Неронович Євген Васильович
Нероно́вич Євге́н Васи́льович (1888, Пирятин, Полтавська губернія — 25 березня 1918, Сорочинці, Миргородський повіт, Полтавська губернія, УНР) — український політичний і громадський діяч. Член Української Центральної Ради. У березні 1918 року — народний секретар військових справ більшовицького уряду в Україні.
| Євген Васильович Неронович | |
|---|---|
 Євген Неронович | |
2-й Народний секретар військових справ УНРР  | |
| березень 1918 | |
| Попередник | Василь Шахрай |
| Народився |
1888 Пирятин, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія |
| Помер |
25 березня 1918 Сорочинці, Миргородський повіт, Полтавська губернія, УНР |
| Відомий як | політик |
| Країна | Російська імперія |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький державний технологічний інститут |
| Політична партія | УСДРП |
| Професія | український політичний і громадський діяч |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Євген Неронович народився 1888 року біля міста Пирятин (тепер Полтавської області). Вчився у Полтавській чоловічій гімназії та на електротехнічному факультеті Петербурзького політехнічного інституту. Під час навчання належав до організаторів студентських громад, репрезентував їх на студентському з'їзді у Львові (1909). 1907 року Неронович став одним із засновників першого гімназійного друкованого органу «Відродження». 1913 року очолював редакцію часопису «Український студент» (виходив у 1913—1914 рр.).
Діяч Української Соціал-Демократичної Робітничої Партії. На початку 1917 року був членом фракції УСДРП в Петроградській раді робітничих і солдатських депутатів[1]. У 1917—1918 роках Неронович входив до складу Української Центральної Ради та Малої Ради. Очолював ліву фракцію УСДРП, яка виступала за створення незалежної української радянської держави.
Перейшов до більшовиків. У лютому 1918 року — член делегації радянської України на мирних переговорах у Бересті[2]. Від березня 1918 року Неронович — народний секретар військових справ більшовицького уряду в Україні. Однак дуже швидко розчарувався в більшовицькій політиці й відійшов від праці в уряді. Наприкінці березня 1918 року вийшов зі складу Народного секретаріату.
23 березня 1918 року розстріляний українськими військами [3] в містечку Великі Сорочинці.
Ушанування пам'яті ред.
1919 року в Києві Бульварно-Кудрявську вулицю перейменували на вулицю Нероновича[4][5]. Під цією назвою відома до 1937 року, коли її перейменували на вулицю Воровського[6].
1923 року в Кам'янці-Подільському вулицю Князів Коріатовичів було перейменовано на вулицю Нероновича (нині знову вулиця Князів Коріатовичів)[7].
1925 року Великі Сорочинці на честь Нероновича було перейменовано на Нероновичі. 1931 року повернено стару назву[8].
У Гадячі в радянський час Преображенську вулицю перейменували на вулицю Нероновича. 1969 року з'ясувалося, що Неронович нібито був есером (насправді — українським есдеком, а не есером, тобто членом УСДРП, а не УПСР), тож вулицю спішно перейменували на честь першого секретаря Гадяцького підпільного райкому партії В. М. Степаненка[9].
Джерела ред.
- Гриневич Л. В., Осташко Т. С. Неронович Євген Васильович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 377. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- Довідник з історії України. — 2-ге вид. — К., 2001. — С. 511.
- Махун Сергій. Київ після Жовтневого перевороту // День. — 2001. — 9 листопада.
Примітки ред.
- ↑ Авдієнко М. О. Лютнева революція в Петрограді і УСДРП // Літопис революції. — 1928. — № 1 (28)
- ↑ Забутий борець за соціальну революції та самостійну Україну
- ↑ Савченко В. А. Двенадцать войн за Украину.— Х.: Фолио, 2005.— С. 73.
- ↑ От Киевского Исполкома. Приказ коллегии городского хозяйства // Вісти / Известия. — 1919. — № 29. — 23 марта. — С. 4. (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.]
- ↑ Переименование улиц // Известия / Вісти. — 1920. — № 13. — 4 января. — С. 4. (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.]
- ↑ Постанова президії Київської міської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів від 13 липня 1937 року № 789/14 «Про перейменування вулиць» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 1. Спр. 9715. Арк. 11. [Архівовано з першоджерела 9 вересня 2018.]
- ↑ Нові назви вулиць м. Кам'янця // Червоний шлях. — 1923. — 20 березня. — С. 2.
- ↑ Довідник з історії України. — 2-ге вид. — К., 2001. — С. 511.
- ↑ Ющенко С. Міст Заяр-Город та навколо нього // Гадяцький вісник. — 2006. — 27 липня.
Посилання ред.
- Неронович Євген // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1130. — 1000 екз.
- Євген Неренович на сайті «Історія Полтави»
- Галаган М.. З моїх споминів. Большевицька навала. Німці на Україні. Поворот Центральної Ради
- Славетні люди Наддунайського краю
- Неронович