітня 2017 у Wayback Machine.]
- Вейнберг Л. Б. Ново-Александрия // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)(рос.)
- Вергунов Виктор Анатольевич. Культурно-просветительная элита России XVIII—XIX вв. как двигатель прогресса агрономии вообще и опытничества в животноводстве.
- Записки Ново-Александрийского института сельского хозяйства и лесоводства. Год первый, 1876. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Иванов А.Е. Высшая школа России в конце ХІХ—начале ХХ века. — Москва, 1991. — 392 с. — 1000 прим.
- Новоалександрийский институт сельского хозяйства и лесоводства// Большая Советская энциклопедия [Архівовано 7 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
- Форма профессоров и студентов Новоалександрийского института сельского хозяйства и лесоводства в 1892—1914 годах
- Fleszarowa R. Wybitni rosyjscy badacze Ziemi na wyższych uczelniach Królestwa Kongresowego w końcu XIX i początkach XX wieku // Wiadomości Muzeum Ziemi. 1952. T. 6. N 2. 412—423. Рез. На рус. и фр. (Выдающиеся русские почвоведы в высших учебных заведениях Царства Польского в конце 19 и начале 20 века)
Посилання ред.
- HISTORIA OŚRODKA NAUK ROLNICZYCH W PUŁAWACH [1] [Архівовано 12 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- ЧУГУЕВСКИЙ ИНСТИТУТ: НЕСБЫВШАЯСЯ МЕЧТА [Архівовано 16 травня 2021 у Wayback Machine.] // Артем Левченко, «Красная звезда»
Примітки ред.
- ↑ Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- ↑ Історія університету [Архівовано 5 грудня 2020 у Wayback Machine.]. Національний університет біоресурсів і природокористування