Нелєпп Георгій Михайлович
Георгій Михайлович Нелєпп (справжнє прізвище Неліп[1]; 7 (20) квітня 1904, Бобруйки — 18 червня 1957, Москва) — український співак (лірико-драматичний тенор), народний артист СРСР (1951), тричі лауреат Сталінської премії (1942, 1949, 1950).
| Георгій Михайлович Нелєпп | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | Георгій Михайлович Нелєпп |
| Дата народження | 20 квітня 1904 |
| Місце народження | Бобруйки |
| Дата смерті | 18 червня 1957 (53 роки) |
| Місце смерті | Москва |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Громадянство |
 СРСР |
| Професія | оперний співак |
| Освіта | Ленінградська консерваторія |
| Співацький голос | драматичний тенор |
| Інструменти | вокал[d] |
| Жанри | класична музика |
| Колективи |
• Ленінградський театр опери та балету імені С. М. Кірова • Большой театр |
| Нагороди |
   |
| Премії |
 |
| Звання |
  |
Біографія ред.
Народився 7 (20) квітня 1904 року в селі Бобруйки Чернігівської губернії Російської імперії (нині Козелецький район Чернігівської області України). Закінчив Військово-топографічну школу. Брав участь у військовій самодіяльності. У 1930 закінчив Ленінградську консерваторію імені М. А. Римського-Корсакова (клас Йосипа Томарса). У 1929—1944 роках — соліст Ленінградського театру опери та балету імені С. М. Кірова, у 1944—1957 роках — Большого театру СРСР. Член КПРС з 1940 року.
Нелепп — один з найбільших оперних співаків свого часу. Володіючи гарним, звучним, м'якого тембру голосом, Нелепп створював психологічно глибокі, рельєфні образи. Володів яскравою індивідуальністю як актор.
Помер 18 червня 1957 року. Похований у Москві, на Новодівочому цвинтарі (ділянка № 3).
Оперні партії ред.
- «Іван Сусанін» М. І. Глінки — Собінін;
- «Руслан і Людмила» М. І. Глінки — Фінн;
- «Борис Годунов» М. П. Мусоргського — Самозванець;
- «Хованщина» М. П. Мусоргського — Голіцин;
- «Псков'янка» М. А. Римського-Корсакова — Михайло Туча;
- «Травнева ніч» М. А. Римського-Корсакова — Левко;
- «Садко» М. А. Римського-Корсакова — Садко;
- «Казка про царя Салтана» М. А. Римського-Корсакова — Гвідон;
- «Чародійка» П. І. Чайковського — Юрій;
- «Черевички» П. І. Чайковського — Вакула;
- «Пікова дама» П. І. Чайковського — Герман;
- «Декабристи» Ю. О. Шапоріна — Петро Каховський;
- «Аїда» Дж. Верді — Радамес;
- «Кармен» Ж. Бізе — Хозе;
- «Фіделіо» Л. ван Бетховена — Флорестан;
- «Галька» С. Монюшко — Іонтек;
- «Продана наречена» Б. Сметани — Єник;
- «Микита Вершинін» Д. Б. Кабалевського — Незеласов;
- «Броненосець Потьомкін» О. С. Чишка — Матюшенко.
Також виконував українські народні пісні, романси М. Лисенка, записував арії з опер на грамплатівки.
Відзнаки ред.
- Заслужений артист РРФСР (1939);
- Народний артист РРФСР (1947);
- Народний артист СРСР (1951);
- Сталінська премія першого ступеня (1942) — за виконання партії княжича Юрія в опері «Чародійка» П. І. Чайковського;
- Сталінська премія другого ступеня (1949) — за виконання партії Єника в опері «Продана наречена» Б. Сметани;
- Сталінська премія першого ступеня (1950) — за виконання головної ролі в опері «Садко» М. А. Римського-Корсакова;
- Два ордени Трудового Червоного Прапора (1939, 1951);
- Орден «Знак Пошани» (1940);
- Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».
Примітки ред.
- ↑ Центральна бібліотека Козелецької централізованої бібліотечної системи. Архів оригіналу за 4 лютого 2016. Процитовано 4 лютого 2016.
Література ред.
- Віктор Жадько. Український некрополь. — К., 2005. — С. 245.
- Георгій Михайлович Нелепп // Великий театр СРСР. Опера,балет / В. Ф. Белза. — 1-е. — Москва: Музгиз, 1958. — С. 412-415. — 568 с. — 10 000 екз.
- Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.)
- ГЕОРГІЙ МИХАЙЛОВИЧ НЕЛЕПП (1904-1957)
- Георгій Нелепп (Georgi Nelepp)
- Великі тенора Великого театру: Леонід Собінов і Георгій Нелепп[недоступне посилання з квітня 2019]
Посилання ред.
- Нелепп Георгій Михайлович // Українська музична енциклопедія. Т. 4: [Н – О] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2016. — С. 217.