Неофіт Бозвелі (болг. Неофит Бозвели; 1785, Котел — 4 червня 1848, Монастир Хіландар) — болгарський клірик, був одним з лідерів національного освітнього та церковного руху під час Відродження.

Неофіт Бозвелі
болг. Неофит Бозвели
Народився 1785(1785)
Котел
Помер 4 червня 1848(1848-06-04)
Монастир Хіландар
Діяльність клірик
Конфесія православ'я

Біографія ред.

Народився 1785 року в Котелі. У 1813 році відвідав Свіштов, де певний час займався педагогічною діяльністю. Через деякий час ненадовго відвідує Сербію, а потім оселяється у Тирново. Проводив патріотичні проповіді в селах та монастирях поблизу міста, які пробуджували національну свідомість болгар. Цим він здобув собі славу одного з лідерів у боротьбі проти грецького духовенства.

В 1841 році за свою агітаційну роботу був засланий на Афон, звідки повернувся в 1844 році. Там він продовжував боротьбу разом зі своїм активним прихильником Іларіоном Макаріопольським. У 1845 році їм було надано право представляти константинопольських болгар перед османським урядом та Патріархатом. У тому ж році вони направили два клопотання Османському уряду, в яких були викладені вимоги болгарської церкви. Це викликало сильний протест Патріархату, і вони знову були заслані на Афон, де Бозвелі провів останні роки в монастирі Хіландар. Церковна боротьба була продовжена Макаріопольським і успішно завершилася створенням Болгарського екзархату 28 лютого 1870 року фірманом Султана Абдул-Азіза.

Помер 4 червня 1848 року на горі Афон. Це стало серйозним ударом для болгарського церковно-національного руху.

Бібліографія ред.

  • Славеноболгарское детеводство, 1835
  • Неофит Бозвели. Плач бед­ния мати Бол­га­рии. 1846.
  • Краткая священая история и священий катихизис… Первом преведени из елиноггреческаго диалекта, сочинени же на славяноболгарскаго и издани в ползу славяноболгарской юности от Неофита архимандрита Хилендарца, родом же котлянца. Част первая. В Белграде, у Княжеской типографии, 1835.
  • Неофит Бозвели. Разговор на любородните.
  • Неофит Бозвели. Съчинения. Подбор и ред. С. Таринска. С., 1968.

Джерела ред.

  • Арнаудов, Михаил. Неофит Хилендарски Бозвели. С., 1930. (2 изд. 1971).
  • Арнаудов, Михаил. Непознатият Неофит Бозвели. С., 1942.
  • Смоховска-Петрова, Ванда. Неофит Бозвели и българският църковен въпрос (Нови данни из архивите на Адам Чарториски). София, БАН, 1964.
  • Неофит Бозвели и българската литература. БАН, С., 1993.
  • Божинов, Пламен. Неофит Бозвели.- В: Бележити българи (под ред. на Пл. Павлов), том 5. С., изд. «Световна библиотека», 2012.

Посилання ред.