Небесне поховання — традиційний похоронний ритуал, основний вид поховання в Тибеті та в ряді прилеглих до Тибету районів. Також він називається «роздачею милостині птахам». Згідно з тибетськими віруваннями, душа покидає тіло в момент смерті, а людина на всіх етапах життя повинна намагатися приносити користь. Тому мертве тіло згодовується птахам як останній прояв благодійності.

Місце для небесного поховання у долині Єрпа в Тибеті
Приготування тіла до небесного поховання
Небесне поховання

Саме такий спосіб поховання багато тибетців донині вважають для себе єдино можливим. Виняток робиться лише для Далай-лами та Панчен-лами. Їх тіла після смерті бальзамують і покривають золотом.

Небесні поховання практикуються на всій території проживання тибетців, включаючи деякі індійські території, наприклад, Ладакх або штат Аруначал-Прадеш. У 1959 році, коли китайська влада остаточно закріпилися на території Тибету, обряд був повністю заборонений. З 1974 року, після численних прохань ченців і тибетців, китайський уряд дозволив відновити «Небесні похорони». Зараз є близько 1100 майданчиків для обряду небесного поховання. Ритуал виконується спеціальними людьми — рог'япами.

Коли людина вмирає, її тіло встановлюють в сидяче положення і так вона «сидить» протягом 24 годин, поки лама читає молитви з Тибетської книги мертвих. Ці молитви призначені допомогти просуванню душі через 49 рівнів бардо — стану між смертю і відродженням.

Через 3 дні після смерті близький друг покійного відносить його на спині до місця поховання. Рог'япа спочатку робить безліч надрізів на тілі та віддає тіло птахам — стерв'ятники роблять основну частину роботи, поїдаючи всю плоть. Далі рог'япа збирає і дробить кістки на спеціальному плоскому камені, змішує кришиво з цампа (ячмінне борошно з маслом із молока яка) і згодовує все це птахам. Тіло знищується без сліду, в тибетському буддизмі вважається, що таким чином душі легше покинути тіло, щоб знайти собі нове.

Тибетці вірять, що кожен хоч раз у житті повинен побачити обряд небесного поховання, щоб усвідомити, відчути всю скороминущість і ефемерність життя.

Див. також ред.

Джерела ред.

  • Ash, Niema (1992), Flight of the Wind Horse: A Journal into Tibet, London: Rider, с. 57—61, ISBN 0-7126-3599-8.
  • Bruno, Ellen (2000), Sky Burial|11 minute film, Bruno Films.
  • Faison, Seth (3 липня 1999), Lirong Journal; Tibetans, and Vultures, Keep Ancient Burial Rite, New York Times, nytimes.com.
  • Goss, Robert E.; Klass, Dennis (1997), Tibetan Buddhism and the resolution of grief: The Bardo-Thodol for the dying and the grieving, Death Studies, 21 (4): 377—395, doi:10.1080/074811897201895, PMID 10170479.
  • Joyce, Kelly A.; Williamson, John B. (2003), Body recycling, у Bryant, Clifton D. (ред.), Handbook of Death & Dying, т. 2, Thousand Oaks: Sage, ISBN 0-7619-2514-7.
  • Kongtrul Lodrö Tayé, Jamgön (2005), Systems of Buddhist Tantra, The Indestructible Way of Secret Mantra, The Treasury of Knowledge, book 6, part 4, Boulder: Snow Lion, ISBN 1-55939-210-X.
  • Martin, Daniel Preston (1991), The Emergence of Bon and the Tibetan Polemical Tradition, (Ph.D. thesis), Indiana University Press, OCLC 24266269.
  • Martin, Daniel Preston (1996), On the Cultural Ecology of Sky Burial on the Himalayan Plateau, East and West, 46 (3–4): 353—370.
  • Mullin, Glenn H. (1998). Living in the Face of Death: The Tibetan Tradition. 2008 reprint: Snow Lion Publications, Ithica, New York. ISBN 978-1-55939-310-2.
  • Ramachandra Rao, Saligrama Krishna (1977), Tibetan Tantrik Tradition, New Delhi: Arnold Heinemann, OCLC 5942361.
  • Wylie, Turrell V. (1964), Ro-langs: the Tibetan zombie, History of Religions, 4 (1): 69—80, doi:10.1086/462495.
  • Wylie, Turrell V. (1965), Mortuary Customs at Sa-Skya, Tibet, Harvard Journal of Asiatic Studies, Harvard Journal of Asiatic Studies, Vol. 25, 25: 229—242, doi:10.2307/2718344, JSTOR 2718344.

Посилання ред.