Нижньогородський кремль

Нижньогородський кремль (рос. Нижегородский кремль) — кремль у Росії, у центрі Нижнього Новгорода. Розташований у місці злиття річок Волги та Оки. Збудований на початку XVI ст. як фортеця Московії проти Казанського ханства. Складається із 2-кілометрового муру і 13-ти веж. Втратив військове значення наприкінці XVII ст. Сформував історичний центр міста. Офіційна резиденція губернатора Нижньогородської області і мера Нижнього Новгорода.

Нижньогородський кремль
56°19′43″ пн. ш. 44°00′10″ сх. д.
Країна	Росія
Розташування	Нижній Новгород
Тип	кремль (фортеця) історична місцевістьd і пам'ятка архітектури
Архітектор	Pietro Francescod
Дата заснування	1508
Нижньогородський кремль Нижньогородський кремль (Росія)
Медіафайли у Вікісховищі

Історія

Заснування

План Нижньогородського дитинця XIII—XIV ст.

За свідченнями літопису в 1221 році володимирський князь Юрій Всеволодович заснував Нижній Новгород. Місто захищали дерев'яно-земляні укріплення. 1374 року володимирський Дмитро Костянтинович перебудував їх і заклав білокам'яний кремль.

У часи правління московського царя Івана III розпочали будівництво Нижньогородського кремля. Нова фортеця мала стати оплотом москвинів у війнах із Казанським ханством.

Початком будівництва вважають 1500 рік — закладку вежі у верхній частині міста — Тверській (нині Комора). Спорудження велося під керівництвом присланого з Москви італійського архітектора П'єтро Франческо (Петра Фрязіна). Роботи перервав набіг орди хана Мухаммед-Еміна в 1505 році. Будівництво відновили 1508 року, а завершили десь після 1516. Старий дубовий кремль згорів в 1513 році.

У 1521, 1536, 1574 роках татари нападали на кремль, але не могли його здобути. До 1697 кремль втратив військове значення.

Фортифікація та озброєння

Корабель «Фредерік» біля Нижнього Новгорода. 1636.

Двокілометровий мур мав 13 веж: 5 — прямокутних у плані — є проїзними або ворітними і 8 веж — круглі глухі. Перед Дмитрівською вежею було виносне укріплення —  кам'яний міст з відвідною вежею, що було новинкою в російській замковій архітектурі.

З нагірної сторони кремль був оточений так званим «сухим ровом» глибиною від 2,5 до 4 м і шириною приблизно 25-30 м. Припускають, що рів міг мати окремі поглиблені ділянки, заповнені ґрунтовими водами. Це стосується району Дмитрівської вежі. Але в «Писцевій книзі» 1622 говориться про копання рову глибиною 1 сажень (близько 2,5 м) і шириною близько 4 сажнів (10 м) навпроти всій лінії стін у верхній частині. У всякому разі, це може бути рів в рові (кювет), так як сухого рову виявилося недостатньо. У цьому новому рову і могла стояти ґрунтова вода. А в сухому рові води бут, оскільки вежі були занурені в нього на цілий ярус (нині вздовж засипаного рову проходить вулиця Зеленський з'їзд). Бійниці цього рівня, разом з бійницями в додаткових бічних казематах прясел (стін), являли собою нижній або підошовний бій. (У XVII ст. рів з'явився і у Подгорній частині — на невеликій ділянці перед Іванівською вежею).

«Кам'яне місто» мало постійний гарнізон. Про артилерію кремля в XVI ст. нічого не відомо. Хоча будова фортеці дозволяла при необхідності збільшити артилерію в декілька разів, в XVII ст. артилерійське озброєння Нижньогородського кремля було порівняно невелике, так як після взяття Росією Казані в 1552 році його військово-оборонне значення значно знизилося. В 1621 р у кремлі було 22 гармати, в 1663 — 20, в 1619 — 19. Велика частина його гармат це малокаліберні затинні (тобто фортечні) «пищалі малого наряду» — волконі і набагато менше було пищалей середнього та великого калібру. Були також поодинокі тюф'яки, що стріляли дробом. Більшість гармат було мідними і лише кілька — із заліза. Частина гармат стояла на підставках — «собаках», частина — на колісних лафетах. Крім артилерії в обороні, звичайно, застосовувалося і ручна вогнепальна зброя, наприклад пищали-гаківниці (фортечні рушниці), а в підвалах веж зберігалася, разом з запасом пороху, холодна зброя.

Російська імперія

Посад (базар) і Іванівська вежа кремля (В. Верещагін, 1872).

У січні 1714 року російський цар Петро I створив Нижньогородську губернію. Нижньогородський кремль став її адміністративним центром.

В 1785—1790 роках, за Катерини II, кремль відремонтували. Була розібрана покрівля, що лежала на зубцях муру, а самі зубці були вкорочені більш ніж наполовину. Після зняття покрівлі, під впливом атмосферних опадів, кладка кремлівської муру стала поступово руйнуватися. Були розібрані виносні укріплення головної вежі, а в 1834—1837 рр. був засипаний рів, що знизило висоту кремля приблизно на 4 м. При цьому нижні яруси веж опинилися під землею, що призвело до затоплювання їх ґрунтовими водами і поступового руйнування. Тоді ж весь Кремль був побілений, а його дах перефарбований в червоний колір.

Довгий час за Кремлем не було належного догляду. Коли розпочалася французько-російська війна 1812 року, від його стін вирушило Нижньогородське ополчення. У цей час кремль не був оборонною спорудою, проте в 1894 році було розпочато реконструкцію Дмитрівської вежі. Автором проекту і керівником реконструкції став архітектор Микола Султанов. Йому було доручено переробити її під художньо-історичний музей. Для цього потрібно було повернути вежі її провідне становище в кремлі. Музей був відкритий в 1896 році. Дмитрівська вежа при цьому знову сильно змінилася, придбавши невластивий Нижньогородському кремлю вигляд. На верхівці даху був поміщений двоголовий орел — герб Російської імперії. Весь кремль знову був цілком побілений.

Для того, щоб потрапити в кремль, з боку Різдвяної вулиці в 1896 році був побудований фунікулер. З його допомогою відвідувачі піднімалися від Скоби на територію фортеці. Але прожив він відносно недовго. В 1926 році фунікулер закрили, бо була побудована трамвайна лінія вздовж Зеленського узвозу, що сполучила Різдвяну вулицю і Велику Покровську.

• 
  Вид на Нагірну частину і вибілені Кремль
• 
  Дмитрівська вежа Кремля в 1913 році
• 
  Губернаторський будинок в Кремлі, 1910
• 
  Вид на Нижегородський кремль і Благовіщенську площу

Радянський період

З приходом до влади більшовиків у Нижньогородському кремлі відбулися значні зміни. Він знову був перефарбований в червоний колір, а дахи на вежах стали зеленими. Також з Дмитрівської вежі був знятий двоголовий орел; замість нього нова радянська влада повісила прапор СРСР. Потім сумна доля спіткала територію Кремля: більшовики знесли кафедральний Спасо-Преображенський собор і побудували на його місці Будинок рад. Всі експонати з Художнього музею (Дмитрівської вежі) були вивезені і розподілені в музеях по місту, а деякі і просто знищені, як ознака колишньої влади.

У 1935—1937 роках над Кремлем нависла нова загроза. Влада вирішила розширити Радянську площу. А для цього необхідно було знести частину стіни і 3 вежі кремля: Комору, Дмитрівську і Порохову. За проектом ленінградського інституту «ДІПроМіст» площа повинна була проходити через кремлівську територію до Будинку Рад. Кремль же сприймався в ті роки як «пам'ятник жадібного феодалізму і царського самодержавства, свідок страшних сторінок кривавого минулого».

Але почалася Друга світова війна, яка перешкодила здійсненню цього плану. 22 червня 1941 в Кремлі відбулося засідання Горьківського обкому. На Радянській площі в той день пройшов багатотисячний мітинг, на якому виступив голова ВКП (б) і звернувся до жителів із закликом стати на захист Батьківщини від німецько-фашистських загарбників. Пізніше біля стін Кремля зібралася Горьківска дивізія і відправилася на фронт.

Кремль зайняв в той час значне місце в обороні Горького. Під час війни покрівлі Тайницкой, Північної та Часовий веж були розібрані і на верхніх майданчиках встановлено зенітні кулемети. Так фортеця захищала повітряний простір міста від німецько-фашистських Люфтваффе. Нацистські льотчики намагалися бомбити Канавінський міст, але зустрічали кремлівський зенітний вогонь на підльоті до нього.

Після закінчення війни біля стін Кремля, на площі Мініна і Пожарського (перейменована площа Радянська, до революції – Благовіщенська), пройшов грандіозний Парад Перемоги, що завершився великим салютом.

30 січня 1949 випущено розпорядження Ради Міністрів РРФСР про реставрацію Нижньогородського кремля. Реставрація, якою керував Святослав Агафонов, тривала до 1981 року: були приведені в порядок всі збережені стіни і вежі, на них (крім Дмитрівської) відтворені дерев'яні намети, заново відбудована Борисоглібська вежа, раніше зруйнована зсувом. У наступний час все обмежувалося лише ділянками переоблицьованої кладки.

З 1973 року відзначається початок практики передачі приміщень фортеці під комерційні об'єкти (дегустаційний зал в Комори вежі). 8 травня 1975 в Кремлі була урочисто відкрита виставка «горьківчани — фронту», присвячена пам'яті трудових подвигів горьківчан в роки Великої Вітчизняної війни. У 1979 році Горьківський міськвиконком ухвалив рішення:

"До 35-річчя Перемоги виставці зброї в Кремлі присвоїти статус меморіалу. Встановити на території меморіалу пам'ятний знак «горьківчани — фронту». "

• 
  Мітинг народів Малоросії біля стін Кремля. 1917
• 
  Меморіал «горьковчане - фронту»
• 
  Комора вежа кремля
• 
  Площа Мініна і Пожарського

Сучасність

Після розпаду Радянського Союзу в 1991 році, реставраційні роботи взагалі припинилися. Близько 2005 стіна Кремля в декількох місцях дала небезпечні тріщини. Крім того, у багатьох місцях цегляна кладка обсипається, покривається мохом і лишайником. З 2005 року в Кремлі поновилися реставраційні роботи. При цьому не все було зроблено на належному рівні. Є приклади інтенсивних переробок, які суттєво спотворили вигляд фортеці.

Використання фортифікації, як екскурсійного об'єкта в останні десятиліття також тільки погіршувалося . Це є наслідком її нецільового використання та віддачі веж стороннім організаціям. У багатьох нішах кремлівської стіни під виглядом організації «Міста майстрів» були обладнані торгові павільйони для продажу сувенірів. Сувенірні крамниці також знаходяться в проїзді Дмитрівської вежі і в інших найнесподіваніших місцях. У переобладнаних Комори вежі і в нішах близько Дмитрівської вежі діють заклади харчування. Микільська вежа довгий час була центром збору різних неформальних угруповань, внаслідок чого виявилася сильно знівеченої написами і діями вандалів.

У 2012 році було здійснено відтворення Зачатівської вежі, після якого кільце кремлівських стін стало замкнутим. Разом з тим, на території Кремля, на місці археологічних розкопок (які могли бути музеєфіковані) поряд з наявними Законодавчими зборами Нижньогородської області, будується ще одна урядова будівля.

• 
  Нижньогородський кремль (XVI ст.) - Срібна пам'ятна монета Банку Росії
• 
  Меморіал «горьковчане - фронту»
• 
  Площа Мініна і Пожарського
• 
  Зачатівська вежа та пам'ятник Петру I

Легенди

Примітна одна з легенд, пов'язана з назвою однієї з веж — Коромисла. У 1520 році астраханські татари на чолі з Саїд Гіреєм обложили місто. Татари намагалися хитрістю оволодіти кремлем і вночі підібралися до його стін. А рано вранці одна з нижньогородських жінок пішла по воду. Побачивши татар, вона прийняла нерівний бій з ними і забила коромислом 10 з них, поки комусь з них не вдалося вбити її ударом шаблі. Татари задумалися: які ж тут воїни, якщо дівиці у них так відважні. І потихеньку забралися від нижньогородських стін.

За іншою легендою, будівництво кремля почалося саме з цієї вежі. Для посилення будови було прийнято закласти живу істоту, яка перша прийде на це місце, в основу вежі. Прийшла дівчина з відрами на коромислі, що йшла за водою на річку Почайну. Її і зарили разом з відрами і коромислом. Проте, існують й інші легенди щодо назви вежі. Такі перекази нерідкі не тільки в Європі, але і в Нижньогородській області. Однак, інший нижньогородський переказ свідчить, що будівельники нібито пошкодували дівчину і замість неї зарили бабку («комаха коромисло»), щоб дотримати стародавній звичай.

Архітектура

Вежі Кремля

Георгіївська і Борисоглібська вежі

Фортечна стіна Нижньогородського кремля

До теперішнього часу збереглися або були відновлені всі 13 веж кремля. Проти годинникової стрілки:

1. Георгіївська вежа — названа так через сусідство з посадською Георгіївською церквою. Квадратна 4-х ярусна вежа, до XVII століття — з підйомним мостом.
   
2. Борисоглібська вежа — названа по імені церкви на честь святих Бориса і Гліба, що стояла нижче кремля, біля берега Волги. До 1622 була заново перебудована. В результаті постійних переміщень ґрунту вежа зруйнувалася, і була остаточно розібрана в 1785 році. У 1966 році були розкопані залишки Борисоглібській вежі, а в 1972 році вежа була знову зведена на первісному місці.
   
3. Зачатівська (Зачатская) вежа — названа через розташований поруч зачатівський монастир. Іноді згадується як Живоноснівська вежа (по церкві і монастирю на честь Живоносного джерела) або Біла (за аналогією з сусідньої). Двох'ярусна квадратна вежа з воротами. Зруйнована зсувом у XVIII столітті, відновлена в 2012 році.
4. Біла вежа — названа по білокам'яної облицюванні нижньої частини зовнішнього фасаду. Пізніша назва XVII—XVIII століття — Симеонівська, в честь Симеонівського монастиря, розташованого поряд з нею всередині кремля. Кругла 4-х ярусна вежа.
   
5. Іванівська вежа — по сусідству з посадська церква Іоанна Предтечі.
   
6. Годинна вежа — за встановленими на ній в XVI столітті годиннику.
   
7. Північна вежа — по своєму північному положенню щодо інших кремлівських веж, також була відома, як Іллінська через перебування навпроти посадської церкви Іллі Пророка в Започаїні.
   
8. Тайницька вежа — по «таємному ходу» в стіні біля неї до річки Почайни. Іменувалася також Мироносицькою — по церкви Дружин-Мироносиць на іншій стороні Почаїнского яру.
   
9. Коромислова вежа — по нібито похованою під нею легендарною дівчиною з коромислом.
   
10. Нікольська вежа — по сусідству з посадською церквою Миколи Чудотворця. У вежу веде пішохідний міст над Зеленським з'їздом, побудований в 1980-і рр.
    
11. Комірна вежа — служила складським (комірним) місцем. Також називалася Круглою, Цейхгаузною (цейхгауз — нім. Військова комора) і Олексіївською — поряд знаходилася Олексіївська церква.
    
12. Дмитрівська вежа — названа по імені великого князя нижегородського Дмитра Костянтиновича. За іншою версією, назва пов'язана з церквою в ім'я святого великомученика Димитрія Солунського, побудованої князем Дмитром перед вежею в 1378 році. Вперше згадується в 1372—1374 роках, вважається найстарішою вежею, але сучасний вигляд отримала в 1895 при пристосуванні під Художній музей (нині в ній розташований виставковий зал). На ній встановлений герб міста та надбрамна ікона канонізованого засновника міста, князя Юрія Всеволодовича.
    
13. Порохова вежа — використовувалася для зберігання пороху та інших боєприпасів. Пізніші назви — Спаська (перебувала поруч зі Спасо-Преображенським собором) і Стрілецька (поруч зі стрілецької слободою). Кругла 4-х ярусна вежа. Фронтальних бійниць у нижніх ярусах немає, тобто вежа відіграє роль капоніра для ведення підошвенного вогню уздовж прилеглих фортечних стін.
    

• Вежі:
• 
  Георгіївська
• 
  Борисоглібська
• 
  Зачатівська
• 
  Біла
• 
  Іванівська
• 
  Чотова
• 
  Північна (Іллінська)
• 
  Тайницька
• 
  Коромислова
• 
  Нікольська
• 
  Комора
• 
  Дмитрівська
• 
  Порохова

Див. також

• Кремль (метонім)
• Обран Ош

Бібліографія

• Агафонов С. Л. Нижегородский кремль: Архитектура, история, реставрация.Горький: Волго-Вятское книжное издательство, 1976.
• Агафонов С. Л. Нижегородский кремль (К 500-летию Нижегородского кремля). Нижний Новгород: Кварц, 2008. (перевидання: 2010, 2019).
• Гациский А. С. Путеводитель и указатель по Нижнему Новгороду и нижегородской ярмарке. Нижний Новгород: Типография губернского правления, 1875.
• Кирьянов И. А. Нижегородский Кремль. Очерк истории кремля в городе Горьком. Горький: Горьковское книжное издательство, 1956.
• Кирьянов И. А. Нижний Новгород // Старинные крепости Нижегородского Поволжья. Горький: Горьковское книжное издательство, 1961.
• Филатов Н. Ф. Нижегородский кремль и его застройка // Нижний Новгород. Архитектура XIV — начала XX века. Нижний Новгород, 1994.

Посилання

• Офіційна сторінка [Архівовано 9 січня 2016 у Wayback Machine.]