Нова Прага
Нова Прага (до 1822 р. — Петриківка, Мурзинка, Петриківський зимівник) — селище в Україні, центр Новопразької селищної громади Олександрійського району Кіровоградської області.
| Селище Нова Прага | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Кіровоградська область | ||||
| Район | Олександрійський район | ||||
| Громада | Новопразька селищна громада | ||||
| Рада | Новопразька селищна рада | ||||
| Код КАТОТТГ: | |||||
| Основні дані | |||||
| Засновано | 1728 | ||||
| Колишня назва | Петриківка, Мурзинка | ||||
| Статус | із 2024 року | ||||
| Населення | ▼ 6 817 (01.01.2021) | ||||
| Поштовий індекс | 28042 | ||||
| Телефонний код | +380 5235 | ||||
| Географічні координати | 48°33′26″ пн. ш. 32°53′25″ сх. д.H G O | ||||
| Водойма | р. Бешка
| ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція: | Пантаївка | ||||
| До райцентру: | |||||
| - фізична: | 20 км | ||||
| До обл. центру: | |||||
| - фізична: | 50 км | ||||
| Селищна влада | |||||
| Адреса | 28042, смт Нова Прага, вул. Центральна, 14 | ||||
| Голова селищної ради | Куруп Богдан Анатолійович | ||||
| Карта | |||||
  Нова Прага | |||||
 Нова Прага | |||||
| |||||
|
| |||||
Розташоване за 20 кілометрів від Олександрії, за 50 кілометрів від Кропивницького та за 14 км від залізничної станції Пантаївка (на лінії Знам'янка — П'ятихатки). Є центром Новопразької об'єднаної територіальної громади куди крім Новопразької селищної ради увійшли Шарівська сільська рада Олександрійського району та Пантазіївська сільська рада Знам'янського району.[1]
Географія ред.
Історія ред.
За козацьких часів на місці сучасної Нової Праги, на правому березі річки Свинарної на крутій горі знаходилась висока могила, що слугувала сигнальним постом. З неї по долині добре проглядалась територія майже до Чорного лісу, а також на південь і на північний схід.[2]
Перша назва Нової Праги — Петриківка, до того Петриківський зимівник. У першій чверті XVIII століття на правому березі річки Бешки — притоки Інгульця, оселився запорожець Петрик, відомий своїм бунтом проти гетьмана Мазепи і спробами разом із запорожцями в союзі з кримським ханом відділитися від Московії.
Поселення розросталося за рахунок втікачів: тут збиралися ті, хто прагнув волі та землі, або хотів зберегти вірність своїм релігійним переконанням — крім українців, це серби, чорногорці, а також колишні мешканці центральних губерній Росії, які з часом злилися з місцевим населенням.
У 1754-59 й 1761-64 під назвою Мурзинка входила до складу Новослобідського козацького полку.
1822 року Петриківка увійшла до складу аракчеївських військових поселень і була перейменована у Нову Прагу. Напевно, це пов'язано з тим, що тут тоді розмістився Празький полк, який під час війни з Наполеоном розбив великий загін французького війська. Сталося це під передмістям Варшави — Прагою. У степовій Україні, багато населених пунктів мають у своїх назвах слово «нова», «новий». Новомиргород, Новгородка, Новогеоргіївськ, Новоукраїнка, Новий Стародуб, Нова Каховка.
Письменник і журналіст Олег Хоменко пише: (рос.):
|
Взяти саму назву їхнього селища - Нова Прага. Звідки у полинному краї понад Бешкою - Прага? Люди переказують, мовбито проїжджала колись мимо Катерина ІІ і так їй тутешні місця сподобалися, що вигукнула вона, звертаючись до Потьомкіна? «Погляньте, князюшко, це мені чимось нагадує Прагу!» Тоді ніби і перейменували село, а потім селище, на Нову Прагу. Згадувалися такі ж анекдотичні небилиці про Охтирку і ту ж таки Катерину з її розчарованим: «Ох, дірка!..»
Не вірилось Оксаничу в ті вигадані панством легенди. Гортав раритети в обласному й столичних архівах, занотовував, перевіряв відомості й докопався до суті. Виявилося, що у першій чверті вісімнадцятого століття їхнє селище вольний козак Петрик і нарік Петриківкою. Незговірливим із царськими чиновниками виявився козак, шапки перед ними не ламав і загребущих п'ястуків золотити не поспішав. За те й строчили на нього супліки, а невзабарі перетворили село на воїнський посад і поставили полк драгунів. Його кам'яниці є й дотепер. Ну, а там — війна з Бонапартом. Визволяв полк під орудою полковника Беха чеську столицю, вкрив славою бойові знамена і в пам'ять про те стало село Новою Прагою[3]. |
|
За даними Олега Хоменка, у колекції старовинної зброї в маєтку графів Шувалових-Дашкових поблизу Нової Праги зберігалася шабля Наполеона Бонапарта з написом на клинкові: «Першому консулові Французької республіки Наполеону Бонапарту». Переможеного імператора перед відплиттям у довічне вигнання супроводжував ад'ютант російського царя Олександра І граф Павло Шувалов. І, перед тим, як зійти на корабель, Бонапарт відчепив свою шаблю і подарував молодому графові. Згодом шабля перейшла у спадок родичам графа. Після 1917 року графський арсенал було розграбовано. Звідти Наполеонова шабля потрапила до більшовика Штанька, від нього перейшла до начальника Новопразької міліції Алексеєва, і лише тоді була атрибутована[4]. Зараз вона перебуває в колекції Державного історичного музею в Москві[5].
Станом на 1886 рік у посаді, центрі Новопразької волості Олександрійського повіту Херсонської губернії, мешкало 7214 осіб, налічувалось 1266 дворових господарств, існувала православна церква[6].
За історичним описом 1894 р.(рос.):
Нова Прага (Петриківка) — посад Олександрійського повіту Херсонської губернії, біля річки Бешка. Заснований у першій половині XVIII ст.; з 1822 р. — військове поселення малоросійського кірасирського полку. Дворів 1372, жителів 8671. Церква, школа, лікарня; 5 ярмарків, лісові склади, паровий млин з оборотом у 100 тис. руб. Спрощене міське управління; доходів 12994 руб., видатків 10399 (1893 р.), у тому числі на утримання міського управління 2650 руб., на навчальні заклади 1041 руб. Міського капіталу 2134 руб., боргу 1000 руб., міщанського продовольчого капіталу 1518 руб. Оригінальний текст (рос.)Новая Прага (Петриковка) — посад Александрийского уезда Херсонской губернии, при речке Бешке. Основан в первой половине XVIII в.; с 1822 г. — военное поселение малороссийского кирасирского полка. Дворов 1372, жителей 8671. Церковь, школа, больница; 5 ярмарок, лесные склады, паровая мельница с оборотом в 100 тыс. руб. Упрощенное городское управление; доходов 12994 руб., расходов 10399 (1893 г.), у том числе на содержание городского управления 2650 руб., на учебная заведения 1041 руб. Городского капитала 2134 руб., долга 1000 руб., мещанского продовольственного капитала 1518 руб.
Населення ред.
У січні 1989 року чисельність населення становила 8160 осіб}[7].
Станом на 1 січня 2013 року чисельність населення становила 7139 осіб[8].
Мова ред.
За даними перепису 2001 року 97,56 % населення селища вказали українську мову рідною, 2,10 % — російську, 0,34 % — інші мови[9].
Відомі люди ред.
- Балаханов Дмитро Олександрович (1904—1939) — батальйонний комісар, Герой Радянського Союзу.
- Бондаренко Іван Максимович (1918-?) — командир стрілецького батальйону, Герой Радянського Союзу.
- Бузанов Іван Феоктистович (1903—1984) — фізіолог рослин, дійсний член ВАСГНІЛ.
- Громовий Віктор Володимирович (1963) — директор гімназії ім. Тараса Шевченка м. Кіровограда (1992—2005), Заслужений вчитель України, депутат обласної ради трьох скликань, автор 7 книг і понад 500 статей.
- Зайцев Степан Іванович — радянський розвідник, генерал-майор.
- Заруба Юрій Володимирович (1914—1973) — український письменник, дипломат, організатор кіновиробництва. Член Спілки письменників України. Начальник Відділу преси Міністерства закордонних справ Української РСР.
- Озеров Максим Петрович (1988—2014) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Турчин Василь Федорович (нар. 1922 — † 1980) — Герой Радянського Союзу
- Оксанич Федір Федорович (1914—1997) — Заслужений учитель України, краєзнавець, директор Новопразької середньої школи (1944—1974), автор книг: «У тісному зв'язку з життям», збірка з досвіду трудового навчання і профорієнтації учнів (1969), «Нова Прага — селище хліборобів» (1987), «В боях за рідну землю» (1987), нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора.
- Петров Микола Гаврилович (1923) — український письменник.
- Плотнір Федір Миколайович (1918—2011) — краєзнавець, літописець Нової Праги, «Петриківські бувальщини» (2000), «Новопразький літопис» (2002), «Наші земляки» (2004), лауреат обласної краєзнавчої премії ім. В. Ястребова.
- Пойда Артем Володимирович (1994—2015) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Попельницький Олексій Захарович (1850—1929) — український публіцист і бібліофіл.
- Честахівський Григорій (1816—1893) — український художник, товариш Тараса Шевченка, ініціатор поховання поета на Чернечій горі біля Канева.
У мистецтві ред.
Олег Хоменко. Документальне оповідання «Літописець» із циклу «Там, вдалині, синій птах» (1987)[10].
Галерея ред.
-
Нова Прага. Лікарня доби сецесії -
Нова Прага. Центральна вулиця селища -
Нова Прага. Пам'ятник на честь маневрів російської армії і приїзду російського імператора, що відбувалися поблизу Нової Праги у 1888 році. Закладений у 1888, відкритий у 1893 році. Архітектор - О. Бернардацці. -
Нова Прага. Балка Свинарна
Див. також ред.
Джерела та література ред.
- Я. В. Верменич, Є. М. Скляренко. Нова Прага [Архівовано 11 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 435. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- Історичний опис 1894 р
- Літописець українського Дикого Поля. «День», № 103, 2005[недоступне посилання з квітня 2019]
- Плутарх із Нової Праги. «День», № 202, 2003 [Архівовано 3 листопада 2007 у Wayback Machine.]
- Сайт Верховної Ради[недоступне посилання з квітня 2019]
- [2]
Примітки ред.
- ↑ Новопразька територіальна громада сформована!. golosgromadu.info (укр.). Архів оригіналу за 24 травня 2018.
- ↑ а б Матвієнко Л. В. Ми — з колишнього дикого поля. Наш край в легендах, переказах, художніх творах. — 1992.
- ↑ Хоменко Олег. Там, вдалині, синій птах: Невигадані повісті та оповідання. – Київ: Радянський письменник, 1987. – С. 269.
- ↑ Хоменко Олег. Там, вдалині, синій птах: Невигадані повісті та оповідання. — Київ: Радянський письменник, 1987. — С. 270—271
- ↑ Муравей И. Сабля Наполеона // Холодное оружие. — М: Мир энциклопедий Аванта+, Астрель, 2007. — С. 184
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ (рос.) Всесоюзная перепись населения 1989 г. Численность городского населения союзных республик, их территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу. // Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 18 січня 2012. Процитовано 16 листопада 2017.
- ↑ Чисельність наявного населення України на 1 січня 2013 року. — [[Київ]]: [[Державна служба статистики України]], 2013. — С. 72 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 жовтня 2013. Процитовано 21 липня 2018.
{{cite web}}: Назва URL містить вбудоване вікіпосилання (довідка) - ↑ Банк даних — перепис 2001
- ↑ Хоменко Олег. Там, вдалині, синій птах: Невигадані повісті та оповідання. — Київ: Радянський письменник, 1987. — С. 266—273.
|
Це незавершена стаття про Кіровоградську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |