Никодим (Кротков)
Никодим (Микола Кротков) (рос. Николай Васильевич Кротков; 29 жовтня 1868 — 21 серпня 1938) — український і російський церковний діяч, архієпископ Костромський Російської православної церкви. Противник автокефалії українського православ'я. Репресований радянською владою. 2000 року зарахований Російською православною церквою до лику священномученик.
| Архієпископ Никодим | |
.jpg) | |
| Єпископ Аккерманський Никодим. Фото 1908 року. | |
| Альма-матер: | Костромська духовна семінарія і Київська духовна академія |
|---|---|
| Діяльність: | священник |
| Ім'я при народженні: | рос. Николай Васильевич Кротков |
| Народження: | 11 грудня 1868 Нерехтський повітd, Костромська губернія, Російська імперія |
| Смерть: | 21 серпня 1938 (69 років) Ярославль, РРФСР, СРСР |
| Чернецтво: | 1899 |
Біографія ред.
Народився в сім'ї російського священика Костромської єпархії. 1889 року закінчив Костромську духовну семінарію і призначений вчителем до парафіяльної школи.
1896 року вступив до Київської духовної академії. 13 серпня 1899 року, на 4-му курсі академії, пострижений в чернецтво. 1900 року закінчив академію зі ступенем кандитат богослов’я. 1905 року працював ректором Псковської духовної семінарії. 11 листопада 1907 року хіротонізований в єпископа Аккерманського, вікарія Кишинівської єпархії. З 16 листопада 1911 року — єпископ Чигиринський, вікарій Київської єпархії.
29 квітня 1918 року миропомазав Павла Скоропадського на гетьманство в Софійському соборі та провів молебень на Софійській площі в Києві. За гетьманства Скоропадського виступав проти ідеї надання українському православ'ю автокефалії. Пізніше позицію окреслював так:
|
Я стояв за єдину неподільну Церкву і Батьківщину, попри те, яка в ній буде влада[1] Оригінальний текст (рос.)
Я стоял за единую неделимую Церковь и Родину, невзирая на то, какая в ней будет власть.
|
|
З 1921 року — єпископ Таврійський і Сімферопольський. 1922 року — зведений в сан архієпископа. В 1922—1932 роках був ув'язнений в таборах. З 10 червня 1932 року призначений архієпископом Костромським. 2 січня 1937 року звільнений на спокій і репресований. Помер у в'язниці.
Оцінка ред.
Павло Скоропадський. Спогади:
|
|
Коли я повернувся додому, Безакі повідомили мені, що архієпископ Никодим, який заміняв митрополита після вбивства преосвященного Володимира, приїде ввечері. Дійсно, Никодим ввечері приїхав. Я його майже не знав і не мав поняття про його спрямування. Згодом, — маючи можливість на початку гетьманства бачити його досить часто, я шкодував, що, за його чернечих, можливо, чеснот, у нас на Україні на чолі церкви був цей архіпастир. Можливо, якби був інший, більш здатний розібратися в тій тяжкій драмі, яка у нас відбувалася в церковному житті, ми уникли б багато помилок. Я з ним довго розмовляв, присвятив його в сутність перевороту; він мене благословив Оригінальний текст (рос.)
Когда я вернулся домой, Безаки сообщили мне, что заменяющий митрополита после убийства преосвященного Владимира архиепископ Никодим приедет вечером. Действительно, Никодим вечером приехал. Я его почти не знал и не имел понятия о его направлении. Впоследствии,- имея возможность в начале гетманства видеть его довольно часто, я жалел, что, при его монашеских, может быть, достоинствах, у нас на Украине во главе церкви был этот архипастырь. Может быть, если бы был другой, более способный разобраться в той тяжелой драме, которая у нас происходила в церковной жизни, мы избежали бы много ошибок. Я с ним долго разговаривал, посвятил его в сущность переворота; он меня благословил.
|
|
Примітки ред.
Джерела та література ред.
- Александр (Могилев), архиепископ. Священномученик Никодим. Жизнь, отданная Богу и людям. — Кострома, 2001.
Посилання ред.
- (укр.) Никодим (Кротков) // Історична записка з приводу анафеми на гетьмана Івана Мазепу [Архівовано 29 травня 2017 у Wayback Machine.]
- (рос.) Священномученик Никодим, архієпископ Костромський і Галицький [Архівовано 25 червня 2011 у Wayback Machine.]
- (рос.) Цей день в російській історії [Архівовано 28 серпня 2007 у Wayback Machine.]