Нижня Тернава

Нижня Тернава (пол. Tarnawa Niżna) — село в Польщі, у гміні Літовищі Бещадського повіту Підкарпатського воєводства, по обидва береги річки Сян, колишні етнічні землі українців на теперішньому українсько-польському державному кордоні. Західна Бойківщина. Лежало на захід від села Верхня Яблунька (Турківський район, Львівська область). Населення — 41 особа (2011).

Село Нижня Тернава пол. Tarnawa Niżna Координати 49°08′54″ пн. ш. 22°47′10″ сх. д. Країна ПольщаПольща Воєводство Підкарпатське воєводство Повіт Бещадський повіт Гміна Літовищі Дата заснування 1537 Перша згадка 1537 Висота центру 663  м Населення 41 осіб (2011) Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2 Телефонний код (+48) 13 Поштовий індекс 38-713 Автомобільний код RBI SIMC 0356317 GeoNames 8299604 OSM ↑1748184 ·R (Ґміна Літовищі) Нижня Тернава Нижня Тернава (Польща) Нижня Тернава Нижня Тернава (Підкарпатське воєводство)  Нижня Тернава у Вікісховищі

Історія

Так само, як і Вижня (Верхня) Тернава, це село було засноване у 1537 р. на підставі привілею, наданого краківським воєводою Петром Кмітою священикові Василю Ільницькому. Село входило до Сяноцької землі Руського воєводства.

В 1772—1918 уся Галичина, була у складі Монархії Габсбургів (з 1804 — Австрійської, з 1867 року Австро-Угорської імперії). Село входило до Турківського повіту провінції Королівство Галичини та Володимирії. У 1918 Надсяння увійшло до Західно-Української Народної Республіки, з 1919 воно знаходилося у складі Польщі. В селі мешкало кілька родин застінкової шляхти: Ґдовські, Новоселецькі, Росьцішевські, Ступницькі, Сіверські, Сікорські, Вєлушинські. В міжвоєнний період в селі існував паровий тартак.

В 1939 р. село було розділене радянсько-німецьким кордоном. В 1946 всі мешканці були виселені, а помешкання та церква зруйновані. Дотепер збереглося місце, на якому була стара церква та руїни мурованої дзвіниці (по українській стороні), а також придорожній хрест (з польської сторони). Західна частина території села (на лівому березі Сяну) віддана Москвою Польщі.

В 1970-х територія села з польської сторони була варварським способом «рекультивована» з використанням вибухівки. Було споруджено гігантську ферму для годування кількох тисяч худоби. Нині ферму ліквідовано.

У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

Сучасність

У даний час на території Нижньої Тернави розташовані колишні споруди селянського господарства, а також місце для проживання його працівників (близько 30 споруд). Територія входить до Регіонального ландшафтного парку «Надсянський» та Бещадського національного парку.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	18	6	12	0
Жінки	23	7	16	0
Разом	41	13	28	0

• 1880 Нижню Тернаву заселяло 605 осіб, які мешкали в 109 житлових будинках (з них у селі — 599 осіб у 106 житлових будинках та у фільварку — 6 осіб у 3 житлових будинках), у тому числі 456 греко-католиків і 106 католиків
• 1900 — 110 римо-католиків, решта — греко-католики.
• 1921 — 142 будинки і 877 мешканців (583 греко-католиків, 176 католиків, 115 мойсеєвої віри).
• 1931 — 1065 осіб.
• 1938 — 929
• 1939  — 1180 мешканців (830 українців-грекокатоликів, 70 українців-латинників, 160 поляків і 120 євреїв).
• 2004 — 40 осіб

Церква

Імовірно, що церква у селі існувала вже у 1640 р. Наступний дерев'яний храм було споруджено у XVIII ст., він простояв до кінця XIX ст. У 1894 р. було зведено нову дерев'яну церкву Св. арх. Михайла (на правому березі Сяну), громада належала до парафії Вижня Тернава Затварницького деканату (з 1924 р. — Турчанського) Перемишльської єпархії. В 1936 в селі було 908 греко-католиків. Церква була зруйнована після другої світової війни. Церковний інвентар було перенесено до церкви у Верхній Яблуньці.

Уродженці

• Гладишовський Омелян Антонович — український лікар, громадський діяч (москвофіл), доктор медицини.

Посилання

• http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2005/10/27/10153/ «Львівська газета», 27 жовтня, 2005 року, № 195 (761) «Одні гори — різне життя». Автор Леся Олендій
• http://www.bieszczady.net.pl/tarnawanizna.php [Архівовано 13 серпня 2013 у WebCite] Bieszczadzki Serwis Internetowy. Tarnawa Niżna
• http://www.bieszczady.pl/download/pdf/broszura_NRPK_v.UA.pdf [Архівовано 20 листопада 2007 у Wayback Machine.] Брошюра Регіональний ландшафтний парк «Надсянський»

Джерела

Українською:

• «Бойківщина. Історико-етнографіяне дослідження», Київ: Наукова думка 1983
• Слободян В.: «Церкви Турківського району», Львів 2003
• Сокіл В.: «Народні легенди та перекази українсців Карпат», Київ: наукова думка, 1995.
• Юсипович І.: «Турківщина: за завістю століть», Львів: ВП «Край», 1993
• Шематизм греко-католицького духовенства злучених епархій Перемиської, Самбірської і Сяніцької на рік Божий 1936 — Перемишль, 1936 — с. 116-118 [Архівовано 8 серпня 2017 у Wayback Machine.]

Англійською:

• Stoyko S.: «Ukrainian Part of the Trilateral East Carpathians Biosphere Reserve» [в:] «The East Carpathians Biosphere Reserve Poland /Slovakia/ Ukraine»; Polski Komitet Narodowy MaB, Warszawa 1999.

Польською:

• Augustyn M., Szczerbicki A.: «Na północ od źródeł Sanu. Zabytki w wsiach nad rzekami Boberką i Jabłonką», [в:] Bieszczad Nr 7, Towarzystwo Opieki nad Zabytkami, Oddział Bieszczadzki, Ustrzyki Dolne 2000.
• Augustyn M., Kryciński S., Modrzejewski S., Szewc R.: «Bieszczady. Słownik Historyczno-Krajoznawczy. Część 1 — Gmina Lutowiska.», Bieszczadzki Park Narodowy — Wydawnictwo Stanisław Kryciński, Ustrzyki Górne — Warszawa 1995.
• «Bieszczady. Przewodnik», wyd. VI, Oficyna Wydawnicza «Rewasz», Pruszków 1999.
• «Bojkowszczyzna», Płaj nr 6, Towarzystwo Karpackie, Warszawa 1993.
• Kryciński S.: «Cerkwie w Bieszczadach», Oficyna Wydawnicza «Rewasz», Pruszków 1995
• Pulnarowicz Wł.: «U źródeł Sanu, Stryja i Dniestru», Turka 1929..
• Stoyko S.: «Park Krajobrazowy Górnego Sanu / The Landscape Park of the Upper San (proposed)» [в:] «Rezerwaty Biosfery w Polsce / Biosphere Reserves in Poland», wyd. II, Polski Komitet Narodowy MaB, Warszawa 1997.

Російською:

• «Украинские Карпаты. Культура», Наукова Думка, Киев 1989.
• «Украинские Карпаты. Природа», Наукова Думка, Киев 1989.