Нехворощ (Бердичівський район)

село Нехворощ
	Герб
Країна	Україна
Область	Житомирська область
Район	Бердичівський район
Громада	Андрушівська міська громада
Код КАТОТТГ	UA18020010200076695
Облікова картка	[Нехворощ]
Основні дані
Засноване	1590
Населення	1297
Площа	43,848 км²
Густота населення	29,58 осіб/км²
Поштовий індекс	13433
Телефонний код	+380 4136
Географічні дані
Географічні координати	49°57′48″ пн. ш. 28°57′22″ сх. д. / 49.96333° пн. ш. 28.95611° сх. д.Координати: 49°57′48″ пн. ш. 28°57′22″ сх. д. / 49.96333° пн. ш. 28.95611° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	226 м
Водойми	р. Пустоха, Гуйва
Місцева влада
Адреса ради	13433, с. Нехворощ, вул. Центральна, 26а
Карта
	Нехворощ
	Нехворощ
Мапа
	Нехворощ у Вікісховищі

Не́хворощ^[1] — село в Україні, в Андрушівській міській громаді Бердичівського району Житомирської області. Населення становить 1297 осіб. Через село протікають річки Гуйва й Пустоха.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Нехворощ.

Історія ред.

Нехворощ на мапі Зигмунда Герстмана

Історична дата утворення містечка Нехворощ 1590 рік. Вважається, що воно існувало ще у ХІІІ-XIV століттях, але було знищене під час ворожих нападів. У XVI ст. пустища знову заселяються і вже на початку XVII ст. фігурує як містечко з невеликим оборонним замком. Наприкінці XVIII ст. Нехворощ залишається королівським містечком, тому й отримує підтверджувальні привілеї, які мали сприяти його подальшому зростанню та розвитку. В привілеях зазначено і герби. Для Нехвороща привілей встановлений 17 лютого 1792 року.

Ці привілеї згідно з реформаційним законом «Про вільні королівські міста в Речі Посполитій» було прийнято так званим «чотирилітнім» сеймом у Варшаві 18 квітня 1791 року. Цим законом передбачалося надання всім королівським містам статусу «вільних міст», територія в межах цих поселень ставала власністю міщан, вони отримували змогу висилати депутатів на сейм з правом голосу та ряд інших прав. Міські права призначалися не тільки містам, що зберегли самоврядування, але й тим, що втратили свої привілеї, а також поширювалися на новопосаджені міста та на приватні міста.

Крім затвердження самоврядування на Магдебурзькому праві, дозволялись ярмаркові торги та інші пільги. Обов'язковою нормою всіх міст стає надання герба, кольоровий малюнок якого фіксувався в грамоті. Копії усіх документів з аналогічними малюнками заносилися в записні книги. В періоді 1791—1792 рр. такі королівські привілеї одержали 99 міст.

У 1811 році містечко належало поміщику Корженевському, про що свідчить Ревізська сказка о міщанах м. Нехворощ. Кількість осіб чоловічої статі дорівнювала 418.^[2]

Станом на 1886 рік у колишньому власницькому містечку Андрушівської волості Житомирського повіту Волинської губернії, мешкало 1650 осіб, налічувалось 327 дворових господарств, існували 2 православні церкви, постоялий будинок, 3 лавки й 2 водяних млини^[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2687 осіб (1337 чоловічої статі та 1350 — жіночої), з яких 2233 — православної віри, 373 — римо-католицької^[4].

У 1906 році село Андрушівської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 47 верст, від волості 7. Дворів 429, мешканців 2736^[5].

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 302 жителі села^[6].

Символіка ред.

Герб ред.

У фондах Головного архіву давніх актів у Варшаві, зберігаються документи записових книг. До них внесено копії привілеїв, встановлених у Варшаві від 4 листопада 1791 року до 16 червня 1792 для 25-х міст (в тому числі 22-х українських міст). Серед «дипломованих» тоді містечок було й два, що сьогодні перебувають у складі Житомирської області. Це королівські містечка Київського воєводства Романів та Нехвороща.

В книзі «Диплому» подано опис та малюнок герба. Це кольоровий малюнок круглої форми: у синьому полі осідланий коричневий кінь і коричневе дерево, по небу пливуть білі хмарки, внизу зелена трава.

Характерно, що переважна більшість привілеїв 1791—1792 років виставлена містам, розташованим вздовж тодішнього російсько-польського кордону та на прилеглих землях, це була, по суті, фіксація кордону. А централізоване надання гербів мало відігравати роль прояву «особистої ласки» та зовнішнього утвердження свого впливу на прикордонні землі.

Після другого (в 1793 р.) та третього поділу Польщі (в 1795 році), Правобережну Україну захопила Російська імперія і відбулося перезатвердження давніх і створення нових гербів міст Київщини. По-різному склалася доля гербів 1791—1792 років. Одні були перезатверджені або видозмінені російською владою, а в конкретному випадку з Романовим та Нехворощею — зовсім втратили своє значення, оскільки містечка не набули відповідного адміністративного статусу і занепали, перетворились на звичайні села.

Пам'ятки ред.

Нехворощ— лісовий заказник місцевого значення.

Відомі люди ред.

В селі народилися:

Андрійчук Михайло Омелянович (1927—2020) — заслужений художник України.
Башманівський Валерій Іванович (* 1968) — кандидат філологічних наук, доцент.
Козлов Йосип Дмитрович (1912—1983) — Герой Радянського Союзу.
Попіль Михайло Іванович — перший голова ревкому.

Див. також ред.

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Житомирська область)

Примітки ред.

↑ Мапа Волинської губернії Шуберта Ф.Ф.
↑ Архів:ДАЖО/118/14/24 — Вікіджерела. uk.wikisource.org (рос) . 25.09.1811. с. скан 215-252. Процитовано 7 січня 2022.
↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-24. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
↑ Нехворощ. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.

Посилання ред.

Картка села^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
Герб села Нехворощ (1792 г.)
Niechworoszcz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 46. (пол.)

Це незавершена стаття про Житомирську область.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Мапа Волинської губернії Шуберта Ф.Ф.

[2] Архів:ДАЖО/118/14/24 — Вікіджерела. uk.wikisource.org (рос) . 25.09.1811. с. скан 215-252. Процитовано 7 січня 2022.

[3] Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)

[4] Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-24. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)

[Список_населених_місць_Волинської_губернії._—_Житомир:_Волинська_губернська_типографія,_1906._—_219_с.-5] Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.

[Голодомор_УІНП-6] Нехворощ. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]