Некрасове (Шосткинський район)
Некра́сове — село в Україні, у Глухівській міській громаді Шосткинського району Сумської області. Населення становить 946 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Семенівська сільська рада.
| село Некрасове | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Сумська область |
| Район | Шосткинський район |
| Громада | Глухівська міська громада |
| Облікова картка | Некрасове |
| Основні дані | |
| Населення | 946 (2001) |
| Поштовий індекс | 41455 |
| Телефонний код | +380 5444 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°37′22″ пн. ш. 33°52′14″ сх. д. / 51.62278° пн. ш. 33.87056° сх. д.Координати: 51°37′22″ пн. ш. 33°52′14″ сх. д. / 51.62278° пн. ш. 33.87056° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
149 м |
| Водойми | Есмань |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 41400 Україна, Сумська обл., Шосткинський р-н, м.Глухів, вул.Шевченка 6 |
| Карта | |
  Некрасове | |
 Некрасове | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Після ліквідації Глухівського району 19 липня 2020 року село увійшло до Шосткинського району[1].
Географія ред.
Село Некрасове розташоване на березі річки Есмань (головним чином на лівому березі), вище за течією на відстані 1.5 км розташоване місто Глухів, нижче за течією на відстані 2 км розташоване село Семенівка. На річці велика загата.
Поруч пролягає автомобільний шлях Р44.
На околиці села виявлені залишки поселення епохи неоліту.
Назва ред.
Існує дві версії походження назви села:
- З давніх-давен на поселення чи завоювання місцевості, де тепер розташоване село Некрасове, прибув загін із 36 козаків на чолі з отаманом Некрасовим. Цей загін оселився там, де тепер Некрасівський луг, біля річки. Але згодом переселився на місце нинішнього розташування села. А поселення отримало назву від прізвища отамана.
- Старі люди кажуть, що в давні часи некрасівська місцевість являла собою глухий густий ліс. Це місце було засланням для тих, хто виступав проти царського уряду. Одного разу сюди прибув чоловік на прізвище Некрасов, який заснував поселення. Від його прізвища і назвали село Некрасове.
Історія ред.
- У 1859 році у казеному та власницькому селі налічувалось 122 двори, мешкало 1113 осіб (534 чоловічої статі та 579 — жіночої), була православна церква та завод винокуріння[2].
- Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому селі Глухівської волості Глухівського повіту Чернігівської губернії, мешкало 1220 осіб, налічувалось 177 дворових господарств, існувала православна церква, 2 постоялих будинки, 2 водяних млини[3].
- За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1592 осіб (782 чоловічої статі та 810 — жіночої), з яких 1590 — православної віри[4].
| 1859 | 1885 | 1897 | 2001 |
|---|---|---|---|
| 1 113 | 1 220 | 1 592 | 946 |
| ▲ | ▲ | ▼ |
З 1917 — у складі УНР, з квітня 1918 — у складі Української Держави Гетьмана Павла Скоропадського. З 1921 тут панує стабільний окупаційний режим комуністів, якому чинили опір місцеві мешканці.
Пам'ятки ред.
- Обрядові пісні села Некрасове - елемент нематеріальної культурної спадщини Сумської області.
Кулінарія ред.
Однією із традиційних страв села Некрасове є «Кутня кишка зі шкварками». Так некрасівці називають домашню ковбасу, що готується зі свинячого м’яса, сала та субпродуктів. Поширення страви зумовлене домашнім розведенням свиней, що практикують мешканці села. Технологія приготування страви лишається незмінною упродовж понад трьох поколінь мешканців села. Некрасівський спосіб приготування домашньої ковбаси активно побутує, йому поки що не загрожує зникнення. Страва включена до Сумського обласного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини[5].
Уродженці ред.
- Коваленко Юрій Олександрович (1966—2023) — український вчений, історик, археолог, учасник місії «Чорний тюльпан», краєзнавець, викладач, музикант, штаб-сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2023 році.
Галерея ред.
._%D0%91%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BA._%D0%92%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4_1.jpg)
|
._%D0%91%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BA._%D0%92%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4_2.jpg)
|
Вигляд 1
|
Вигляд 2
|
._%D0%A6%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B0._%D0%92%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4_1.jpg)
|
._%D0%A6%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B0._%D0%92%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4_2.jpg)
|
._%D0%A6%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B0._%D0%92%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4_3.jpg)
|
Вигляд 1
|
Вигляд 2
|
Вигляд 3
|
._%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BA._%D0%92%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4_1.jpg)
|
._%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BA._%D0%92%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4_2.jpg)
|
Вигляд 1
|
Вигляд 2
|
Примітки ред.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ КУТНЯ КИШКА З ШКВАРКАМИ