Нова критика

«Нова критика» (англ. New Criticism) — течія в літературній критиці середини XX століття, різновид формального методу в літературознавстві.

США

«Нова критика» в США сформувалася в 1930-і роки і стала домінуючою в 1940-50-і. Теоретичні основи течії заклав Аллен Тейт та інші автори, а свою назву вона отримала за книгою Джона Ренсома The New Criticism.

Основним методом аналізу тексту з точки зору «Нової критики» є «глибоке прочитання» (англ. Close reading) - всебічне розкриття частинного і загального змісту кожної фрази, дослідження символіки, образної системи і глибинних мотивів, закладених автором в твір.

Замкнутість «Нової критики» виключно на літературному творі і ігнорування особистості автора та історико-соціального контексту обумовило недоліки методології і подальшу кризу течії.

Франція

«Нова критика» у Франції виникла в 1950-і роки і стала результатом застосування в літературознавстві принципів структуралізму. Теоретичні основи французького напрямку заклав Ролан Барт.

До початку 1970-х років французька «Нова критика» поєднувала в собі безліч методологічних напрямків: аналіз внутрішньої структури творів, особливостей поетичного мовлення, розповіді і організації сюжету.

Література

• Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978.

Посилання

• 211/mode/1up?view=theater «Нова критика»; Пильне прочитання // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 125-126; 211.
• «Нова критика» // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 374. — 634 с.